КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
26 березня 2025 року справа № 320/35875/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Клименка В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та поновлення на посаді,
за участю сторін:
представник позивача - Мальцева Г.Ю.,
представник відповідача - Лаврінець О.О.,
Суть спору: 13.04.2023 до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі також - ГУНП у м. Києві, відповідач), в якому позивач просив суд:
- поновити пропущений процесуальний строк для звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу від 17.02.2023 № 307 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління Національної поліції у м. Києві» пропущеним з поважних причин та поновити його;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у м. Києві від 17.02.2023 № 307 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління Національної поліції у м. Києві» в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції до начальника 4-го відділу (боротьби з сексуальною експлуатацією) управління міграційної поліції ГУНП у м. Києві майора поліції ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ «Про особовий склад» від 13.03.2023 № 388-о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);
- стягнути розмір грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваних наказів як таких, що прийняті відповідачем за відсутності факту вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Позивач вважає протиправним притягнення його до дисциплінарної відповідальності за оголошення підозри, проведення слідчих дій та у зв'язку з початком досудового розслідування у кримінальному провадженні. Зазначає, що невиконання чи неналежне виконання поліцейським своїх посадових обов'язків та дотримання законодавства під час виконання посадових обов'язків можуть бути кваліфіковані як дисциплінарний проступок у тих межах, у яких відповідні дії не можуть бути визнані адміністративним чи кримінальним правопорушенням. В обґрунтування позиції щодо протиправності наказу від 13.03.2023 № 388-о/с позивач також зазначає, що останній прийнятий всупереч положенням частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), згідно з якими не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 відкрито провадження в адміністративній справі; учасників справи повідомлено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; витребувано докази від учасників справи.
05.01.2024 до Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву від 28.11.2023 разом із клопотанням від 28.11.2023 № 1684/125/13-2023 про залишення позову без розгляду, яке мотивовано пропуском позивачем строку звернення до суду.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Представник ГУНП у м. Києві наголошує на правомірності оскаржуваних наказів як таких, що прийняті за наявності встановленого у передбаченому законом порядку факту порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, зокрема, недотримання ним вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут НП), Присяги поліцейського та пункту 6 розділу «Завдання та обов'язки» функціональних обов'язків. Зазначає, що наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування до цієї особи дисциплінарного стягнення у разі встановлення службовим розслідуванням невиконання чи неналежного виконання поліцейським службової дисципліни. Також представник відповідача зауважує, що позивачем не надано ГУНП у м. Києві листків непрацездатності на підтвердження перебування його у день звільнення на лікарняному, які відповідач вважає єдиними належними доказами на підтвердження непрацездатності позивача.
Судові засідання, призначені на 23.01.2024, 22.02.2024, 12.03.2024, 18.03.2024, 09.04.2024 відкладалися за клопотаннями сторін та необхідністю витребування нових доказів у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня отримання (вручення) повного тексту ухвали, протягом якого позивачу необхідно було надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду щодо оскарження наказу ГУНП у м. Києві від 17.02.2023 № 307 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління Національної поліції у м. Києві» в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції до начальника 4-го відділу (боротьби з сексуальною експлуатацією) управління міграційної поліції ГУНП у м. Києві майора поліції ОСОБА_1 та наказу від 13.03.2023 № 388-о/с «Про особовий склад» про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), та докази поважності причин пропуску такого строку.
02.05.2024 канцелярією суду зареєстровано клопотання представника позивача від 30.04.2024 щодо усунення недоліків позову, подане до суду нарочно 30.04.2024.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 продовжено розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання у справі на 08.08.2024.
Судові засідання, призначені на 08.08.2024, 17.09.2024, 23.09.2024 відкладались за клопотаннями сторін та необхідністю витребування нових доказів.
04.10.2024 судове засідання знято з розгляду у зв'язку із технічними несправностями в КП "Діловодство спеціалізованого суду".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 заяву представника позивача Пономаренка Олексія Анатолійовича від 30.04.2024 про поновлення строку звернення до суду задоволено; визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу; поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу; відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції у м.Києві від 28.11.2023 про залишення позовної заяви без розгляду.
