Іменем України
08 квітня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/31495/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання дій протиправними,
До Луганського окружного адміністративного суду з Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа № 640/31495/20 за позовом фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач) з вимогою визнати неправомірною відмову Головного управління ДПС у м. Києві від 20.10.2020 № 50359/ФОП/26-15-33-14-15 у прийнятті звітності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 а саме, декларації платника єдиного податку за три квартали 2020 року, яка була прийнята 16.10.2020 за № 9268522416.
В обґрунтування вимог зазначено, що 20.10.2020 позивач отримала повідомлення ГУ ДПС у м. Києві № 50359/ФОП/26-15-33-14-15 від 20.10.2020 про відмову в прийнятті звітності за три квартали 2020 року у зв'язку з невідповідністю обраного режиму оподаткування, зокрема через те, що на думку відповідача, позивач не перебуває на спрощеній системі оподаткування (Додаток №1).
Оспорювана відмова ґрунтується на факті виключення позивача з реєстру платників єдиного податку згідно рішення відповідача від 28.09.2018 № 542/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 , яке оспорюється позивачем в межах справи № 640/11744/20, що перебуває на розгляді Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Шулежко В.П.).
У разі задоволення вимог в межах справи № 640/11744/20 та визнання протиправним рішення відповідача від 28.09.2018 № 542/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 , позивачем буде підтверджено неправомірність всіх відмов відповідача в прийнятті звітності позивача, які ґрунтуються на зазначеному рішенні, у тому числі и? оспорюваної відмови в прийнятті звітності за 3 квартали 2020 року.
Представником Головного управління ДПС у м. Києві подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що Згідно з даними інформаційних систем ДПС ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з 05.09.2001 по 24.03.2015 перебувала на обліку в ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДПС у Луганській області, з 25.03.2015 перебуває на обліку в ДГП у Святошинському районі Головного управління ДПС у м. Києві як фізична особа-підприємець, з 01.01.2012 по 30.09.2018 працювала на спрощеній системі оподаткування на 3 групі платників за ставкою 5 відсотків до доходу.
Згідно з даними інтегрованої картки платника по єдиному податку з фізичних осіб (18050400) на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у ФОП ОСОБА_1 був наявний податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб: 01.04.2018 - 8942,75 грн, 01.05.2018 - 8942,75 грн, 01.06.2018 - 8942,75 грн, 01.07.2018 - 8942,75 грн, 01.08.2018 - 8942,75 грн, 01.09.2018 - 8942,75 грн.
У разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів платник єдиного податку зобов'язаний самостійно в останній день другого із двох послідовних кварталів перейти на сплату інших податків і зборів (п.п.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI із змінами та доповненнями (далі - Кодекс)).
Головним управлінням ДПС у м. Києві за недотримання платником єдиного податку ФОП ОСОБА_2 вимог п.п.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 Кодексу прийнято рішення № 542/26-15-13-14-26 від 28.09.2018 щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, яке надіслане 28.09.2018 (номер поштового відправлення 0101124222444) на адресу платника: АДРЕСА_1 та повернулось в зв'язку із закінченням терміну зберігання 01.11.2018. Акт перевірки не складався.
Податковий борг виник за попереднім місцем перебування на обліку в ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДПС у Луганській області і обліковувався з 25.03.2015 в ДПІ у Святошинському районі Києва. Після злиття двох ПСП 23.01.2019 податковий борг у сумі 8942,75 самостійно сплачений платником 24.06.2019. Станом на дату надання відзиву податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб (18050400) відсутній.
Головним управлінням ДПС у м. Києві відповідно до п. 49.8 ст. 49 Кодексу листами від 23.04.2020 № 17653/ФОП/26-15-33-15-15 та від 20.05.2020, № 22286/ФОП/26-15-33-15- 15 повідомлено платника, що податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за І квартал 2020 року, яка була прийнята 15.04.2020 № 9082147613, за І квартал 2019 року, яка була прийнята 04.04.2019 № 9063516833, за І півріччя 2019 року, яка була прийнята 04.07.2019 № 9143100869, за 3 квартали 2019 року, яка була прийнята 24.10.2019 № 9248295446 за 2019 рік, яка була прийнята 15.01.2020 № 9330144419.
Процесуальній рішення у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2020 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2021 зупинено провадження у справі № 640/31495/20 до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі № 640/11744/20.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 прийнято адміністративну справу до провадження, поновлено провадження у справі, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), замінено відповідача - Головне управління ДФС у місті Києві (ідентифікаційний код: 39439980, адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу: 44116011, адреса місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Дослідивши паперові та електронні матеріали судової справи у змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76,90 КАС України судом встановлено таке.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві на спрощеній системі оподаткування, 3 група платників податків, ставка 5% до доходу.
Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення № 542/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 від 28.09.2018, яким виключено ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2022 у справі № 640/11744/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023, адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 28.09.2018 № 542/26-15-13-14-26/2858910467 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку, визнано протиправними відмови, викладені у листах Головного управління ДПС у м. Києві від 23.04.2020 № 17653/ФОП/26-15-33-15-15 та від 20.05.2020 № 22286/ФОП/26-15-33-15-15, у прийнятті декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за І квартал 2019 року, яка була прийнята 04.04.2019 за № 9063516833; за І півріччя 2019 року, яка прийнята 04.07.2019 за № 9143100869; за три квартали 2019 року, яка прийнята 04.07.2019 за № 9248295446; за 2019 рік, яка прийнята 15.01.2020 за № 9330144419; за І квартал 2020 року, яка прийнята 15.04.2020 за № 9082147613.
Позивач направила до відповідача декларацію платника єдиного податку за три квартали 2020 року, яка прийнята 16.10.2020 за № 9268522416, що не заперечується відповідачем.
20.10.2020 позивач отримала повідомлення ГУ ДПС у м. Києві № 50359/ФОП/26-15-33-14-15 від 20.10.2020 про відмову в прийнятті звітності за три квартали 2020 роки.
Зі змісту повідомлення про відмову у прийнятті звітності вбачається, що декларація вважається не поданою у зв'язку з порушенням вимог нормативно- правових актів, а саме подання податкової декларації з недостовірним значенням обов'язкового реквізиту «звітний (податковий) період» (не відповідає обраному режиму оподаткування), так як у звітному періоді платник не перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Форма спрощеної податкової декларації, що передбачена пунктом 49.2 статті 49 цього Кодексу, та порядок переходу платників податків на подання такої декларації встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть:
47.1.2. фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом.
Статтею 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:
49.11.1. у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;
49.11.2. у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.
Податкова декларація вважається неподаною за умови порушення норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48, абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу та надання або надсилання контролюючим органом платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації, зокрема засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" для податкових декларацій, поданих у такий спосіб.
Відповідно до статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Пунктом 48.3 цієї статті визначено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:
тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;
звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);
повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;
код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
місцезнаходження (місце проживання) платника податків;
найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;
дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);
інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною;
ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;
підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:
відмітка про звітування за спеціальним режимом;
код виду економічної діяльності (КВЕД);
код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;
індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період;
дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій;
ознака неприбутковості організації;
повне найменування нерезидента;
місцезнаходження нерезидента;
назва та код держави резиденції нерезидента;
код нерезидента, що присвоєно державою, резидентом якої він є.
Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку визначений статтею 295 Податкового кодексу України.
Наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 затверджено форми податкових декларацій платника єдиного податку, зокрема, форму податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця.
З аналізу наведених норм, платник податку подає до контролюючого органу податкову декларацію у визначеній формі вказуючи в ній обов'язкові реквізити.
З матеріалів справи встановлено, що позивач подала відповідачу платника єдиного податку за три квартали 2020 року, яка прийнята 16.10.2020 за № 9268522416, проте не прийнята через подання податкової декларації з недостовірним значенням обов'язкового реквізиту «звітний (податковий) період» (не відповідає обраному режиму оподаткування), так як у звітному періоді платник не перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
Недостовірність режиму оподаткування пов'язується із рішенням про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку.
Водночас, Окружний адміністративний суд міста Києва у справі № 640/11744/20 визнав таке рішення протиправним та скасував його.
Отже, у відповідача відсутні підстави для не прийняття декларації № 9268522416 з визначених підставі, зазначених у повідомленні 50359/ФОП/26-15-33-14-15 від 20.10.2020.
За встановлених обставин, оскільки матеріалами справи не підтверджується правомірність рішення податкового органу про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, яке слугувало єдиною підставою для визнання неподаними вказаних вище податкових декларацій 3 квартали 2020 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Отже, суд дійшов висновку про необхідність визнати неправомірною відмову Головного управління ДПС у м. Києві від 20.10.2020 № 50359/ФОП/26-15-33-14-15 у прийнятті звітності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 а саме, декларації платника єдиного податку за три квартали 2020 року, яка була прийнята 16.10.2020 за № 9268522416.
Щодо обраного способу захисту порушених прав позивача в цій частині вимог суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер'їлдіз проти Туреччини[ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII,.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15.09.2009). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Рішенням Конституційного Суду України від 30.01.2003 у справі № 3-рп/2003р визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд, з метою дотримання принципу юридичної визначеності, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин необхідно:
- визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у м. Києві у прийнятті звітності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 викладену в Повідомлені про відмову у прийнятті звітності від 20.10.2020 №50359/ФОП/26-15-33-14-15;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві прийняти подану фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 декларацію платника єдиного податку за три квартали 2020 року за №9268522416 днем її подання.
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийняття оскаржуваних рішень, з приводу яких подано позов.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги.
З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення повністю.
Беручи до уваги положення частини першої статті 139 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 2102,00 грн.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платкника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, ідентифікаційний код 44116011) про визнання дій протиправними задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у м. Києві у прийнятті звітності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 викладену в Повідомлені про відмову у прийнятті звітності від 20.10.2020 № 50359/ФОП/26-15-33-14-15.
Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві прийняти подану фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 декларацію платника єдиного податку за три квартали 2020 року за № 9268522416 днем її подання.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 (дві тисячі сто дві) гривні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Смішлива