07 квітня 2025 року справа №320/18382/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №262240022495 від 04.10.2023 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві призначити і виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 з часу отримання права згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" шляхом зарахування до загального стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 17.05.1984 по 03.01.1987, з 20.04.1994 по 26.06.1997.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що спірним рішенням їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058) з підстав відсутності у неї необхідного страхового стажу.
Позивачка не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, оскільки разом із заявою про призначення пенсію нею було надано відповідачу трудову книжку, яка є основним документом, який підтверджує страховий стаж, достатній для призначення пенсії за віком.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачі, заперечуючи проти позовних вимог, зазначили, що до страхового стажу позивачки не було зараховано періоди роботи з 17.05.1984 по 03.01.1987 та з 20.04.1994 по 25.06.1997, оскільки записи у трудовій книжці за спірні періоди внесені без додержання вимог, зазначених в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Так, період роботи з 17.05.1984 по 03.01.1987 не зарахований з підстав відсутності наказу про звільнення з роботи, а період з 20.04.1994 по 25.06.1997 - з підстав порушення хронології внесення в трудову книжку запису про роботу.
Страховий стаж позивачки на момент звернення становив 15 років 01 місяць та 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
У зв'язку з цим, відповідачі вважають, що спірне рішення прийнято правомірно та обґрунтовано.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України в місті Києві 03.11.1998.
Судом встановлено, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою від 27.09.2023 про призначення пенсії за віком.
До вказаної заяви позивачем були долучені такі документи: паспорт громадянина України - ОСОБА_1 ; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера; диплом серії НОМЕР_2 від 01.03.1984; довідка Акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" від 26.09.2023 №82223000.105.040 СП; довідки Акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" про заробітну плату для обчислення пенсії від 05.09.2018 №102/19 та №102/20; свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 28.04.1984; трудова книжка.
Вказані документи за принципом екстериторіальності були передані для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким було прийнято рішення від 04.10.2023 №262240022495 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
Так, у спірному рішенні відповідач зазначив, що страховий стаж позивачки становить 15 років 01 місяці та 24 дні.
До страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 17.05.1984 по 03.01.1987, оскільки відсутній наказ про звільнення з роботи. Запропоновано надати уточнюючу довідку;
- період роботи з 20.04.1994 по 25.06.1997, оскільки запис про роботу внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок надання трудових книжок працівників затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, а саме: порушено хронологію внесення запису. Запропоновано надати уточнюючу довідку. Даний період потребує перевірки.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем рішення, позивач звернулася до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування та зобов'язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі-Закон №1058, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Частиною другою статті 26 Закону №1058-IV визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:
по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивачці виповнилось 63 роки.
Отже, з огляду на положення частини другої статті 26 Закону №1058-IV розмір страхового стажу для призначення позивачці пенсії за віком у 2023 році має становити від 20 до 30 років.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною третьою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною першою статті 44 Закону №1058-IV обумовлено, що заява призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1 (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Згідно з пункту 4.2 розділу IV Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Частиною п'ятою статті 45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Суд зауважує, що у трудовій книжці вказано, що позивачка, зокрема, працювала:
- з 17.05.1984 по 03.01.1987 - інженером в Київському проектно-конструкторському відділі Інституту " Гідропроект" ім.С.Я.Жука (записи №№6-8);
- з 20.04.1994 по 25.06.1997 - продавцем магазину в Спільному українсько-німецькому підприємстві "Агроінвест" (записи №№12-13).
Саме вказані періоди трудової діяльності позивачки не були зараховані відповідачем до страхового стажу при вирішенні питання щодо призначення пенсії через наявність у відповідача зауважень щодо оформлення трудової книжки позивачки.
За правилами статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637, в редакції, яка була чинна на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування,довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
29.07.1993 Міністерством праці, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту України було прийнято наказ №58 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників".
Згідно з абзацом 2 пункту 2.2 Інструкції до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пунктів 2.3-2.4 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Згідно з пунктом 2.14 Інструкції у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
Пунктом 2.27 Інструкції встановлено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в трудовій книжці позивачки відсутні відомості про наказ, яким позивачку звільнено з посади інженера в Київському проектно-конструкторському відділі Інституту " Гідропроект" ім.С.Я.Жука.
Проте, суд зазначає, що відсутність такого запису обумовлена тим, що позивачку 04.01.1987 було зараховано в штат Інституту "Атоменергопроект" на посаду інженера у зв'язку з передачею Київського проектно-конструкторського відділу Інституту "Гідропроект" ім.С.Я.Жука до складу вказаного інституту.
Таким чином, трудова книжка не містить відповідного недоліку в частині внесення записів №6-8.
Щодо періоду роботи позивачки продавцем магазину в Спільному українсько-німецькому підприємстві "Агроінвест" з 20.04.1994 по 25.06.1997 (записи №№12-13), то суд погоджується з відповідачем, що вказані записи внесені з порушенням хронології, оскільки такі записи внесені на сторінці 18-19 трудової книжки, у той час як записи з номерами 12-15 про період роботи позивачки з 02.07.1997 по 29.12.1998 попередньо були внесені на сторінках10-11 трудової книжки.
Однак, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 визначено, що за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутність трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.
Суд вважає за необхідне зазначити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Так, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72366973) та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -88814807).
Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72028704) зазначив, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72608654) Верховний Суд зауважив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Враховуючи вказане, суд вважає, що трудова книжка є належним та допустимим доказам підтвердження трудового стажу позивачки у періоди з 17.05.1984 по 03.01.1987 та з 20.04.1994 по 25.06.1997
Враховуючи вказане, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області безпідставно не зарахувало до страхового стажу позивачки вищевказані періоди її роботи, які вказані у трудовій книжці, який є достатнім для призначення їй пенсій за віком.
У позовній заяві позивачка просить суд визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №262240022495 від 04.10.2023 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, позивачем не заявлена вимога про застосування наслідків визнання протиправним оскаржуваного рішення, а саме: його скасування.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вказане, з метою ефективного захисту прав позивачки суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.10.2023 №262240022495.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві призначити і виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 з часу отримання права згідно ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" шляхом зарахування до загального стажу періоду роботи ОСОБА_1 з 17.05.1984 по 03.01.1987, з 20.04.1994 по 26.06.1997, суд зазначає таке.
Так, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем (ГУ ПФУ Запорізькій області) було протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Судом встановлено, що позивачка досягла пенсійного віку (63 роки), необхідного для призначення пенсії за віком, 24.08.2023, а із заявою про призначення пенсії звернулася 27.09.2023.
Таким чином, позивачка набула право на призначення пенсії за віком з наступного дня, після досягнення нею 63 років, тобто з 24.08.2023.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як суб'єкта владних повноважень, яким було прийнято спірне рішення, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 17.05.1984 по 03.01.1987 на посаді інженера в Київському проектно-конструкторському відділі Інституту "Гідропроект" ім.С.Я.Жука та період роботи з 20.04.1994 по 25.06.1997 на посаді продавця магазину в Спільному українсько-німецькому підприємстві "Агроінвест", та призначити їй пенсію за віком з 24.08.2023.
Водночас суд не вбачає підстав для задоволення позову, заявленого до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, оскільки спірні правовідносини виникли виключно у зв'язку з прийняттям протиправного рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Таким чином, належним відповідачем, який має відповідати за цим позовом, є саме ГУ ПФУ в Запорізькій області, у той час як ГУ ПФУ в м.Києві не допускало порушень прав позивача.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.3330551311.1 від 28.11.2023.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, становить 1073,60 грн.
Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.10.2023 №262240022495 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 17.05.1984 по 03.01.1987 на посаді інженера в Київському проектно-конструкторському відділі Інституту "Гідропроект" ім.С.Я.Жука та період роботи з 20.04.1994 по 25.06.1997 на посаді продавця магазину в Спільному українсько-німецькому підприємстві "Агроінвест", та призначити їй пенсію за віком з 24.08.2023.
4. В іншій частині в позові відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код 20490012, місцезнаходження: 69005, Запорізька обл., м.Запоріжжя, просп.Соборний, 158-б).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.