04 квітня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/215/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді НАУМЕНКА В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (вул. Віктора Чміленка, б. 41, м. Кропивницький, 25006 ЄДРПОУ 40108709)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд (з урахуванням уточнених позовних вимог):
1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 у день звільнення зі служби в поліції грошової компенсації: за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022 та 2023 роки служби в поліції, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби;
2) зобов'язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2015,2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022 та 2023 роки служби в поліції.
Вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції в Кіровоградській області.
Має статус учасника бойових дій, відповідно до посвідчення НОМЕР_2 .
Позивач зазначає, що відповідачем при звільненні зі служби не виплачено компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015- 2020 роки та 2022-2023 роки.
Ухвалою судді 20.01.2025 залишено без руху позовну заяву. У встановлений суддею строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду 03.02.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного (письмового) провадження без виклику сторін, роз'яснено порядок та строки вчинення процесуальних дій (а.с. 22).
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач позов не визнає та у його задоволенні просить відмовити. Зазначає, що надання додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не здійснювалось, а компенсація за невикористані дні такої відпустки не передбачена законодавством, наполягає на залишенні позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду (а.с.25-38).
Позивач правом подати відповідь на відзив не скористався.
Дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Позивач з 1998 року проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції, остання займана посада - старший інспектор-черговий чергової частини сектору моніторингу сектору кримінальної поліції Олександрійського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.
Наказом Головного управління національної поліції в Кіровоградській області від 03.10.2024 року № 655о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажання) на підставі рапорту від 26.08.2024 року.
У наказі вказано про виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, водночас стосовно грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, відомості відсутні.
11.10.2024 року позивач, без зайвих зволікань, звернувся до відповідача щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
У відповідь 14.10.2024 року отримав довідку Головного управління національної поліції в Кіровоградській області №1056/15-2024 від 14.10.2024, за змістом якої вбачається, що при звільненні позивачеві не було нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015- 2020 роки та 2022-2023 роки (а.с. 9).
Вважаючи, що відповідач у період його служби протиправно не виплатив компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, позивач звернувся до суду.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі по тексту - Закон №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно із статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням; 3) творча відпустка; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв'язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).
Згідно із пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі по тексту - Закон №3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі по тексту - Закон №580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.
Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Згідно зі статтею 93 Закону №580-VIII тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.
Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров'я (через хворобу) або у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки.
При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських затверджений (далі по тексту - Порядок №260, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із пунктом 3 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до абзаців 1, 7, 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку із збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, яке вони отримували на день, що передував цій відпустці, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії.
Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи АI групи.
Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.
З огляду на відсутність правового врегулювання нормами Закону №580-VIII та Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки особам, які звільняються з поліції за минулі роки, при вирішенні даного спору необхідно застосовувати відповідні норми КЗпП України і Закону України №504/96-ВР, які регулюють спірні правовідносини.
Аналізуючи зазначені норми законодавства, суд дійшов висновку, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права.
Сторонами не заперечується, що за період служби в Національній поліції позивач набув право на додаткову оплачувану відпустку як учасник бойових дій за 2015-2024 роки. Водночас, довідкою від 14.10.2024 №1056/15-2024 підтверджується, що вищевказану відпустку за 2015-2020 та 2022-2023 роки позивач не використав (а.с. 9).
Відповідно до аналізу наведеного вище законодавства, у наступному календарному році, у тому числі й за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку.
Відпустки за попередні роки, які невикористані поліцейським в році звільнення, не можуть бути залишені без розрахунку (виплати грошової компенсації), адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 по справі №160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого Верховним Судом у справах №818/1276/17, №820/5122/17 та підтримав позицію, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, за всі роки служби.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №640/85/20.
Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не заперечується, що на момент звільнення з ГУНП в Кіровоградській області позивач не використав додаткову відпустку за 2015-2020 та 2022-2023 роки, право на яку отримав під час проходження служби, а тому при звільненні набув право на отримання відповідної грошової компенсації.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за вищевказаний період.
Ухвалюючи рішення, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11.11.2021 у справі №200/1175/20-а, відповідно до якої у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої законом України «Про відпустки» і статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Законом від 15.03.2022 №2123-IX частину першу статті 60 Закону №580-VIII (набрав чинності 01.05.2022) викладено в новій редакції, згідно з якою відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Отже, зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01 травня 2022 року, виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання відносин, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, усунувши таким чином неоднозначне застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, що мало місце в судовій практиці, зокрема, постановах Верховного Суду, на які посилається позивач у справі.
Подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №620/3663/19.
Проте, суд зауважує, що право працюючої особи на відпочинок у формі щорічної оплачуваної відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Положеннями Закону №580-VIII визначені підстави та умови отримання цієї відпустки поліцейськими.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин 8 та 11 статті 93 Закону №580-VIII, якими передбачено, що поліцейським, які захворіли під час щорічної відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського із щорічної відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із щорічної відпустки здійснюється за письмовим наказом керівника відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
Отже, відповідно до посвідчення серії МВ від 015858 від 22.07.2015 року позивач має статус учасника бойових дій (а.с. 7).
Відповідно до наказу №665о/с від 03.10.2024 року, позивача було виключено зі списків особового складу, звільнено із займаної посади, проведено остаточний розрахунок, проте виплату компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, як учаснику бойових дій, за період 2015-2020 та 2022-2023 роки, не проведено (а.с.8-9).
З матеріалів справи встановлено, що позивач, як учасник бойових дій, не використав календарні дні додаткової відпустки за вказаний період, а отже набув право на отримання грошової компенсації за таку невикористану додаткову відпустку у зв'язку із звільненням зі служби.
З приводу заяви відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає таке.
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Водночас, такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Так, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 року №2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 року №2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у рішенні Верховного Суду Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 року у справі №260/3564/22 та постанові від 19.01.2023 року у справі №460/17052/21.
Позивач про порушення свого права - невиплату компенсації невикористаних відпусток під час звільнення, дізнався 14.10.2024 року (а.с. 9). Доказів на підтвердження інформування позивача у інший спосіб про неотримання ним компенсацій відповідачем суду не надано.
До суду з цим позовом позивач звернувся 10.01.2025 року (а.с. 12), тобто у встановлений законом тримісячний строк, а отже позивачем не пропущено строк звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати сторонами не понесені.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які зареєстрували електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи. Вказане не позбавляє права таку особу отримати копію судового рішення у паперовій формі за її окремою заявою.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО