07 квітня 2025 року № 320/37079/24
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Парненко В.С.,
при секретарі Занкович А.І.,
за участю
представника позивача Турової Є.О.,
представника відповідача Майорка М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-техно група» до Державної служби експортного контролю України про визнання протиправними та скасування постанов,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пром-техно група» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби експортного контролю України (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби експортного контролю України №1/24 від 18.04.2024 про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю;
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби експортного контролю України №1/24/1 від 24.07.2024 про перегляд постанови про накладення на субєкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова Державної служби експортного контролю України № 1/24 від 18.04.2024 р. про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу - штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, а також оскаржувана постанова Державної служби експортного контролю України № 1/24/1 від 24.07.2024 р. про перегляд постанови про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів -юридичну особу - штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю є необґрунтованими та прийнятими з грубим порушенням законодавства і прав ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА», з огляду на те, що жодного навмисного приховування відомостей, які мають значення для вирішення питання про надання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката, ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» не здійснювалося, а отже, відсутні законні підстави для накладення штрафу на ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА», передбаченого абзацом 5 частини першої статті 25 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/37079/24 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 закрито підготовче провадження у справі №320/37079/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-техно група» до Державної служби експортного контролю України про визнання протиправними та скасування постанов, а також призначено розгляд справи №320/37079/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-техно група» до Державної служби експортного контролю України про визнання протиправними та скасування постанов по суті в судовому засіданні на 12 березня 2025 року о 12:00 год, в приміщенні Київського окружного адміністративного суду (адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26 а, 1-й під'їзд, 4-й поверх).
У судове засіданні 12.03.2025 прибули представники сторін.
Представник позивача свої вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти вимог позову заперечував у повному обсязі.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
В матеріалах справи наявний поданий 09.10.2024 відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки надані позивачем відомості щодо кінцевого використання товару для потреб ГУР МОУ стали вирішальними при видачі йому міжнародного імпортного сертифіката № 30206601 та разового дозволу № 30206600 від 16.08.2023, хоча позивач не мав відповідних повноважень. Після цього СБУ повідомила про можливе надання позивачем недостовірної інформації, оскільки за даними Міноборони, він не є виконавцем робіт з ремонту чи модернізації БТР-70 і БТР-80. За цим фактом Держекспортконтролем було розпочато розслідування, в ході якого Міноборони та Командування логістики ЗСУ підтвердили відсутність будь-яких перемовин чи договорів із позивачем щодо зазначених робіт. Сам позивач листом від 20.03.2024 визнав, що на момент подання заяви перебував лише в процесі перемовин з ТОВ "Техімпекс", який, однак, повідомив, що переговори припинено, а договір не укладено. При цьому навіть потенційна участь позивача не передбачала робіт з модернізації БТР-80, а лише встановлення КПВТ на БТР-70, що не є модернізацією, оскільки такі кулемети входять до базової комплектації. Висновок ЦНДІ озброєння ЗСУ підтверджує, що КПВТ - штатна зброя БТР-70. Позивач не надав жодних додаткових доказів укладення договорів чи постачання КПВТ для потреб ГУР МОУ або ЗСУ. Таким чином, твердження про використання КПВТ для ремонту і модернізації БТР-70 та БТР-80 не відповідає дійсності. У Постанові № 1/24 від 18.04.2024 обґрунтовано встановлено факт умисного приховування важливої інформації, що є порушенням абз. 5 ст. 24 Закону. У зв'язку з цим на позивача накладено санкції відповідно до ст. 12 Закону - дозвіл та сертифікат скасовано. Також необґрунтованими є посилання позивача на абз. 4 п. 4 Положення № 838, адже він не є виробником чи розробником продукції, а положення застосовується виключно до таких суб'єктів.
31.10.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач не погоджується з доводами відповідача та підтримує свої позовні вимоги, оскільки 16 серпня 2023 року ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» на підставі поданих ним документів отримало від Держекспортконтролю разовий дозвіл № 30206600 та міжнародний імпортний сертифікат № 30206601 на імпорт 100 одиниць кулеметів КПВТ, що підтверджується матеріалами справи. Ці документи були видані за зверненням позивача, в якому чітко зазначено підставу для їх видачі - абзац 4 пункту 4 Положення № 838, який дозволяє імпорт товарів військового призначення виробникам таких товарів без надання спеціальних повноважень. Проте Держекспортконтроль безпідставно проігнорував зазначену підставу та самовільно визначив іншу - абзац 6 пункту 4 Положення № 838, яка застосовується виключно у випадках, коли кінцевим споживачем є правоохоронні органи, Збройні Сили чи інші військові формування, що вимагає надання сертифіката кінцевого споживача саме від таких органів. Жодного подібного сертифіката позивач не подавав, оскільки кінцевим споживачем є не ЗСУ, а виробник, що модернізує бронетехніку. Таким чином, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, не скористався правом витребування додаткових документів відповідно до пункту 4 Порядку № 1807 та порушив підпункт 9 пункту 4 Положення про Держекспортконтроль, згідно з яким уповноважений проводити експертизу та приймати обґрунтовані рішення на підставі поданих документів. Отже, доводи відповідача про законність видачі дозвільних документів за абзацом 6 пункту 4 Положення № 838 є безпідставними, а саме рішення - таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, позивач зазначає, що діях ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» відсутній склад правопорушення, про яке зазначається у абзаці 5 ст. 24 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», оскільки Товариством для отримання дозвільних документів на підставі абзацу 4 пункту 4 Положення про порядок надання повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 №838 було подано вичерпний перелік достовірних відомостей, передбачених в нормативно-правових актах та навіть надано додаткову інформацію щодо цілі використання, яка не вимагається нормами законодавства.
04.12.2024 до суду надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких відповідач зазначив, що згідно з абзацом 4 пункту 4 Положення, передбачено можливість імпорту запасних частин, компонентів і технологій для ремонту, модернізації або виробництва товарів військового призначення без отримання повноважень, якщо імпортер є виробником таких товарів. У цьому випадку йшлося про 14,5-мм кулемети КПВТ, які позивач планував ввезти для БТР-70 та БТР-80. Однак позивач не є виробником цих бронетранспортерів і не надав доказів зворотного. Більше того, сам позивач ідентифікував кулемети КПВТ як окремі вироби за позицією ML2.a, а не як запасні частини. Відповідач також вказав, що за абзацом шостим пункту 4 Положення, під час воєнного стану дозволяється імпорт товарів за ML1-ML22 без повноважень Кабінету Міністрів України для потреб ЗСУ та інших силових структур, однак це стосується лише державних замовників, які зареєстровані як суб'єкти міжнародних передач і мають систему внутрішньофірмового експортного контролю. Внаслідок змін, внесених постановами КМУ №?247 від 10.03.2022 та №?370 від 26.03.2022, державним замовникам дозволено здійснювати імпорт за спрощеною процедурою без повноважень КМУ. Позивач при подачі документів зазначив, що імпорт здійснюється для потреб ГУР МОУ, і на цій підставі отримав дозвіл. Проте згодом було встановлено, що він надав недостовірну інформацію, не маючи відповідного статусу, і зробив це виключно з метою обійти передбачену законом процедуру та безпідставно отримати дозвільні документи без повноважень Кабінету Міністрів України.
Також 04.12.2024 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно якого відповідач не погоджується з доводами позивача та просить суд відмовити в позові в повному обсязі, оскільки винятки, передбачені пунктом 4 Положення №?838, мають виключний характер і застосовуються виключно у зв'язку з триваючою збройною агресією рф та потребою термінового забезпечення оборонного сектору. Позивач не мав повноважень, наданих Кабінетом Міністрів України, однак подав до Держекспортконтролю заяви на отримання дозволів на імпорт товарів військового призначення. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про державний експортний контроль», заявник має надати достовірні відомості про учасників та товари, що підлягають передачі. Такі самі вимоги передбачені пунктом 14 Положення №?767 та Інструкцією, затвердженою наказом №?5. У своїх заявах від 01.08.2023 позивач послався на пункт 4 Положення №?838 та зазначив, що кулемети КПВТ призначені для модернізації БТР-70/80 для потреб ГУР МОУ. В сертифікаті кінцевого споживача також було вказано використання у виробництві Пром-Техно Групи для ГУР МОУ. Водночас позивач не мав повноважень, не є виробником БТР, а імпортовані кулемети були ідентифіковані як окремі товари спеціального призначення (ML2.a), що потребують контролю. Вказавши на подальшу передачу до ГУР МОУ, позивач отримав дозвіл за винятком, передбаченим пунктом 4 Положення №?838, однак згодом встановлено, що ці дані були недостовірними, і дозвіл отримано шляхом введення в оману. Позивач усвідомлював, що товари не призначені для ГУР МОУ, однак свідомо надав такі відомості з метою отримання дозволу, без якого імпорт був би неможливим. Таким чином, підстав для звернення до Держекспортконтролю за абзацом четвертим пункту 4 Положення №?838 не було, оскільки позивач не мав статусу виконавця державного контракту з оборонних закупівель, як це визначено Законом України «Про оборонні закупівлі», а також не був включений до відповідного електронного реєстру.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
16 серпня 2023 року ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» було отримано разовий дозвіл № 30206600 та міжнародний імпортний сертифікат № 30206601 на підставі абз. 4 п. 4 Положення № 838, відповідно до якого дозвіл надається у разі здійснення імпорту комплектуючих виробником озброєння (виконавцем державного оборонного замовлення) для цілей виробництва або модернізації озброєння, військової та спеціальної техніки.
Підставою для отримання дозволу та сертифіката був укладений із чеською компанією «STV GROUP a.s.» контракт від 06.07.2023 № 2023/21 на поставку 100 кулеметів КПВТ.
20 жовтня 2023 року на адресу ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» надійшов запит Держекспортконтролю щодо уточнення підстав для подання сертифіката кінцевого споживача (вих. № 327/07-23 від 20.10.2023).
У відповіді на зазначений запит (вих. № 505/1/10-23 від 24.10.2023) було зазначено, що фактичний імпорт товару за дозволом не здійснювався, дозвільні документи не використовувалися та повернуті Товариством.
25 жовтня 2023 року Держекспортконтролем винесено постанову № 312/22-23 про зупинення дії разового дозволу № 30206600 та міжнародного імпортного сертифіката № 30206601.
29 січня 2024 року - постанову № 580/22-24 про скасування цих документів.
У березні 2024 року органом державного експортного контролю ініційовано розслідування, за результатами якого було надіслано листа від 14.03.2024 № 244/01-24.
У відповідь Товариством надано пояснення листом № 376/03-24 від 20.03.2024 та повторно - № 392/03-24 від 22.03.2024, в яких зазначено, що:
- фактична міжнародна передача товарів не здійснювалась,
- Товариство є виконавцем модернізації БТР-70/80 відповідно до наказу Мінстратегпрому № 113-ДР від 07.11.2023,
- КПВТ є штатним озброєнням БТР-70/80.
Попри надання відповідних пояснень та документів, Держекспортконтроль виніс:
Постанову № 1/24 від 18.04.2024 про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю;
Постанову № 1/24/1 від 24.07.2024 про перегляд зазначеної постанови.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Діяльність, пов'язана з державним контролем за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання, з метою забезпечення захисту національних інтересів України, дотримання нею міжнародних зобов'язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки, обмеження передач звичайних видів озброєння, а також здійснення заходів щодо недопущення використання зазначених товарів у терористичних та інших протиправних цілях регулюється Законом України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» (далі Закон №549-IV).
Відповідно до ст. 1 Закону №549-IV, державний експортний контроль - комплекс заходів з контролю за міжнародними передачами товарів, їх використанням юридичною чи фізичною особою, що здійснюється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, та іншими державними органами з метою забезпечення захисту інтересів національної безпеки та відповідно до міжнародних зобов'язань України.
Державна служба експортного контролю України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2015 року №159 «Про затвердження Положення про Державну службу експортного контролю України» є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю.
Згідно частини 1 статті 22 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», суб'єкт здійснення міжнародних передач товарів, якому надано дозвіл, висновок чи міжнародний імпортний сертифікат, подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, письмові звіти про підсумки проведення переговорів, зазначених у статті 18 цього Закону, а також про фактично здійснені експорт та імпорт товарів, визначених у цих документах, та про використання зазначених товарів у заявлених цілях. Форма звіту та строки його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державного експортного контролю.
Суб'єкт здійснення міжнародних передач товарів - зареєстрований центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, суб'єкт господарювання України, який має намір здійснювати або здійснює міжнародні передачі товарів, включаючи посередницьку (брокерську) діяльність;
Міжнародні передачі товарів - експорт, імпорт, реекспорт товарів, їх тимчасове вивезення за межі України або тимчасове ввезення на її територію, транзит товарів територією України, а також будь-які інші передачі товарів, що здійснюються за межами України.
Згідно із ч. 5 ст. 6, ст. 8, ст. 9 Закону №549-IV, реалізацію державної політики в галузі державного експортного контролю забезпечують центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, уповноважені згідно із законодавством здійснювати заходи в галузі державного експортного контролю. Зазначені органи виконавчої влади можуть також залучати до участі в здійсненні заходів державного експортного контролю інші центральні органи виконавчої влади, представництва України за кордоном та юридичних осіб, діяльність яких безпосередньо не пов'язана з державним експортним контролем, за згодою їх керівників.
Порядок здійснення контролю за міжнародними передачами товарів установлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів України, актів Президента України залежно від конкретних груп товарів та видів їх міжнародних передач.
Найменування та опис товарів, міжнародні передачі яких підлягають державному експортному контролю, вносяться до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю (далі - списки).
Списки складаються за відповідними групами товарів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, із залученням заінтересованих центральних органів виконавчої влади. До складання списків можуть також залучатися представники підприємств, наукових установ, організацій, а також їх об'єднань.
Списки затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 12 Закону суб'єкти господарювання України, які мають намір здійснювати міжнародні передачі товарів, у тому числі проводити посередницьку (брокерську) діяльність, пов'язану з міжнародними передачами товарів військового призначення, попередньо реєструються як суб'єкти здійснення міжнародних передач товарів Держекспортконтролем, який видає зазначеним суб'єктам відповідні посвідчення.
Окрім того, ст. 13 Закону передбачає, що для здійснення, зокрема, імпорту товарів військового призначення, суб'єкти господарювання повинні отримати від Кабінету Міністрів України відповідні повноваження у відповідності до Положення про порядок надання повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та ^товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №838 від 08.06.1998 (надалі - Положення № 838).
Водночас, згідно абз. 4 п. 4 цього Положення без одержання повноважень від Кабінету Міністрів України здійснюється імпорт товарів військового призначення за позиціями ML22 додатка до Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1807, суб'єктами здійснення міжнародних передач товарів у період дії воєнного стану, введеного відповідно до законодавства, для потреб правоохоронних органів. Збройних Сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, інших суб єктів, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону.
Статтями 15,16 Закону та п. 3 Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1807 (надалі - Порядок № 1807), визначено, що для здійснення міжнародних передач товарів суб'єкт господарювання, який отримав від Держекспортконтролю посвідчення про реєстрацію як суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів, зобов язаний отримати в Державній службі експортного контролю України дозвіл чи висновок для здійснення конкретних передач товарів. При цьому, законодавець зобов'язує суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів надати Держекспортконтрою повну та достовірну інформацію про відоме йому кінцеве використання товарів, міжнародну передачу яких планується здійснити, а також оригінали документів про гарантії, які підтверджують використання товарів виключно в заявлених ним або іншим кінцевим споживачем цілях.
Пунктами 20, 22 та 22-1 Порядку № 1807, визначено, що імпорт здійснюється на підставі дозволів чи висновків Держекспортконтролю. До листа про надання такого дозволу в обов'язковому порядку додається сертифікат кінцевого споживача за формою, встановленою Положенням про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов'язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2105.1999 № 920 (надалі - Положення № 920). При цьому суб'єкт повинен подати оригінал такого сертифіката до Держекспортконтролю під час отримання відповідного дозволу.
Згідно п.п. 4, 15, 16 Положення № 920, товари, ввезені на територію України з наданням гарантій щодо використання у заявлених цілях, підлягають державному експортному контролю, встановленому в Україні. Передача таких товарів іншому кінцевому споживачу в межах України здійснюється за позитивним висновком Держекспортконтролю.
Як свідчать матеріали справи 16 серпня 2023 року ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» отримало разовий дозвіл № 30206600 та Міжнародний імпортний сертифікат № 30206601 від 16.08.2023 на імпорт 100 шт. кулеметів КПВТ від «STV GROUP a.s.» на підставі зовнішньоекономічного контракту № 2023/21 від 06.07.2023. Дозвільні документи були видані після листа Позивача від 01.08.2023 (вих. № 359/08-23), в якому зазначено підстави для надання дозволу відповідно до абзацу 4 п. 4 Положення № 838 від 08.06.1998.
20 жовтня 2023 року Держекспортконтроль надіслав лист (вих. № 6105/34-23) щодо можливих порушень законодавства у міжнародних передачах товарів.
25 жовтня 2023 року ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» відповіло, що імпорт не здійснювався, і повернуло дозвіл та сертифікат до Держекспортконтролю.
29 січня 2024 року було скасовано дію дозволу та сертифіката (вих. № 580/22-24).
12 березня 2024 року від Держекспортконтролю надійшов лист вих. № 1697/34-24 від 12.03.2024 р. (копія додається), в якому зазначено, що Держекспортконтролем проводиться розслідування на предмет можливого порушення ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, а також запропоновано прибути уповноваженому представнику Товариства до Держекспортконтролю у період з 18.03.2024 по 21.03.2024 для надання додаткової інформації та документів стосовно наданого Держекспортконтролю сертифікату кінцевого споживача від 12.07.2023 № 327/07-23, виконання умов контракту, оплати вищевказаних товарів тощо.
У відповідь на вищевказаний лист ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» надало письмові пояснення, де зазначило, що Товариство є виконавцем робіт з ремонту та модернізації бронетранспортерів БТР-70, БТР-80 та їх модифікацій за Наказом Мінстратегпрому № 113-ДР від 07.11.2023. Оскільки основним озброєнням є кулемет КПВТ, ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» уклало контракт з компанією «STV GROUP a.s.» (Чехія) на постачання 100 одиниць кулеметів КПВТ для модернізації БТР-70 та БТР-80. Отримано дозвільні документи для імпорту, згідно з Постановою КМУ № 838 від 08.06.1998. За сертифікатом кінцевого споживача № 327/07-23 від 12.07.2023, товар буде використано у виробництві ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА». Товариство має необхідні виробничі можливості та персонал для виконання робіт з ремонту та модернізації БТР-70 та БТР-80, зокрема для потреб ГУР МО України. Однак, через незгоду між сторонами, контракти з ГУР МО України та ТОВ «НВК «Техімпекс» укладені не були. Листом вих. № 505/1/10-23 від 24.10.2023 ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» повернуло оригінали Дозволу № 30206600 та Міжнародного імпортного сертифікату № 30206601 до ДСЕКУ, оскільки імпорт товарів не відбувся, і кошти за товар не перераховувались.
Суд зазначає, що 08 квітня 2024 р. головний спеціаліст Держекспортконтролю складав Протокол № 1/24, в якому зазначено, що ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» порушило законодавство в галузі експортного контролю. У сертифікаті кінцевого споживача від 12.07.2023 зазначено, що кулемети КПВТ будуть використані для ремонту БТР-70 та БТР-80 для потреб ГУР МО України. Однак після розслідування встановлено, що ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» не укладало контрактів з ГУР МО України і не проводило перемовин щодо виконання робіт.
ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» надало письмові пояснення та заперечення щодо протоколу, надаючи докази правомірності отримання дозвільних документів на підставі абз. 4 п. 4 Постанови КМУ № 838 від 08.06.1998 р. та обґрунтування, що Товариство є виробником БТР-70Т і БТР-80Т.
Однак, 18 квітня 2024 р. Держекспортконтролем була прийнята постанова № 1/24 про накладення штрафу на ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» в розмірі 71 938 440 грн. за приховування відомостей, важливих для видачі дозволу.
24 квітня 2024 р. ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» подало Скаргу на постанову. Однак 24 липня 2024 р. Держекспортконтролем було залишено без змін постанову про накладення штрафу, з приводу чого суд зазначає наступне.
Враховуючи вимоги Порядку розгляду справ про порушення юридичними особами законодавства в галузі державного експортного контролю, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 16.12.2013 р. № 1490 (надалі - Порядок № 1490), зокрема п. 6.1, чітко визначено процедуру складання постанови про накладення штрафу на юридичну особу та порядок розгляду справ щодо порушень у сфері державного експортного контролю.
Згідно з вищезазначеним пунктом Порядку № 1490, після розгляду справи керівник органу приймає рішення, яке оформлюється як постанова про накладення штрафу на юридичну особу за порушення законодавства в галузі державного експортного контролю, або постанова про закриття провадження у справі.
Зокрема, відповідно до встановленої форми постанови, вона повинна містити наступне: «установлено … (викласти обставини) …, чим порушено … (зазначити нормативно-правовий акт), про що свідчать … (викласти докази, що вказують на наявність порушення)». Однак, постанова № 1/24 не відповідає вимогам, встановленим законодавством, зокрема, вона не містить необхідної послідовності викладу обставин і не містить чіткої вказівки на те, що порушення ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» стосується конкретних норм нормативно-правових актів. Тільки вказано на наявність певних обставин, проте не сформульовано висновку про порушення конкретних норм.
Суд також зазначає, що постанова від 18 квітня 2024 року не містить мотивувальної частини, що є порушенням п. 6.2 Порядку № 1490.
Також відповідно до вимог Порядку, постанова повинна складатися з кількох частин: вступної, описової, мотивувальної та резолютивної.
Вступна частина має містити інформацію про номер постанови, дату та місце розгляду, керівника, що розглядав справу, а також відомості про юридичну особу.
Описова частина повинна містити виклад обставин справи та посилання на порушений нормативно-правовий акт.
Мотивувальна частина має наводити докази на підтримку рішення.
Резолютивна частина містить саму постанову, включаючи інформацію про штраф.
Відтак, відсутність мотивувальної частини у постанові є порушенням процедури, оскільки не надається правового обґрунтування рішення. Це впливає на можливість оскарження постанови та на її юридичну силу.
Таким чином, суд погоджується, що постанова № 1/24 від 18 квітня 2024 року не відповідає вимогам законодавства і підлягає коригуванню для належного оформлення, включаючи додавання мотивувальної частини та правового обґрунтування рішення.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи та прийняття постанови № 1/24 від 18 квітня 2024 р. про накладення штрафу, передбаченого абз. 5 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», Держекспортконтролем не було з'ясовано та не було доведено наявності складу правопорушення, визначеного абзацом 5 статті 24 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», з приводу чого суд зазначає наступне.
Так, в документах, поданих до ДЕКУ згідно з вих. №359/08-23 від 01.08.2023 (вх. №ДСЕКУ 6277/23 від 09.08.2023, к/к 30206600), є чітке посилання на підстави для надання дозвільних документів. Зазначено, що імпорт товарів військового призначення здійснюватиметься Товариством згідно абзацу 4 пункту 4 Положення про порядок надання повноважень на право здійснення експорту та імпорту товарів військового призначення та товарів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 №838. Згідно з цією підставою, Товариство імпортує запасні частини та компоненти для ремонту та модернізації БТР-70 і БТР-80.
Виходячи з Заяв Підприємства №11 та №12 від 01.08.2023, кінцевим споживачем вказано ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА». Ціль використання товару, згідно з п. 5 сертифікату кінцевого споживача №327/07-23 від 12.07.2023 р., - ремонт та модернізація бронетранспортерів для потреб ГУР МО України.
Товариство надало документи, які підтверджують, що є виробником модифікованих версій бронетранспортерів БТР-70Т та БТР-80Т. Модифікація здійснюється в рамках капітального ремонту для потреб Сил Оборони України. Товариство також надало інформацію про виконання державних контрактів та технічну документацію.
Модифікація бронетранспортерів є окремим виробом і має окремі коди за Класифікатором озброєння. Виробниками цих технічних засобів в Україні є ТОВ «НВК «Техімпекс» та ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА». Вказано, що імпорт цих виробів здійснюється відповідно до Положення про порядок надання повноважень на експорт та імпорт товарів військового призначення."
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, інформація щодо планування виконання робіт для потреб ГУР МО України, що міститься в п. 5 сертифікату кінцевого споживача, була надана додатково на основі наявної інформації, яка була актуальною на момент підготовки заяв і відповідних документів, проте ця інформація не є відомостями, які б мали значення для вирішення питання щодо надання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифікату (абз. 5 ст. 24 Закону), оскільки кінцевим споживачем товару було визначено саме ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА».
Так, підставою для видачі разового дозволу та МІС на імпорт компонентів для ремонту або модернізації виробів військового призначення є абз. 4 п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 838 від 08.06.1998 р., згідно з яким імпорт запасних частин, компонентів і технологій для ремонту чи модернізації виробів військового призначення може здійснюватися без спеціальних повноважень підприємствами, які є розробниками або виробниками таких товарів.
Вимоги щодо обов'язковості виготовлення зазначених виробів для потреб Збройних сил України чи наявності укладеного державного контракту на виконання робіт відсутні в абз. 4 п. 4 Положення. Така вимога є в абз. 8 п. 4 Положення, але вона не була зазначена в заяві на видачу дозволу. Відповідно до цього абзацу, імпорт товарів військового призначення для потреб Збройних Сил, правоохоронних органів та інших військових формувань під час воєнного стану потребує надання СКС, виданого відповідними органами.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення», кінцевими споживачами товарів можуть бути державні органи, Збройні Сили України, правоохоронні органи та інші суб'єкти господарської діяльності, які безпосередньо використовують ці товари.
Під час судового розгляду справи встановлено, що кінцевим споживачем кулеметів КПВТ, згідно з сертифікатом кінцевого споживача № 327/07-23 від 12.07.2023 р., визначено ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА», яке планувало здійснити імпорт цих товарів для власних виробничих потреб - ремонту та модернізації БТР-70 та БТР-80. Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України планувалося передати продукти кінцевого виробництва, а саме «БТР-70», після їх виготовлення на власному виробництві ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» в Україні, а не продукти, які планувалося передати на міжнародному рівні, зокрема « 14,5 мм кулемети КПВТ».
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що державному експортному контролю підлягають саме товари, які є об'єктами міжнародної передачі, а ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» не приховало жодних відомостей, які могли б вплинути на вирішення питання щодо надання дозволу та міжнародного імпортного сертифікату.
Також варто зазначити, що згідно з листом вих. №376/03-24 від 20.03.2024 було повідомлено Держекспортконтролю, що сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договорів/контрактів, у зв'язку з чим відповідні договори/контракти ні з ГУР МО України, ні з ТОВ «Техімпекс» не були укладені. Також було повідомлено, що Товариство листом від 24.10.2023 №505/1/10-23 повернуло до Держекспортконтролю оригінали Дозволу №30206600 від 16.08.2023 та Міжнародного імпортного сертифікату №30206601 від 16.08.2023 як такі, що не були використані.
Таким чином судом не встановлені порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, передбаченого ст. 24 Закону «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» з боку позивача.
Крім того суд акцентує увагу на тому, що положення абз. 5 ст. 25 зазначеного вище Закону можуть бути застосовані лише у разі здійснення міжнародної передачі товару, оскільки вони передбачають накладення штрафу на суб'єктів міжнародних передач товарів - юридичних осіб - у розмірі 100% вартості товарів, які стали об'єктом такої передачі.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», міжнародна передача товарів включає експорт, імпорт, реекспорт товарів, їх тимчасове вивезення з України або тимчасове ввезення на її територію, а також транзит товарів територією України і будь-які інші передачі товарів за межами України. Імпорт, згідно з цією ж статтею, є процесом придбання або отримання товарів від іноземних суб'єктів господарської діяльності на законних підставах, включаючи купівлю для власного споживання філіями та представництвами установ і організацій України, що знаходяться за межами країни, а також дипломатичними представництвами України за кордоном.
Однак у цьому випадку імпорт ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» не був здійснений, кошти за товар не були перераховані за зовнішньоекономічним договором, а дозвільні документи були повернуті до СЕКУ як не використані згідно з вимогами чинного законодавства листом від 24 жовтня 2023 року (вих. № 505/1/10-23), тобто за 5 місяців до винесення оскаржуваної постанови.
Таким чином, враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що в діях ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» відсутній склад правопорушення, що передбачений абз. 5 ст. 24 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», оскільки Товариство надало вичерпний перелік достовірних відомостей для отримання дозвільних документів згідно з нормативно-правовими актами, а також додаткову інформацію щодо цілей використання, яка не вимагається законом.
Крім того, щодо постанови Державної служби експортного контролю України №1/24/1 від 24.07.2024 про перегляд постанови про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, суд зазначає наступне.
Так, за результатами розгляду скарги, Головою Державної служби експортного контролю України була прийнята постанова №1/24/1 від 24 липня 2024 року про перегляд рішення щодо накладення штрафу на юридичну особу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю. Скаргу ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» залишено без задоволення, а постанову від 18.04.2024 №1/24 про накладення штрафу залишено без змін.
