07 квітня 2025 рокусправа № 380/23818/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії в розмірі 194731,48 грн, що підлягала виплаті ОСОБА_2 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі №380/1640/23, і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії в розмірі 194731,48 грн., що підлягала виплаті ОСОБА_2 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі №380/1640/23, і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду відповідачем здійснювався перерахунок пенсії ОСОБА_2 (батько позивача). Внаслідок перерахунку та невиплати пенсії ОСОБА_2 , утворилась заборгованість у розмірі 194731,48 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, внаслідок чого позивач звернувся до відповідача із заявою з метою отримання вищевказаних грошових коштів, проте отримав відмову, що зумовило необхідність звернення до суду. Позивач вважає, що має право на отримання недоотриманої суми пенсії, з огляду на положення ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Ухвалою суду від 29.11.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 09.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі №380/1640/23, Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 на підставі довідки станом на 05.03.2019. Доплата з 01.04.2019 по 30.04.2023 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі №380/1640/23 становить 194731,48 грн. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Щодо виплати даних коштів вказує, що виплата сум, донарахованих на виконання судових рішень, здійснюється за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України, та не залежить від Головного управління. Станом на сьогодні в Головному управлінні проведена робота щодо виплати заборгованості, яка виникла внаслідок виконання судових рішень, які набрали законної сили по 19.11.2020 року. Вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного на його думку права, оскільки, подання нового позову щодо виконання судового рішення у іншій справі, яке набрало законної сили, суперечить нормам Кодексу адміністративного судочинства України. Просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 від 24.10.1985.
Батько позивача, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 19.09.2023.
Матір позивача, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .
ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі №380/1640/23 визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.02.2022 №С/1366 про розмір грошового забезпечення відповідно до статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704. Зобов'язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 21.02.2022 №С/1366 про розмір грошового забезпечення, виданої станом на 05.03.2019 відповідно до вимог до статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням вже виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду, ГУ ПФУ у Львівській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 . Відповідно до Розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою ОСОБА_2 №ХВ58281, пенсійна виплата становить 194731,48 грн.
04.11.2024 представник позивача звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення виплати позивачу недоодержаної суми пенсії його померлого батька ОСОБА_2 за період з 01.04.2019 по 01.04.2023 в сумі 194731,48 грн.
Листом від 19.11.2024 №25641-27588/Х-55/8-1300/24 Головним управлінням ПФУ у Львівській області повідомлено представника позивача про те, що відповідно до частини 1 статті 61 Закону - 2262 передбачено, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей і залишились недоотриманими у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також членам сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, коли вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у виплаті недоодержаної пенсії померлого батька ОСОБА_2 , позивач звернулася до суду із цим позовом,
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262).
Статтею 61 Закону №2262 визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Відповідно до положень частини 3 цієї статті, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок №3-1)
Згідно з пунктом 4 Порядку №3-1 заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Таким чином, законодавцем передбачено окремий порядок виплати неотриманої за життя суми пенсії визначеним колом його близьких осіб в межах шестимісячного строку з дня смерті пенсіонера.
Відповідно до абз.1 п. 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року №13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.
Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті (абз. 3 п. 2.26 розділу II Порядку № 22-1).
Абзацом 1 ч. 2, частиною 4 ст. 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Члени сім'ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абз. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції»).
Відповідно до ч. 2 ст. 64 Житлового Кодексу Української РСР до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Отже, згідно з наведених приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати, тобто після нарахування є власністю пенсіонера.
Суд звертає увагу сторін, що конституційне право на отримання пенсії не може бути обмежено з огляду на приписи Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Не виплата пенсії яка гарантована Конституцією України є прямим порушенням статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи, пов'язані з правом власності, визнав та утвердив у практиці принцип рівноправності, який випливає зі ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Зокрема, така позиція Суду була закріплена у постанові ЄСПЛ у справі «Пайн Веллей Девелоупментс Лтд. та інші проти Ірландії» від 29 листопада 1991 року. Порушенням «мирного володіння майном», яке належить фізичним та юридичним особам, є, по суті, будь-яке втручання у право власності зазначених осіб. Саме таке втручання може мати форму позбавлення можливості використовувати об'єкти, які належать на праві власності зазначеним особам, ненадання передбачених у законодавстві дозволів, інших форм перешкоджання реалізації права власності. Як правило, суб'єктами останніх із форм втручання у право власності є державні органи та посадові особи.
Судом встановлено, що позивач є сином померлого ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 24.10.1985.
Відповідно до довідок Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області від 06.08.2024 №215 та від 08.08.2024 №14-19/03-212 позивач станом на 02.08.2024 був зареєстрований за місцем проживання разом з померлим батьком ОСОБА_2 та здійснив поховання свого батька за власний рахунок.
Наявність родинного зв'язку між позивачем та померлим ОСОБА_2 відповідач не заперечує, оскільки такий зв'язок підтверджений належним чином, копіями відповідних документів, які були надані відповідачу при зверненні представника позивача з заявою про виплату недоотриманої пенсії померлого.
Відтак позивач, має право на отримання недоодержаної пенсії його померлого батька - ОСОБА_2 відповідно ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З огляду на вищевикладене, суд робить висновок про протиправність дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачу, як сину померлого пенсіонера - ОСОБА_2 , відповідно до статті 61 закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суми пенсії, що підлягала виплаті, та залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю у загальному розмірі 194731,48 грн., нарахованих на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі №380/1640/23.
При цьому, суд зауважує, що нормою Закону № 2262 запроваджено спеціальне правило публічного законодавства, у силу якого недоодержані за життя суми пенсії пенсіонера не включається до складу спадщини і виплачуються: 1) членам сім'ї померлого пенсіонера, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника; 2) батькам померлого пенсіонера; 3) дружині (чоловіку) померлого пенсіонера; 4) членам сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. Однією з умов виплати пенсії, що не включається до складу спадщини, вказаним вище особам є те, що пенсія повинна бути призначена, обчислена, нарахована до виплати, але недоодержана за життя померлого пенсіонера, тобто має існувати таке, що набрало законної сили за життя пенсіонера рішення суду про спонукання пенсійного органу до нарахування пенсії і виплати боргу за пенсією.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми соціальних виплат (у даному випадку пенсії) передаються членам сім'ї спадкодавця незалежно від того, чи виступають вони одночасно спадкоємцями після його смерті.
Тобто, позивач, як син померлого, має право на виплату суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові, які мають право на пенсію за Законом №2262, незалежно від того чи є він спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , при цьому норма статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачає можливості здійснення заміни стягувача у виконавчому провадженні з виконання судового рішення, так як направлена на безспірне отримання таких коштів.
З огляду на зазначене, з метою належного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити виплату позивачу недоодержаної суми пенсії його померлого батька - ОСОБА_2 в загальному розмірі 194731,48 грн., нарахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі №380/1640/23.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд висновує, що позов необхідно задовольнити повністю.
Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у виплаті пенсії в розмірі 194731,48 грн, що підлягала виплаті ОСОБА_2 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі №380/1640/23, і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоодержаної суми пенсії його померлого батька - ОСОБА_2 в загальному розмірі 194731,48 грн., нарахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі №380/1640/23.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) 968,96 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 07.04.2025 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович