07 квітня 2025 року Київ № 640/17596/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення службового розслідування;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести службове розслідування щодо факту отримання ОСОБА_1 травми 28.10.2014 року під час участі у антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем отримано травму 28.10.2014 під час проходження військової служби. Позивач звернувся до відповідача із запитом щодо проведення службового розслідування за фактом отримання ним травми, однак службове розслідування проведено не було, чим на думку позивача протиправну бездіяльність.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2021 відкрито провадження в адміністративній справі.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 адміністративну справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справи.
В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, який був направлений на адресу окружного адміністративного суду міста Києва. Відповідно до якого, військова частина НОМЕР_1 не визнала заявлених позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 ніколи не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . За таких умов командир військової частини НОМЕР_1 позбавлений права призначити службове розслідування щодо нещасних випадків, що сталися в районах бойових дій або проведення антитерористичної операції з військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 , де проходив військову службу позивач.
Крім того, за дорученням начальника штабу - заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 23.07.2021 №27382 начальнику штабу - заступнику командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » визначено завдання в термін до 30.07.2021 провести службове розслідування у військовій частині НОМЕР_2 стосовно позовних вимог ОСОБА_1 . Так, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 26.07.2021 №320, на виконання доручення вищого органу військового управління відповідно до вимог Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 і зареєстрованого в міністерстві юстиції України від 13.12.2017 за №1503/31371 було призначено службове розслідування у військовій частині. За результатами службового розслідування складено Акт службового розслідування від 30.07.2021 №4304 та видано наказ про результати службового розслідування від 30.07.2021 №327.
З огляду на наведене, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 з 29.08.2014 по 07.11.2014, з 19.11.2014 по 04.10.2014, з 27.01.2015 по 07.01.2015, з 05.09.2015 по 15.09.2015 приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей у складі військової частини польова пошта НОМЕР_3 на підставі розпорядження Генерального штабу №304/2/01704 від 25.08.2014.
Відповідно до довідки лікаря ОСОБА_2 №6818 від 28.10.2014, ОСОБА_1 , 28.10.2014 о 13:00 год звертався до травм. пункту, де сказано, що 28.10.2014 о 03:00 год. під час виконання службових обов'язків в АТО, отримав мінно - вибухову травму, забійну рану лоба.
Випискою з історії хвороби №22324 встановлено, що зі слів хворого, 28.10.2014, біля 03:00 год, позивач, під час виконання службових обов'язків в АТО, отримав мінно - вибухову травму, контузію головного мозку, забійну рану лобу. Без свідомості був до 5 хвилин. Первинна медична допомога надавалася в Артемівській ЦРЛ. Від госпіталізації позивач відмовився. Через погіршення стану з 10.11.2014, позивач 11.11.2014 звернувся до Київської міської клінічної лікарні №1.
Відповідно до медичної довідки начальника медичної служби В/ч п.п. НОМЕР_3 за час проходження військової служби з 22.08.2014 у В/ч пп НОМЕР_3 старшина ОСОБА_1 за медичною допомогою звертався після вогнепального кульового наскрізного поранення - 27.01.2015 правої стопи з розвитком посттравматичної невропатії правого малогомілкового нерву з помірно вираженим парезом правої стопи. Наслідки закрито черепно - мозкової травми 28.10.2014: астено - вегетативний, цефалічний синдром, диссомнія, міопія.
Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Протоколом №2766 від 24.07.2015 встановлено, що кульове наскрізне поранення правої гомілки - 27.01.2015 у вигляді посттравматичної нейропатії правих великогомілкового та малогомілкового нервів, з розвитком парезу правої стопи, при помірно вираженому порушенні функції правої стопи. Встановлено зміцнілий шкірний рубець лівої надбрівної дуги внаслідок осколкового поранення надбрівної ділянки зліва за жовтень 2014, старшини ОСОБА_1 , 1973 р.н., за яким він по свідоцтву про хворобу ВЛК в/ч НОМЕР_4 від 25.06.2015 №889 на підставі ст. 76 б, 2 в, 39 в, 54 в ІІ розкладу хвороб наказу МОУ №402-2008 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. Встановлено, що поранення пов'язане з захистом Батьківщини.
Відповідно до виписки з історії хвороби №23484 Київської міської клінічної лікарні №1 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у період з 25.11.2016 по 07.12.2016 з діагнозом: стан після перенесеної закритої черепно - мозкової травми (28.10.2014 мінно - вибуова травма, контуія головного мозку). Пірамідна недостатність ліворуч, виражений цефалгічний синдром, центральна вестибулярна дисфункція, церебрастенічний синдром, вегетативна дисфункція. Артеріальна гіпертензія. Остеохондроз шийного відділу хребта, цервікалгічний синдром.
Відповідно до виписки з історії хвороби №8921 Київської міської клінічної лікарні №1 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у період з 11.05.2018 по 23.05.2018, зокрема, з діагнозом стійкі залишкові явища перенесеної закритої черепно - мозкової травми (АТО 28.10.2014: мінно - вибухова, контузія головного мозку) у вигляді посттравматичного церебрального арахноїдиту з вираженим лікворогіпертензивним синдромом, частими лікворогіпертензавними кризами (12.05.2018, 15.05.2015, 20.05.2018).
Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого №1445 позивач знаходився в Державному закладі «Госпіталь ветеранів війни «Лісова поляна» Міністерства охорони здоров'я України» у період з 24.12.2020 по 11.01.2021 за наслідками перенесеної МВТ, ЗЧМТ (контузія головного мозку, 210.2014) у вигляді посттравматичної та асциркуляторної енцефалопатії ІІ ст., прогресуючий, кризовий перебіг, з астенічним синдромом, двобічною пірамідою аптоматикою, частими (1-3 р на тиждень) судинними кризами змішаного характеру (вертебро - базилярні, лікворо - гіпертензивні), вегето - судинною дисфункцією (за шкалою Вейна 36 б), вестибуло - атактичним синдромом. Посттравматичним церебральним арахноїдит з вираженим лікворо - гіпертензивним синдромом із стійко вираженим цефаглгічним синдромом. Органічне ураження головного мозку (МВТ, ЧМТ 2014) з емоційно - вольовими, когнітивними порушеннями. Астенно - невротичний синдром. Наслідки кульового наскрізного поранення правої гомілки (27.01.2015) у вигляді посттравматичної невропатії правих малогомілкового та великогомілкового нервів з розвитком парезу правої стопи, чутливими розладами, порушеннями функції правої стопи. Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 2 ст. Ризик 3 (високий). ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз. Гіперхолестеринемія. СН І.
Висновком експертного дослідження №043-960-2020 Київського міського клінічного бюро судово - медичної експертизи, встановлено, що описані у висновку рубці є наслідком загоєння ран мяких тканик, які могли утворитися внаслідок осколкових поранень, вибуху снаряду, в результаті дій травмуючих чинників вибуху, вогнепального поранення, що могли бути спричинені під час участі у проведенні АТО у 2014 - 2015 році.
В матеріалах справи міститься лист Військової частини НОМЕР_1 від 21.05.2021 №16/11/748 щодо проведення службового розслідування за фактом отримання закритої черепно - мозкової травми та осколкового поранення голови 28.10.2014 та видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), відповідно до якого позивачу повідомлено, що від командування військової частини НОМЕР_2 , де проходив військову службу позивач, надійшла відповідь від 11.05.2021 №822 щодо повторного звернення ОСОБА_1 стосовно проведення службового розслідування за фактом отримання ним мінно - вибухової травми та надання довідки про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), д вказано, що згідно журналу бойових військово частини НОМЕР_2 даних про отримання травми 28.10.2014 громадянином ОСОБА_1 у військовій частині немає. Аналогічна інформація міститься у листах військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2021 №116/11/2673, від 27.05.2021 №116/11/782.
Представником відповідача було надано відзив на позовну заяву та додано копію доручення начальника штабу заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 23.07.2021 №27382, відповідно до якого доручено по належності організувати опрацювання порушеного питання згідно вимог чинного законодавства. В термін до 30.07.2021 провести службове розслідування щодо травмування військовослужбовця ВЧ НОМЕР_2 .
Листом №502/16/162 від 02.08.2021 Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » направило на адресу начальника штабу заступника керівника Сухопутних військ Збройних Сил України, матеріали службового розслідування щодо уточнення причин і умов, що сприяли травмуванню колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 .
Актом службового розслідування від 29.07.2021, відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 зареєстрованого в Міністерстві юстиції Україні від 13.12.2017 року №1503/31371, наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 26.07.2021 №320 «Про призначення службового розслідування», начальником служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_2 лейтенантом ОСОБА_3 було проведено службове розслідування, з метою уточнення причин і умов, що сприяли травмуванню ОСОБА_1 .
Щодо обставин встановлено, що згідно телеграми начальника штабу - заступника командувача оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 26 липня 2021 року № 502/16/154 зобов'язано провести службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли травмуванню ОСОБА_1 .
З доданих матеріалів до телеграми начальника штабу - заступника командувача оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 26 липня 2021 року № 502/16/154 вбачається, що ОСОБА_1 стверджує, що 28.10.2014 під час участі у антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей отримав травму.
З пояснення тимчасово виконуючого обов'язки начальника медичної служби військової частини НОМЕР_2 прапорщика ОСОБА_4 сміло відомо, що опрацювавши медичну документацію виявилось, що даних, копії первинних документів, звернень за фактом отримання травми (Мінно вибухова травма, кантузія головного мозку 28.10.2014) ОСОБА_1 до медичної служби військової частини не надавались.
Згідно Журналу бойових дій, інформації про травмування ОСОБА_1 28.10.2014 не значиться. Відповідно до наказів командира військової частини - польова пошта НОМЕР_3 (по стройовій частині) за 2014 рік відсутня інформація про направлення, перебування, проходження лікування ОСОБА_1 у медичних закладах та військових госпіталях.
Факт отримання травми ОСОБА_1 28.10.2014 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 під час участі у антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей не встановлено, підтверджуючі медичні документи віддуті.
Так, встановлено, що старшина запасу ОСОБА_1 , у військовій частині НОМЕР_2 проходив службу з 22.08.2014 по 21.09.2015.
В матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_4 , тво начальника медичної служби ВЧ НОМЕР_2 , відповідно до яким, останній опрацювавши медичну документацію виявив, що даних, копій медичних документів, звернень за фактом отримання травми (мінно - вибохової травми, контузії головного мозку) 28.10.2014 ОСОБА_1 до медичної служби військової частини не надавалась.
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_2 №327 від 30.07.2021 «Про результати службового розслідування» на виконання вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 року за №1503/31371, наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 26.07.2021 року №320 «Про призначення службового розслідування», начальником служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_2 лейтенантом ОСОБА_3 було проведено службове розслідування, з метою уточнення причин і умов, що сприяли травмуванню ОСОБА_5 . Під час проведення службового розслідування встановлено, що факт отримання травми ОСОБА_1 28.10.2014 року під час проходження військової служби у військовій частині польова пошта НОМЕР_3 та під час участі у антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей не встановлено, підтверджуючі медичні документи відсутні. Відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 року №1503/31371, на підставі акту службового розслідування, наказано начальнику служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_2 надіслати матеріали службового розслідування встановленим порядком ОСОБА_1 та до ВЧ НОМЕР_5 .
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює та загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25 березня 1992 року (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).
Статтею 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статей 18-19 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці перебувають під захистом держави і мають усю повноту прав і свобод, закріплених Конституцією України.
Держава гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту визначає Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332.
Пунктом 2 розділу І Інструкції № 332 визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, у випадках, визначених частиною четвертою статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції №332 ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил, але не пов'язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.
Згідно з пунктом 8 розділу І Інструкції №332 у разі настання нещасного випадку, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби, щодо осіб, в діях або бездіяльності яких вбачається вчинення правопорушень, внаслідок або за сприяння яких стався нещасний випадок, разом з розслідуванням нещасного випадку відповідно до цієї Інструкції проводиться службове розслідування відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371 (далі - Порядок №608).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції №332 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
До гострого професійного захворювання належить захворювання, що виникло після одноразового (протягом не більше однієї доби) впливу на військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби шкідливих факторів середовища фізичного, біологічного та хімічного характеру (в тому числі інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання).
Причинами гострих професійних отруєнь є шкідливі речовини гостроспрямованої дії.
Пунктами 2, 3 розділу ІІ Інструкції №332 визначено, що про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.
У разі настання нещасного випадку безпосередній командир (начальник) або керівник робіт зобов'язаний:
терміново організувати надання домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги потерпілому військовослужбовцю, забезпечити за потреби його доставку до закладу охорони здоров'я;
негайно повідомити про нещасний випадок командира військової частини;
зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку місце події та устаткування, яке там знаходилось, у такому стані, у якому вони перебували на дату настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров'ю інших військовослужбовців і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення подібних нещасних випадків.
Нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.
Приписами п.5 розділу ІІ Інструкції №332 встановлено, що командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу зобов'язаний:
негайно через засоби зв'язку повідомити про нещасний випадок (зникнення, смерть) старшого командира (начальника) та протягом доби надати йому письмове повідомлення за формою НВ-1 наведеною у додатку 2 до цієї Інструкції (далі - повідомлення за формою НВ-1);
у разі зникнення або смерті військовослужбовця внаслідок нещасного випадку протягом доби повідомити його батьків або близьких родичів;
залежно від того, з чим пов'язаний нещасний випадок (виконання робіт, пожежа, аварія транспортного засобу будь-якого виду та форми власності, гостре професійне захворювання або отруєння тощо), - протягом доби надіслати повідомлення за формою НВ-1 до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов'язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), а в передбачених законодавством випадках, - повідомити Військову службу правопорядку у Збройних Силах України та (або) Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері;
якщо потерпілий військовослужбовець був відряджений з іншої військової частини, - повідомити протягом доби через засоби зв'язку його командира та надіслати повідомлення за формою НВ-1;
протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку чисельністю не менш як три особи у складі голови комісії (яким є один із його заступників) та членів - командира роти, батальйону (дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та залежно від того, з чим пов'язаний нещасний випадок, - фахівців профільних служб (озброєння, тилу, пожежної, автомобільної, інженерної, медичної тощо). До складу комісії не може входити безпосередній командир (начальник) потерпілого військовослужбовця;
забезпечити належні умови для роботи комісії (надати приміщення, засоби зв'язку, оргтехніку, автотранспорт, канцелярське приладдя тощо), а також залучених до роботи експертів, інших спеціалістів та сприяти роботі комісії з метою своєчасного і об'єктивного проведення розслідування нещасного випадку.
Пунктом 8 Розділу ІІ Інструкції 332 передбачено, що Комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п'яти робочих днів з дня її утворення.
Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана:
обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо;
з'ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;
визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який наведений у додатку 3 до цієї Інструкції;
скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов'язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами.
Відповідно до пункту 18 розділу ІІ Інструкції №332 за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються: дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок; військове звання, прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця; вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я; коли стався нещасний випадок (під час виконання обов'язків військової служби чи ні); перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин; порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення; заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.
На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800.
Таким чином, довідка за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 складається за результатами проведення розслідування нещасного випадку, який трапився з військовослужбовцем.
Судом встановлено, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 26.07.2021 №320 «Про призначення службового розслідування» призначено провести службове розслідування з метою уточнення причин та обставин травмування ОСОБА_1 .
Зі змісту акту проведення розслідування ОСОБА_1 стверджує, що 28.10.2014 під час участі у антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей отримав травму.
З пояснення тимчасово виконуючого обов'язки начальника медичної служби військової частини НОМЕР_2 прапорщика ОСОБА_4 сміло відомо, що опрацювавши медичну документацію виявилось, що даних, копії первинних документів, звернень за фактом отримання травми (Мінно вибухова травма, кантузія головного мозку 28.10.2014) ОСОБА_1 до медичної служби військової частини не надавались.
Згідно Журналу бойових дій, інформації про травмування ОСОБА_1 28.10.2014 не значиться. Відповідно до наказів командира військової частини - польова пошта НОМЕР_3 (по стройовій частині) за 2014 рік відсутня інформація про направлення, перебування, проходження лікування ОСОБА_1 у медичних закладах та військових госпіталях.
Факт отримання травми ОСОБА_1 28.10.2014 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 під час участі у антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей не встановлено, підтверджуючі медичні документи віддуті.
Так, встановлено, що старшина запасу ОСОБА_1 , у військовій частині НОМЕР_2 проходив службу з 22.08.2014 по 21.09.2015.
Згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_2 №327 від 30.07.2021 «Про результати службового розслідування» на виконання вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 року за №1503/31371, наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 26.07.2021 року №320 «Про призначення службового розслідування», начальником служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_2 лейтенантом ОСОБА_3 було проведено службове розслідування, з метою уточнення причин і умов, що сприяли травмуванню ОСОБА_1 . Під час проведення службового розслідування встановлено, що факт отримання травми ОСОБА_1 28.10.2014 року під час проходження військової служби у військовій частині польова пошта НОМЕР_3 та під час участі у антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей не встановлено, підтверджуючі медичні документи відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що за фактом отримання позивачем 28.10.2014 травми відповідачем проведено службове розслідування.
При цьому, позивачем не надано, а судом не встановлено обставин та подій, які можуть слугувати підставою для перегляду вказаного службового розслідування, призначення та проведення повторного розслідування.
За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправної бездіяльності щодо не проведення службового розслідування та зобов'язання відповідача провести службове розслідування щодо факту отримання позивачем травми 28.10.2014 під час участі у антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитероритстичної операції на території донецької та Луганської областій не підлягають задоволенню.
Крім цього, у контексті оцінки решти доводів позовної заяви, звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Решта доводів позивача щодо наведених доказів, ґрунтуються виключно на власному трактуванні відповідних положень законодавства і обставин та не викликають обґрунтованих сумнівів у суду щодо допустимості і достовірності таких доводів, а тому, з огляду на позицію ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, 18.07.2006 , суд не вважає за необхідне надавати детальну відповідь на решту таких аргументів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Крім того, у справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч. 1, 2, 5 ст.77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.