про повернення позовної заяви
07 квітня 2025 рокусправа № 380/25498/24
місто Львів
Суддя Львівського окружного адміністративного суду А.Г. Гулик, розглянувши заяву представника позивача про продовження процесуального строку у справі за позовом Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області код ЄДРПОУ 37831493, місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, буд. 11 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції код ЄДРПОУ 43316386, місцезнаходження: 79000, пл. Шашкевича, буд.1, м. Львів, у якій просить суд:
- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Заяць Остапа Андрійовича щодо винесення постанови від 11.12.2024 ВП № 76249192 про накладення штрафу на Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області в розмірі 5100 грн;
- скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Заяць Остапа Андрійовича від 11.12.2024 ВП № 76249192 про накладення штрафу на Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області в розмірі 5100 грн;
- зобов'язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Заяць Остапа Андрійовича винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 76249192 та скасувати заходи примусового виконання рішення.
Ухвалою від 25.12.2024 суддя залишив позовну заяву без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 3028,00 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Представник позивача 31.03.2025 подав заяву про продовження процесуального строку, яка обґрунтована тим, що станом на 26.03.2025 ГУ ДМС у Львівській області звернулось до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерської служби ДМС України із відповідним запитом з потребою щодо виділення додаткових коштів за КЕКВ 2800. Разом з тим, станом як на 12.03.2025, 19.03.2025, 24.03.2025, так і станом на 31.03.2025 згідно з наданою відділом бухгалтерської служби, фінансування та звітності ГУ ДМС у Львівській області виписки на рахунку за КЕКВ 2800 - залишок суми становить 0,00 грн. ГУ ДМС у Львівській області є територіальним органом ДМС України і повністю фінансується з Державного бюджету України. Для оплати судового збору за подання позовної заяви позивачу необхідний додатковий час на його сплату, позаяк оплата судового збору можлива лише після надходження додаткового фінансування в межах бюджетних асигнувань.
Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому відповідно до частин першої та другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон №3674).
Виключний перелік підстав для звільнення від сплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору та суб'єктів, які можуть бути звільнені від сплати такого збору або мають право на його відстрочення наведено у статті 8 Закону № 3674.
Так, частина перша статті 8 Закону № 3674 визначає, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону № 3674 суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій згаданої статті.
Суд зауважує, що суб'єкти владних повноважень відсутні у переліку осіб, які можуть бути звільненні від сплати судового збору або які мають право на його відстрочення (розстрочення) на підставі статті 8 Закону № 3674.
Водночас звільнення від сплати, відстрочення або розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати такий збір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18 наведений висновок про те, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Висновок стосувався саме юридичної особи, (а не суб'єкта владних повноважень), і полягав в тому, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Для вирішення питання про відстрочення сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається з відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. Оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником з метою сплати судового збору, та причин, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19 зазначила, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних бюджетних призначень не є підставою для звільнення від сплати чи відстрочення такому суб'єкту сплати судового збору.
Необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів також не може бути підставою для звільнення від сплати чи відстрочення сплати судового збору. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Обставини, пов'язані з фінансуванням суб'єкта владних повноважень, обмежене фінансування, відсутність коштів, призначених для сплати судового збору тощо не звільняють такого позивача від обов'язку своєчасно сплатити судовий збір.
Окрім цього, відсутні належні обґрунтування підстав для відстрочення сплати судового збору, оскільки подані заявником докази, не містять безсумнівних відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунки Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області, призначені для сплати судового збору, й жодним чином не підтверджують виникнення у нього можливості сплатити такий збір упродовж нового строку.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення такої сплати.
Окрім того, відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Також суд відхиляє доводи позивача, які стосуються введення воєнного стану в Україні.
Воєнний стан безумовно впливає на діяльність держави в цілому. Водночас між неможливістю сплатити судовий забір і введенням воєнного стану має бути безпосередній, прямий причинний зв'язок. Однак позивач не надав належних доказів на підтвердження наявності непереборних обставин, які, у взаємозв'язку із введенням воєнного стану, вплинули на роботу цього суб'єкта владних повноважень та перешкодили сплаті (унеможливили сплату) судового збору.
Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в ухвалах від 27 липня 2023 року у справі № 420/12939/22, від 18 липня 2023 року у справі №420/24016/21 та інших, які були сформульовані з урахуванням факту введення в Україні воєнного стану.
Більш того, звільнення суб'єкта владних повноважень від сплати судового збору, відстрочення сплати судового збору з підстав, зазначених вище, може розцінюватися як порушення принципу рівності усіх учасників судового процесу перед судом та як надання суб'єктам владних повноважень процесуальних переваг у доступі до суду у порівнянні з іншими суб'єктами фізичними та юридичними особами, які такий збір зобов'язані сплачувати.
До того ж Верховна Рада України, визначаючи коло суб'єктів, яким надані пільги зі сплати судового збору, не вважала за необхідне включити до переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору, про що свідчать положення статті 5 Закону № 3674.
Крім того, варто зауважити, що доповнення до статті 5 Закону № 3674, які передбачали звільнення від сплати судового збору суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, вносились і після введення в Україні воєнного стану, про що свідчать пункти 25, 26, 27 частини першої статті 5 цього Закону.
Суддя також відхиляє посилання позивача на практику ЄСПЛ, оскільки висновки суду направлені на встановлення порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і захист прав людини (у виключних випадках - юридичної особи), а не органів державної влади. Правові висновки ЄСПЛ у порядку аналогії не можуть бути застосовані для захисту прав та інтересів суб'єктів владних повноважень, оскільки законодавство України побудовано, зокрема, на основі конституційного принципу, коли права, свободи людини та їх гарантії визначають спрямованість діяльності держави, а не навпаки.
З огляду на викладене, у задоволенні клопотання Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області про продовження строку на усунення недоліків необхідно відмовити повністю.
Строк на усунення недоліків продовжено ухвалою від 17.03.2025 до 21.03.2025.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа зазначену ухвалу надіслано позивачу в його електронний кабінет 19.03.2025.
Таким чином, строк для усунення недоліків позовної заяви закінчився. Станом на 07.04.2025 позивач вимоги ухвали про залишення позовної заяви не виконав, недоліки позовної заяви не усунув.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи наведене, позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути позивачу.
Керуючись статтями 160, 169, 243, 248 КАС України, суддя
позовну заяву Головного управління Державної міграційної служби у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович