04 квітня 2025 р. № 400/12132/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинов І. А., розглянув клопотання відповідача про зупинення провадження у справі адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 10.10.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- визнати протиправними дії відповідача щодо застосування січня 2016 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 10.10.2016 року по 28.02.2018 poкy включно;
- зобов'язати відповідача нарахувати i виплатити на користь позивача індексацію гpoшoвoгo забезпечення за період з 10.10.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку iндeкcaцii грошового забезпечення - січень 2008 року;
- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період з 28.02.2018 року по 05.06.2023 року включно із врахуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абз. 4, 6 п. 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію за період з 01.03.2018 року по 05.06.2023 року включно із врахуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абз. 4, 6 п. 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
Ухвалою від 27.12.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від відповідача до суду надійшов відзив, у якому він, зокрема просить суд зупинити провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України, до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №400/12133/24.
В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначив, що позивач просить виплатити індексацію грошового забезпечення у судовій справі №400/12132/24 за період з 10.10.2016 року по 05.06.2023 року включно, проте в той самий час позивач просить здійснити перерахунок грошового забезпечення у судовій справі №400/12133/24 за період з 30.01.2020 року по 12.05.2023 тим самим перерахувати посадовий оклад. У своїх постановах від 09.11.2022 по справі № 205/7254/18, від 25.01.2024 по справі № 500/2239/22 тощо Верховний Суд неодноразово констатував, що не може одночасно існувати двох судових рішень, у яких встановлені взаємовиключні юридичні факти щодо однієї і тієї ж особи (неможливість існування двох взаємовиключних судових рішень). Враховуючи зазначене, на думку відповідача, судову справу № 400/12132/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії об'єктивно неможливо розглянути без вирішення судової справи №400/12133/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
Також необхідно зазначити, що метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Суд під час розгляду клопотання відповідача враховує, що положеннями статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України розмежовано підстави, за яких суд має право зупинити провадження, а також, з настанням яких, суд зобов'язаний вчинити дану процесуальну дію.
Суд зазанчає, що зупинення провадження у справі - це врегульована законом і оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї з передбачених в законі обставин, які заважають здійснювати її розгляд.
Залежно від характеру підстав розрізняють два види зупинення провадження в справі: обов'язкове і факультативне. Обов'язкове зупинення провадження в справі передбачене тоді, коли в силу прямої вказівки закону суд зобов'язаний зупинити провадження незалежно від свого розсуду і від розсуду осіб, які беруть участь у справі. Обов'язковими є підстави, передбачені нормами частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України.
З аналізу наведених вище норм права вбачається, що за наявності іншої пов'язаної справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, суд за відсутності об'єктивної неможливості розгляду судової справи зобов'язаний зупинити провадження у своїй справі до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Викладене узгоджується з висновками щодо застосовування норм права, викладеними у постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 460/3316/20.
Невиправдане зупинення судом провадження у справі є неприпустимим, не відповідає завданню адміністративного судочинства і тягне за собою порушення установлених строків розгляду справи.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року у справі №809/452/18.
У постанові від 12.12.2019 у справі № 826/25204/15 Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду узагальнив основні підходи, які мають застосовуватися судами при вирішенні питання про зупинення провадження в адміністративній справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства.
У цій постанові об'єднана палата наголосила, що, вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі з підстав визначених пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України, суд з метою дотримання критеріїв законності та обґрунтованості судового рішення в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства повинен належним чином проаналізувати ймовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду справи, їхній взаємозв'язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, і відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі щодо: а) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; б) наявності зв'язку між очікуваним рішенням суду, ухваленим в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства та обставинами конкретної адміністративної справи.
Об'єднана палата вказала, що під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України, адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
- чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку іншого провадження;
- чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Не існує об'єктивної неможливості розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (речення друге пункту 3 частини першої статті 236 КАС України).
Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи, зокрема є наявність або відсутність у позивача права на нарахування та виплату щомісячної індексації - різниці грошового забезпечення за період з 28.02.2018 року по 05.06.2023 року включно відповідно до абз. 3, 4, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Натомість у справі №400/12133/24 предметом розгляду є наявність або відсутність у позивача права на нарахування та виплату за період з 30.01.2020 року по 12.05.2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року і додаткових видів грошового забезпечення у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року.
Таким чином, навіть в разі задоволення позовних вимог у справі №400/12133/24 та набрання рішенням законної сили, визначення розміру грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 12.05.2023 року з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року жодним чином не вплине на обставини у даній справі №400/12132/24, оскільки для визначення розміру підвищення доходу позивача в березні 2018 року мають значення суми грошового забезпечення в березні 2018 року та в лютому 2018 року, які не є предметом розгляду у справі №400/12133/24.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2025 у справі № 400/7881/24.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.
У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження у справі № 400/12132/24 до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №400/12133/24, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І. А. Устинов