08 квітня 2025 року м.Київ № 320/36152/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, третя особа Національне агентство України з питань державної служби про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової служби України, третя особа Національне агентство України з питань державної служби та просить суд з урахуванням уточнених позовних вимог:
визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо не виведення ОСОБА_1 з простою, який було запроваджено 24.02.2022 наказом Державної податкової служби України від № 243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах» з 10.03.2022 по 21.03.2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2025 розгляд справи розпочато за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом Державної податкової служби України від 24.02.2022 № 243 встановлено простій у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах, а також визначено строковість дії простою - до закінчення дії обставин, які створюють загрозу життю і здоров'ю працівників.
Крім того, відповідним наказом встановлено збереження у межах кошторису середнього заробітку для працівників, які підпадають під дію простою. Наказ № 243-0 прийнято на підставі указу Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
Під дію зазначеного наказу, як заступник Голови Державної податкової служби України потрапив і ОСОБА_2
10.03.2022 наказом Державної податкової служби України № 249-о «Про запровадження дистанційної роботи на період воєнного стану» 11.03.2022 було припинено простій у роботі працівників податкової служби України та її територіальних органів, посади яких віднесено до номенклатури Голови Державної податкової служби України, зокрема в.о. першого заступника Голови Державної податкової служби України Бугасова В.М. та заступника Голови Державної податкової служби України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Калєніченко Н.Г., а також керівництва територіальних органів та структурних підрозділів Державної податкової служби України.
На час звернення позивача до суду, усі заступники Голови Державної податкової служби України відповідно до структури та штатного розпису Державної податкової служби України, окрім позивача, виведені з простою та працюють у штатному режимі.
Позивач вказує, що у період з 11.03.2022 та на протязі 2023, 2024 років наказами в.о. Голови Державної податкової служби України для окремих працівників приймалося рішення про припинення простою, при чому такі державні службовці обиралися на власний розсуд керівництва не зважаючи на те, що обставини, які могли б певним чином негативно впливати на життя і здоров'я працівників, були однакові для всіх.
З початку виведення працівників Державної податкової служби України із простою, ОСОБА_1 був готовий приступати до своїх службових обов'язків, про що неодноразово повідомляв керівництво, як усно (24.02.2022 на робочому місці м. Київ, Львівська площа, 8; у березні 2022 року за місцем знаходження тимчасово у м. Львові, вул. Стрийська, 35), так і письмово (листи від 06.12.2022, 13.12.2022, 13.01.2023, 23.06.2023).
Разом з тим, на день звернення позивача до суду, Державною податковою службою України не було вчинено жодних дій для виведення позивача із простою, тому на думку ОСОБА_1 така бездіяльність з боку відповідача є протиправною та проявом дискримінації по відношенню до позивача, що порушує його Конституційні права.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволені позову, оскільки п. 2 наказу № 243-0 визнано, що простій ДПС та її територіальних органів таким, що виник не з вини працівників та зумовлений загрозою їх життю і здоров'ю.
Таким чином, у зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації та введенням на території України воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я працівників податкових органів було прийнято наказ про встановлення простою у роботі інспекції, що зумовлено зовнішніми чинниками.
Під час дії воєнного стану діють обмеження та особливості організацій трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», та положення цього Закону, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.
На думку відповідача, Державною податковою службою України, як роботодавцем, самостійно здійснюється добір необхідних для належного забезпечення роботи апарату ДПС посад залежно від їх посадових обов'язків, що безпосередньо належить до її дискреційних повноважень, тому вважає, що прийняття наказу № 243-0 обумовлено реалізацією дискреційних повноважень відповідача з метою забезпечення ефективного та належного виконання завдань покладених на Державну податкову службу України у період воєнного стану.
Від третьої особи надійшли пояснення відповідно до яких Національне агентство України з питань державної служби просить суд позов задовольнити частково, оскільки на їх думку застосування до державних службовців різного підходу під час встановлення чи припинення простою при однакових обставинах для таких державних службовців може свідчити про наявність порушення принципу забезпечення рівного доступу до державної служби (заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження).
Крім того, від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки 21.03.2024 було прийнято наказ № 319-о «Про припинення простою у роботі ОСОБА_1 », однак у задоволенні вказаного клопотання судом було відмовлено, оскільки встановити про можливість порушеного права позивача та можливість його повного відновлення неможливе без розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.
Також від відповідача надходило клопотання про залишення даного позову без розгляду, у зв'язку з порушення строку звернення до суду, однак суд вважає зазначене клопотання безпідставним, оскільки питання щодо строку звернення позивача до суду було розглянуто та досліджено на етапі відкриття провадження у справі. Водночас, вказані позивачем порушення норм трудового законодавства мають триваючий характер, що дає підстави відмовити у задоволенні такого клопотання.
07.03.2025 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
21.03.2025 розгляд справи було продовжено в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані учасниками справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 81 ОСОБА_1 було призначено заступником Голови Державної податкової служби України з дати початку фактичного виконання ним посадових обов'язків на зазначеній посаді строком на п'ять років з урахуванням часу призначення на посаду згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.01.2020 № 9 з оплатою праці відповідно до законодавства.
На момент подачі позовної заяви ОСОБА_1 перебував на посаді заступника Голови Державної податкової служби України.
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на території України було введено воєнний стан.
24.02.2022 наказом Державної податкової служби України від № 243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах» з метою збереження життя та здоров'я працівників Державної податкової служби України та її територіальних органів встановлено простій у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах.
Під дію зазначеного наказу, як заступник Голови Державної податкової служби України потрапив і позивач - ОСОБА_1
24.02.2022, вийшовши на роботу за адресою: м. Київ, Львівська площа, 6, ОСОБА_1 був усно повідомлений про те, що наказом Державної податкової служби України № 243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах» йому встановлений простій, який виник не з вини державного службовця.
Також були відключені перепустки на територію Державної податкової служби України за адресою: м. Київ, Львівська площа, 6, 8 і до робочого місця
Простій було встановлено для всіх працівників органів ДПС України не залежно від займаної посади та місця роботи з «метою збереження життя та здоров'я працівників Державної податкової служби України та її територіальних органів».
10.03.2022 наказом Державної податкової служби України № 249-о «Про запровадження дистанційної роботи на період воєнного стану» 11.03.2022 було припинено простій у роботі працівників податкової служби України та її територіальних органів, посади яких віднесено до номенклатури Голови Державної податкової служби України, зокрема в.о. першого заступника Голови Державної податкової служби України Бугасова В.М. та заступника Голови Державної податкової служби України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Калєніченко Н.Г., а також керівництва територіальних органів та структурних підрозділів Державної податкової служби України.
У період з 11.03.2022 та на в продовж 2023, 2024 років наказами в.о. Голови Державної податкової служби України для окремих працівників приймалося рішення про припинення простою, при чому такі державні службовці обиралися на власний розсуд керівництва не зважаючи на те, що обставини, які могли б певним чином негативно впливати на життя і здоров'я працівників, були однакові для всіх.
Станом на 09.11.2023 кількість працівників центрального апарату Державної податкової служби України, які перебувають у простої відповідно до наказу ДПС від 24.02.2022 № 243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах» становила всього 17 осіб.
З початку виведення працівників Державної податкової служби України із простою, ОСОБА_1 був готовий приступати до своїх службових обов'язків, про що неодноразово повідомляв керівництво, як усно (24.02.2022 на робочому місці м. Київ, Львівська площа, 8; у березні 2022 року за місцем знаходження тимчасово у м. Львові, вул. Стрийська, 35), так і письмово (листи від 06.12.2022, 13.12.2022, 13.01.2023, 23.06.2023).
Разом з тим, Державною податковою службою України не було вчинено жодних дій для виведення позивача із простою.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ (далі - Закон № 889) та Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 889 державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апарату (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 5 Закону № 889 правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Суб'єкт призначення, зокрема, за змістом ч. 2 ст. 31, 87, 72 Закону № 889 приймає рішення відповідно про призначення на посаду, звільнення з посади та відсторонення від виконання посадових обов'язків державних службовців.
Законом № 889 не визначено порядок прийняття рішення щодо виведення у простій державних службовців, які займають посади, віднесені до категорії «А» та органи чи осіб, уповноважених приймати такі рішення.
Згідно з положеннями п.п. 5, 7 ч. 1 ст. 4 Закону № 889 державна служба здійснюється з дотриманням принципів доброчесності та забезпечення рівного доступу до державної служби.
Кожен державний службовець має право на повагу до своєї особистості, честі та гідності, справедливе і шанобливе ставлення з боку керівників, колег та інших осіб; на чітке визначення посадових обов'язків; на належні для роботи умови служби та їх матеріально-технічне забезпечення; оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу.
Частиною 4 ст. 19 Закону № 889 передбачено, що під час реалізації громадянами права на державну службу не допускаються будь-які форми дискримінації, визначені законодавством.
Також відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Законом № 889 та Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не врегульовано питання простою на роботі, а тому такі питання врегульовані загальними нормами трудового законодавства - Кодексом законів про працю України.
Відповідно до ст. 34 КЗпП простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
На думку суду простій - це крайній захід, який зумовлений об'єктивними обставинами. Самої по собі дії правового режиму воєнного стану в Україні недостатньо для оголошення простою, якщо підприємство, установа чи організація може продовжувати нормально функціонувати.
Крім того, відповідно до п.п. 2.11 п. 2 «Території активних бойових дій» Переліку територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, дата початку бойових дій та дата завершення бойових дій в м. Києві визначено з 24.02.2022 по 30.04.2022.
Тобто об'єктивні причини для перебування позивача в простої такі, як знищення або пошкодження майна установи, важливих об'єктів інфраструктури (енергетичні та логістичні ресурси), розташування установи на тимчасово окупованих територіях або на територіях, де ведуться активні бойові дії відсутні.
Отже, на підставі наведених норм права, можна зробити висновок, що простій може бути оголошений тільки у разі відсутності організаційних і технічних можливостей для виконання їх посадових обов'язків.
Пунктом 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, визначено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
З аналізу вказаної норми вбачається, що вказаним Указом Президента України встановлено можливість обмеження конституційного права на працю, але в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до положень ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх відтворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, перелічені у частині.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2022, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 353-р покладено тимчасово, до призначення в установленому порядку заступника Голови Державної податкової служби України, виконання обов'язків заступника Голови Державної податкової служби України на директора департаменту економічного аналізу Державної податкової служби України Сокура Євгенія Ростиславовича.
Тобто фактично відбулось покладення службових обов'язків, які були закріплені за позивачем на посаді, де виник простій, на іншого працівника - ОСОБА_3 .
Пункту 12 ч. 2 ст. 17 Закону № 889 визначено, що керівник державної служби має створювати належні для роботи умови та їх матеріально-технічне забезпечення.
Дана позиція узгоджується з позицією Національного агентства України з питань державної служби, що підтверджується копією листів на звернення позивача від 07.02.2023 та 31.03.2023.
За умови того, що позивач неодноразово звертався до Державної податкової служби України з заявами про готовність приступити до виконання своїх службових обов'язків, бездіяльність відповідача в даному випадку цілком може бути розцінена, як прояв дискримінації по відношенню до ОСОБА_4 , що порушує його Конституційні права.
Згідно з ст. 21 КЗпП забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання.
Статтею 4 Закону № 889 закріплено принципи державної служби, серед яких дотримання верховенства права, законності, професіоналізму, патріотизму, доброчесності ефективності, політичної неупередженості, прозорості, стабільності та забезпечення рівного доступу до державної служби, який передбачає заборону всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження.
06.12.2022 позивачем на адресу виконуючого обов'язки Голови Державної податкової служби України Кірієнко Т.П. було направлено заяву про результати розгляду заяви від 06.12.2022 щодо виходу на роботу з 14.12.2022, відповідь на яку позивач не отримав.
13.12.2022 позивач повторно направив заяву до Державної податкової служби України з аналогічних підстав та мотивів.
Того ж дня Державна податкова служба України надала відповідь, з якої вбачається, що рішення про припинення простою в роботі працівникам приймається Головою ДПС або особою, яка виконує його обов'язки, шляхом видання відповідного наказу. Також зазначили, що про дату виходу на роботу та припинення простою в роботі буде повідомлено в установленому порядку.
09.06.2023 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 578, згідно якої ОСОБА_1 за посадою заступника Голови Державної податкової служби України визначено Головою комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України.
Реалізація постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2023 № 578 передбачає організацію та здійснення позивачем заходів, пов'язаних з реорганізацією Державної фіскальної служби України за місцем роботи (посадою) заступника Голови Державної податкової служби України, місцезнаходження якої визначено за адресою Державної податкової служби України, що виключає перебування ОСОБА_1 у простої.
23.06.2023 ОСОБА_1 до Державної податкової служби України було вкотре направлено лист з проханням видати наказ про припинення простою в роботі заступника Голови Державної податкової служби України ОСОБА_1 , однак за відсутності будь-яких об'єктивних причин перебування позивачем в простою, відповідачем було направлено відповідь, аналогічну попереднім.
Щодо тверджень відповідача про реалізацією дискреційних повноважень з метою забезпечення ефективного та належного виконання завдань покладених на Державну податкову службу України у період воєнного стану, суд зазначає таке.
Суд погоджується, що вищевказані обставини покладають на відповідача певне дискреційне право у спірних правовідносинах.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах визначених законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.
Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 06.03.2019, від 22.01.2020 у справі № 640/2594/18 та № 826/9749/17.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.08.2022 у справі № 640/22426/20 адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
На підставі викладеного, суд звертає увагу, що Державною податковою службою України не доведено та не надано обґрунтованих доказів на підтвердження відсутності технічних умов, необхідних для виконання ОСОБА_1 службових обов'язків, не доведено наявність обставин, які б свідчили про об'єктивну неможливість здійснення ним трудової діяльності саме через введення воєнного стану.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного бездіяльності на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки дії відповідача щодо не виведення ОСОБА_1 з простою не відповідає наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, а тому наявні підстави для визнання їх протиправними.
Керуючись ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо не виведення ОСОБА_1 з простою, який було запроваджено 24.02.2022 наказом Державної податкової служби України від № 243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах» з 10.03.2022 по 21.03.2024.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.