про повернення позовної заяви в частині
08 квітня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1838/25
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Савонюк М.Я., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження з 01.02.2023 максимального розміру пенсії мені, ОСОБА_1 зі зменшенням відсоткового значення розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення та невиплати мені пенсії у повному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виплатити нараховану з 01.02.2023 ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимального розміру виходячи з відсоткового значення розміру пенсії в 80% сум грошового забезпечення з урахуванням раніше проведених виплат та з урахуванням усіх встановлених мені підвищень, доплат та надбавок до пенсії.
Ухвалою суду від 26.03.2025 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.
Запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску.
Для усунення недоліків позовної заяви позивачу встановлювався строк тривалістю 10 днів з дня вручення ухвали.
03.04.2025 позивач подав до суду клопотання про поновлення строків звернення до суду.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до адміністративного суду зазначає, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Інших підстав для поновлення строку звернення до суду представником позивача не зазначено.
Надаючи правову оцінку та досліджуючи поважність зазначених позивачем причин пропуску строку на звернення до суду в межах аргументів наведених у заяві, суд зазначає наступне.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд.
Для того, щоби право на доступ до суду було ефективним, особа має мати зрозумілу та реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France) від 4 грудня 1995 року, заява № 23805/94, § 36).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, § 33).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Процесуальний кодекс установлює обмеження щодо відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
В межах спірних правовідносин позивач оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження з 01.02.2023 максимального розміру пенсії зі зменшенням відсоткового значення розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення та невиплати пенсії у повному розмірі.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби" (надалі - Закон №2262-ХІІ) нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу ПФУ, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз зазначених положень свідчить про відсутність строкового обмеження стосовно виплати нарахованої пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Наведений вище правовий висновок було викладено у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі N 480/1704/19.
Відтак до позовних вимог щодо обмеження виплати пенсії максимальним розміром строк звернення до суду не застосовується.
Що стосується позовних вимог про виплату пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії в 80% сум грошового забезпечення з урахуванням раніше проведених виплат, суд враховує наступне.
Суми пенсії позивача, виходячи з 80% грошового забезпечення відповідачем нараховані не були, оскільки обчислення розміру пенсії здійснювалось відповідачем, виходячи з 70% грошового забезпечення, а відтак підстави для застосування положення статті 51 Закону №2262-ХІІ у даному випадку відсутні.
При цьому суд зауважує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Верховного суду від 01.08.2023 у справі №460/3079/23.
З огляду на те, що позивач щомісячно отримував пенсійні виплати, то розмір пенсії був йому відомий. До того ж, позивач мав об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено той чи інший перерахунок пенсії, з яких складових вона складається, як обрахована. Саме момент отримання пенсії у неналежному розмірі є обставиною, з якою позивач пов'язує порушення його прав. Лише з моментом коли позивач дізнався про дії, чи бездіяльність, які на його думку порушують її права та інтереси, процесуальний закон пов'язує початок обрахунку строку звернення до суду.
В ухвалі про залишення позову без руху суд роз'яснив позивачу про необхідність надати суду заяву про поновлення порушеного строку, в якій обґрунтувати для цього підстави, викласти доводи щодо поважності причин та додати відповідні докази.
Однак, у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не надав жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, позаяк в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки судом не встановлено підстав для поновлення строку звернення до суду, позовну заяву у частині позовних вимог щодо протиправності дій відповідача зі зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення за період з 01.02.2023 по 20.09.2024 та зобов'язання виплатити пенсію, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії в 80% сум грошового забезпечення, необхідно повернути позивачу.
Керуючись статтями 123, 169, 241, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в частині позовних вимог щодо протиправності дій відповідача зі зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення та зобов'язання виплатити пенсію, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії в 80% сум грошового забезпечення з 01.02.2023 по 20.09.2024 - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 08 квітня 2025 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК