07 квітня 2025 року №320/1594/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора
про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення,
І. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Офісу Генерального прокурора, у якому просить суд:
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2021 по справі №640/948/20 щодо поновлення його на роботі за період з 24.03.2021 по день винесення судового рішення у даній справі.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку із не виконанням відповідачем рішення суду про поновлення його на роботі з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання вказаного рішення.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, просить у задоволенні позову відмовити.
ІІІ. Процесуальні дії суду у справі
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
ОСОБА_1 працював в органах прокуратури України, у тому числі з жовтня 2013 року по 24 грудня 2019 року в Генеральній прокуратурі України.
Наказом Генеральної прокуратури України № 2165ц від 21.12.2019, за підписом Генерального прокурора Рябошапки Р.Г., ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України (далі - прокурор відділу Генеральної прокуратури України) на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» (ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).
Не погоджуючись із вказаним наказом про звільнення, позивачем було подано адміністративний позов до Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання протиправним та скасування рішенні кадрової комісії, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2021 по справі №640/948/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії, Генерального прокурора Рябошапки Р.Г., задоволено частково.
Визнано наказ Генеральної прокуратури України від 21.12.2019 №2165ц про звільнення з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 на підставі п.9 ч.І ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" незаконним та скасовано.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або на рівнозначній посаді з 24.12.2019 року.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 24.12.2019 по 23.03.2021 року. В іншій частині позову відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або на рівнозначній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць.
Шостим апеляційним адміністративним судом у справі № 640/948/20 ухвалено постанову від 10 листопада 2021 року, якою вирішено:
Апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року в частині відмовлених позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення першої кадрової комісії від 17.12.2019 щодо неуспішного проходження атестації прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 скасовано та прийняти в цій частині позовних вимог нову постанову про задоволення позову.
Визнано незаконним та скасовано рішення першої кадрової комісії від 17.12.2019 щодо неуспішного проходження атестації прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року змінено в мотивувальній та резолютивній частинах.
Викладено абзаци третій та четвертий резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року в наступній редакції:
Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або на рівнозначній посаді з 25.12.2019 року.
Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 25.12.2019 по 23.03.2021 року у розмірі 440584,56 грн. 56 коп.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.07.2022 по справі № 640/948/20 (адміністративне провадження № К/9901/45777/21) касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2021 року залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2021 року у цій справі залишити без змін.
Листом від 13.04.2023 з метою вирішення питання щодо виконання постанови Верховного Суду у складі касаційного адміністративного суду від 14.07.2022 у справі № 640/948/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді просимо прибути до Департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора за адресою: м. Київ, вул. Різницька, 13/15.
При собі необхідно мати паспорт, довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків, трудову книжку, військовий квиток або документ, що його замінює.
Наказом Офісу Генерального прокурора № 137ц від 02.02.2024, за підписом виконувача обов'язків Генерального прокурора Хоменка О., на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, постанови Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 640/948/20:
- скасовано наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року № 2165ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
- поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України з 25 грудня 2019 року.
Наказом Офісу Генерального прокурора № 138ц від 02.02.2024, за підписом виконувача обов'язків Генерального прокурора Хоменка О. відповідно до ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 29 КЗпП України наказано:
- прокурору відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 , поновленому на посаді за рішенням суду, тимчасово визначити робоче місце в Департаменті нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора за адресою: вул. Різницька, 13/15, м. Київ;
- начальнику Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора Пелепюку О.М. забезпечити затвердження функціональних обов'язків, ведення табельного обліку використання робочого часу та контроль за дотриманням ОСОБА_1 вимог Правил внутрішнього службового розпорядку прокурорів Офісу Генерального прокурора, затверджених наказом Генерального прокурора від 12.08.2020 № 375.
02.02.2024 відповідачем складено акт комісії у складі працівників Офісу Генерального прокурора: Юр'євої Н.В. - прокурора відділу роботи з кадрами управління роботи з кадрами Департаменту кадрової роботи та державної служби, Гордієнко Я.В. - головного спеціаліста відділу роботи з кадрами управління роботи з кадрами Департаменту кадрової роботи та державної служби та Гріцик Л.О. - головного спеціаліста відділу роботи з кадрами управління роботи з кадрами Департаменту кадрової роботи та державної служби про те, що 02.02.2024 Гордієнко Я.В. здійснено дзвінок з робочого номеру телефону НОМЕР_1 на мобільний номер ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) з метою повідомлення про необхідність прибути до Офісу Генерального прокурора для ознайомлення з наказом Генерального прокурора від 02.02.2024 №137ц про поновлення на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України. Абонент за вказаним номером не відповідав.
Для інформування ОСОБА_1 зазначений наказ Офісу Генерального прокурора №137ц від 02.02.2024 був направлений поштовим зв'язком на домашню адресу.
У супровідному листі до наказу який підписаний начальником Департаменту кадрової роботи та державної служби відповідача, зокрема, повідомлено позивача, що наказом Генерального прокурора від 02.02.2024 № 138ц йому тимчасово визначено робоче місце в Департаменті нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора за адресою: вул.Різницька, 13/15, м. Київ. Для ознайомлення в установленому порядку з наказами №137ц та № 138ц ОСОБА_1 запропоновано прибути до Департаменту кадрової роботи та державної служби та мати при собі: трудову книжку, паспорт, ідентифікаційний номер, військовий квиток.
Вважаючи свої права порушеними внаслідок затримки відповідачем виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2021 по справі № 640/948/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або на рівнозначній посаді, позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Статтею 129-1 Конституції України, визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судове рішення є обов'язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
За змістом ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набуло законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ч. 3 ст. 14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Так, Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
За змістом ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У ч. 8 ст. 235 КЗпП України зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Згідно зі ст. 236 КЗпП України (оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника), у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
VI. Оцінка суду
Невиконання або несвоєчасне виконання судового рішення є відповідною підставою для звернення позивача до суду.
При цьому, позивач наділений правом самостійно обирати спосіб захисту його порушених прав, як то шляхом звернення до суду з відповідним позовом, так і шляхом встановлення контролю за виконанням судового рішення про поновлення її на посаді.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 20 червня 2018 року по справі №826/808/16.
Затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.
Так, як зазначалось, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2021 у справі №640/948/21 позивача поновлено на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або на рівнозначній посаді з 24.12.2019 року.
Аналіз статей 235, 236 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає одразу після проголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде в подальшому це рішення суду оскаржуватися та результатів його оскарження в апеляційному чи касаційному порядках.
Імперативними приписами ч.8 статті 235 КЗпП України та п. 3 ч. 1 статті 371 КАС України визначено, що прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.
Суд акцентує увагу, негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.
Суд також звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.11.2022 у справі № 460/600/22, відповідно до яких приписи ч.8 ст. 235 КЗпП України і приписи п 3 ч.1 ст. 371 КАС України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню і цей імператив адресований передовсім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи не звернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов'язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущеного до негайного виконання, яке покладає на нього зобов'язання щодо поновлення працівника на посаді.
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов'язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року в справі №760/9521/15-ц і суд не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції у справі, що розглядається.
У постанові від 23 червня 2015 року у справі №21-63а15 Верховний Суд України вказав, що «…Зазначена вище стаття КЗпП не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі…».
«…Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.
При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 Постанови від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу».
Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №140/3020/19 вказав: .. невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Ця відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи звільненого працівника, а тому Верховним Судом відхиляються доводи касаційної скарги про безпідставність вимог позивача через затримку виконання судового рішення з незалежних від відповідача причин, в тому числі бездіяльності самого позивача».
Згідно правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 в справі №140/3020/19 до вимушеного прогулу прирівнюється затримка виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі.
Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За приписами абз. 3 п. 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абз. п. 4 цього Порядку.
Згідно з п. 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
У відповідності до п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку зменшується на суму податків і зборів.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 липня 2019 року у справі №809/4462/15.
Крім того, суд зазначає, що Закон пов'язує право на отримання відповідних сум із фактом самої затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яка настає на день, наступний після ухвалення рішення про поновлення на роботі.
У випадку невидання роботодавцем наказу про поновлення на роботі кінцевим днем періоду затримки є день ухвалення рішення у справі.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 жовтня 2022 року у справі №280/5734/21.
Як встановлено матеріалами справи, наказ про поновлення позивача було винесено 02.02.2024.
Також судом встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на посаді судом було вирішено питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 25.12.2019 по 23.03.2021 року у розмірі 440584,56 грн.
Отже, строк вимушеного прогулу під час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі в Офісі Генерального прокурора, слід починати рахувати з 24.03.2021 (наступний день після винесення рішення у справі №640/948/20) по 01.02.2024 включно, що становить 728 робочих днів.
- за 2021 рік - березень 2021 року - 6 днів, квітень 2021 року - 22 дні, травень 2021 року - 18 днів, червень 2021 року - 20 днів, липень 2021 року - 22 дні, серпень - 21 день, вересень 2021 року - 22 дні, жовтень 2021 року - 20 днів, листопад 2021 року - 22 дні, грудень 2021року -22 дні. Разом 195 робочих днів;
-за 2022 рік - січень 2022 року - 19 днів, лютий 2022 року - 20 днів, березень 2022 року - 22 дні, квітень 2022 року - 20 днів, травень 2022 року - 20 днів, червень 2022 року - 20 днів, липень 2022 року - 21 день, серпень 2022 року - 22 дні, вересень 2022 року - 22 дні, жовтень 2022 року - 20 днів, листопад 2022 року - 22 дні, грудень 2022 року - 22 дні. Разом 249 робочих днів;
-за 2023 рік - січень 2023 року - 22 дні, лютий 2023 року - 20 днів, березень 2023 року - 23 дні, квітень 2023 року - 20 днів, травень 2023 року - 23 дні, червень 2023 року - 22 дні, липень 2023 року - 21 день, серпень 2023 року - 23 дні, вересень 2023 року - 21 день, жовтень 2023 року - 22 дні, листопад 2023 року - 22 дні, грудень 2023 року - 21 день. Разом 260 робочих днів;
- за період 2024 року - січень 2024 року - 23 дні, лютий 2024 року - 1 день, Разом 24 робочих днів.
Оскільки позивача звільнено 24.12.2021 (останній робочий день), відповідно, сума виплат за два календарні місяці роботи, для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинна обчислюватись виходячи з виплат за жовтень та листопад 2019 року.
Як убачається з довідки Офіса Генерального прокурора від 27.01.2020 №21-76зп, середньоденна заробітна плата позивача складає 1425,84 грн.
Відтак, середній заробіток позивача за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на посаді становить 1 038 011,52 грн. (1425,84 грн. * 728 робочих днів).
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01 серпня 2023 року у справі №640/34546/21.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та враховуючи правовий висновок Верховного суду від 01 серпня 2023 року у справі №640/34546/21, з метою належного, повного та всебічного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог шляхом стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді за період з 24.03.2021 по 01.02.2024 в сумі 1 038 011,52 грн.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Доказів понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять, у зв'язку з чим їх розподіл судом не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ: 00034051, місцезнаходження: 01011, м. Київ. вул. Різницька, буд. 13/15) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі з 24.03.2021 по 01.02.2024 в розмірі 1 038 011,52 грн. (один мільйон тридцять вісім тисяч одинадцять) грн. 52 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.