Згідно з п. 7.5 Порядку №1490 та додатком 6 до нього, постанова про перегляд повинна містити обставини справи та докази наявності чи відсутності складу правопорушення. Однак обставини, наведені в постанові, не підтверджують наявність правопорушення, визначеного абзацом 5 статті 24 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання».
Держекспортконтроль зазначив, що ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» планувало імпортувати товари військового призначення без отримання відповідних повноважень, але вказує на відсутність ознаки правопорушення, зокрема навмисного приховування інформації. Проте, Порядок №838 застосовується лише у разі, якщо імпортер є виробником товарів військового призначення для ремонту або модернізації таких виробів. ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» не надало доказів того, що є виробником бронетранспортерів БТР-70 та БТР-80.
Водночас, ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» надало пояснення та докази, що вони є виробником модифікацій БТР-70Т та БТР-80Т. В листі від 16.04.2024 (вих. №497/2/04-24) було надано:
Перелік державних контрактів з 2020 по 2024 рік.
Витяг з державного контракту №16-21 від 01.12.2021 на модернізацію БТР-70.
Витяг з державного контракту №8 АС від 19.03.2022 на закупівлю БТР-80Т.
Копії свідоцтв про реєстрацію штатно-табельних предметів.
Копії договорів на виготовлення технічної документації.
Таким чином суд погоджується з доводами позивача про те, що ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» с саме виконавцем робіт з ремонту та модернізації різних видів техніки, в тому числі бронетранспортерів БТР-70, БТР-80, тобто виробником модифікованих БТР-70Т та БТР-80T (шляхом ремонту та модернізації БТР-70 та БТР-80) та виконує роботи для потреб Сил Оборони України на регулярній основі.
Так в п. 5 сертифіката кінцевого споживача № 327/07-23 від 12.07.2023 зазначено, що ціль використання товару - для власного виробництва ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА», зокрема для ремонту та модернізації бронетранспортерів БТР-70 та БТР-80 для ГУР МО України. Це зазначалося в контексті можливої участі ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» як співвиконавця державного контракту № 339ДК від 14.11.2022 на капітальний ремонт бронетранспортерів БТР-70, укладеного з ТОВ «НВК «Техімпекс» та Головним управлінням розвідки МО України.
Як вже було зазначено судом вище, згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», разовий дозвіл або висновок - це документ, який надається для здійснення конкретної міжнародної передачі товарів до визначеного кінцевого споживача, із зазначенням усіх умов, включаючи найменування товару, кількість, вартість та особливі умови поставки. Так, кінцевими споживачами є суб'єкти господарювання України, державні органи, Збройні Сили України та інші військові формування, а також іноземні суб'єкти господарської діяльності, які є безпосередніми споживачами товарів, що імпортуються чи експортуються.
Згідно з сертифікатом кінцевого споживача, ТОВ «ПРОМ-ТЕХНО ГРУПА» є кінцевим споживачем імпортованих виробів. Основна інформація у п. 5 сертифіката полягає в тому, що товар буде використано «у власному виробництві Товариства», а додатково зазначено, що планується ремонт і модернізація бронетранспортерів. Однак ця додаткова інформація не зобов?язує заявника мати документальне підтвердження на момент подання заявки.
Таким чином, відсутнє обґрунтування необхідності надання додаткової інформації та документів для вирішення питання про надання дозволу чи сертифіката, що вказує на недостатність мотивування висновків Держекспортконтролю.
Таким чином суд дійшов висновку, що, постанови Державної служби експортного контролю України №1/24 від 18.04.2024 про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю та №1/24/1 від 24.07.2024 про перегляд постанови про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до приписів частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, обираючи спосіб відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
На підставі вищевикладених положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи та межі позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин у сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.
Позивачем під час розгляду справи було сплачено судовий збір на суму 33 560,00 грн. (платіжна інструкція №2319 від 02.08.2024), тому судові витрати підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-техно група» до Державної служби експортного контролю України про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби експортного контролю України №1/24 від 18.04.2024 про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю;
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби експортного контролю України №1/24/1 від 24.07.2024 про перегляд постанови про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби експортного контролю України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-техно група» судовий збір у сумі 33 560,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 07 квітня 2025 р.