08 квітня 2025 року справа № 340/2051/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши у м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (в порядку письмового провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - виконавча служба) про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду зі заявою до виконавчої служби про скасування арешту нерухомого майна від 20 серпня 2010 року.
Зазначив, що виконавча служба наклала арешт на нерухоме майно, однак не скасувала його після завершення виконавчого провадження.
Відповідач не подав відзиву на позов, будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (а.с.23).
31 березня 2025 року суд відкрив спрощене позовне провадження з викликом сторін (а.с.18-19).
08 квітня 2025 року сторони до суду не з'явились, будучи належним чином повідомленні про час і місце розгляду справи, що відповідно до приписів частини 3 статті 268 КАС України не перешкоджає розгляду (а.с.23-26).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.
Встановленні обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.
Так, постановою Відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції (далі - Відділ) від 20 серпня 2010 року накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 .
Відомості містяться у Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно (далі - Реєстр) (а.с.13).
Відповідач - правонаступник владних повноважень Відділу.
Арешт накладено в межах виконавчого провадження, яке відкрито на підставі виконавчого листа суду від 20 травня 2010 року (а.с.12).
Виконавчий лист видано на підставі вироку суду від 30 квітня 2010 року, яким з ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду у сумі 3450 грн на користь фізичної особи (а.с.8-10).
Виконавча служба повідомила, що виконавче провадження завершено 02 червня 2011 року на підставі припису пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року (далі - Закон) (а.с.12).
Відповідач сповістив, що не може надати доказів скасування арешту майна, оскільки виконавче провадження передано до архіву і знищено у зв'язку з закінченням терміну зберігання (а.с.12).
Виконавча служба повідомила, що стягувач не звертався повторно з цим же виконавчим листом суду (а.с.12).
Позов подано до суду 28 березня 2025 року (а.с.17).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, відповідно до приписів частини 1 статті 287 КАС України спір відноситься до компетенції адміністративного суду, так як Кримінально-процесуальним кодексом України не встановлено порядку розгляду скарг на дії державного виконавця в межах виконання вироку суду.
Строк звернення до суду, який встановлено приписами частини 2 цієї ж статті КАС України (10 днів), не пропущений, оскільки позивач оскаржує триваючу бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що порушує право власності (розпорядження майном).
Приписами пункту 2 частини 1 і частити 5 статті 47 Закону (в редакції станом на 02 червня 2011 року) встановлено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Приписами частини 1-2 статті 50 Закону встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або
іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Закон визначав дві форми завершення виконавчого провадження: закінчення виконавчого провадження; повернення виконавчого документу.
Виконавчий документ міг бути повернутий стягувачу, суду або іншому органу (посадовій особі).
Закон зобов'язував скасувати арешт майна боржника у разі закінчення виконавчого провадження і повернення виконавчого документу до суду або іншому органу (посадовій особі).
Отже, повертаючи виконавчий документ стягувачу, Відділ не міг скасувати постанови про арешт майна позивача.
Обумовлено тим, що стягувач міг повторно подати виконавчий лист до примусового виконання.
Однак такі дії обмежені строком.
Так, приписами частини 1 статті 22 Закону передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Цей строк закінчився.
З його закінченням арешт майна боржника є безпідставним і обмежує право власності (право розпорядження майном).
Виконавча служба не надала доказів скасування арешту майна ОСОБА_1 .
Суд не може зобов'язати виконавчу службу скасувати арешт майна, оскільки виконавче провадження знищено на законних підставах.
Тому захист порушеного права (наявність в Реєстрі відомостей про арешт майна) полягає у скасуванні судом постанови про арешт майна.
У такому разі позов є задоволеним повністю.
Судові витрати складаються зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн. (а.с.14).
Суд розподіляє їх відповідно до приписів статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовільнити позов.
Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції від 20 серпня 2010 року про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом десяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