04.12.2024 Київським окружним адміністративним судом зареєстрована заява про зміну предмету позову, згідно з якою позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у м. Києві від 17.02.2023 № 307 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління Національної поліції у м. Києві» в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції до начальника 4-го відділу (боротьби з сексуальною експлуатацією) управління міграційної поліції ГУНП у м. Києві майора поліції ОСОБА_1 ;
визнати протиправним та скасувати наказ від 13.03.2023 № 388-о/с «Про особовий склад» про звільнення зі служби в поліції 13.03.2023 майора поліції ОСОБА_1 начальника 4-го відділу (боротьби з сексуальною експлуатацією) управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);
поновити ОСОБА_1 з 13.03.2023 на службі в поліції у спеціальному званні «майор поліції» на посаді начальника 4-го відділу (боротьби з сексуальною експлуатацією) управління міграційної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві;
стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 14.03.2023 по день поновлення на посаді, виходячи із його середнього заробітку.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову та встановлено строк для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
17.12.2024 Київським окружним адміністративним судом зареєстрований відзив ГУНП у м. Києві на заяву про зміну предмета позову, в якому відповідач повторно наголошує на правомірності оскаржуваних наказів як таких, що прийняті на підставі матеріалів службового розслідування, які підтверджують факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
23.12.2024 представником позивача через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» подана відповідь на відзив, згідно з якою представник позивача зазначає, що дисциплінарною комісією не було доведено, в чому саме полягають прояви недисциплінованості позивача та які саме несумісні з професійно-етичними якостями поліцейського дії призвели до повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
30.12.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно з якими представник відповідача повторно наполягає на правомірності оскаржуваних наказів. Зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення за порушення дисципліни є окремою підставою для звільнення зі служби поліцейського, яке не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набранням чинності вироком суду.
Судове засідання, призначене на 21.01.2024 відкладене за клопотанням представника відповідача для надання витребуваних доказів.
19.02.2025 представником ГУНП у м. Києві через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подане клопотання про долучення до матеріалів справи № 320/35875/23 матеріалів кримінальних проваджень № 42022100000000303 та № 62023100120000312 із дозволом прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування в частині.
Також 19.02.2025 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Судове засідання, призначене 20.02.2025, відкладене за клопотанням позивача на 13.03.2025.
У судовому засіданні 13.03.2025 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги; представник ГУНП у м. Києві проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні. У зв'язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги у місті Києві під час судового засідання 13.03.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 26.03.2025.
У судовому засіданні 26.03.2025 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги; представник ГУНП у м. Києві проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 14.12.1999 Гірницьким РВ УМВС України в м. Макіївці Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , гуртожиток; проходив службу на різних посадах в територіальних органах УМВС України в Донецькій області з 15.03.2003 по 06.11.2015; продовжив службу в органах Національної поліції, зокрема на посаді старшого оперуповноваженого управління захисту економіки в Донецькій області Департаменту захисту економіки НП України; з 13.05.2017 проходив службу в ГУНП у м.Києві, зокрема з 01.05.2021 на посаді начальника 4-го відділу (боротьби з сексуальною експлуатацією) управління міграційної поліції ГУНП у м. Києві; має спеціальне звання «майор міліції».
01.02.2023 до управління головної інспекції ГУНП у м. Києві надійшла інформація про проведення 01.02.2023 працівниками Київської міської прокуратури разом з працівниками Служби безпеки України невідкладного обшуку, зокрема, у службовому кабінеті, який закріплений за начальником 4-го відділу (боротьби з сексуальною експлуатацією) управління міграційної поліції ГУНП у м. Києві майором поліції ОСОБА_1, здійсненого у рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні від 22.06.2022 № 4202210000000030 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 255, 302, 303 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Наказом ГУНП у м. Києві від 01.02.2023 № 274 за фактом невідкладних обшуків у службовому кабінеті та за місцем проживання окремих працівників ГУНП у м. Києві, проведених 01.02.2023 у рамках кримінального провадження від 22.06.2022 № 4202210000000030, призначене службове розслідування, за результатами якого складено та затверджено висновок службового розслідування від 15.03.2023.
Згідно із висновком службового розслідування дисциплінарною комісією на підставі матеріалів кримінального провадження від 22.06.2022 № 4202210000000030 було встановлено, що Київською міською прокуратурою ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою та третьою статті 255, частиною другою статті 302, частинами другою та третьою статті 303 КК України, у тому числі, у керівництві структурною частиною злочинної організації та сутенерстві з метою наживи, вчиненому службовою особою. Так, дисциплінарною комісією зазначено, що згідно з матеріалами кримінальної справи керівником групи - поліцейським С., до діяльності злочинної організації залучено керівника підзвітного йому структурного підрозділу правоохоронного органу, а саме: ОСОБА_1 , який за розподілом ролей відповідав за прикриття злочинної діяльності злочинної організації шляхом забезпечення невжиття заходів ввіреним йому структурним підрозділам до припинення роботи місць розпусти на території міста Києва. Також ОСОБА_1 використовував надані йому повноваження керівника оперативного підрозділу для забезпечення усунення конкуруючих місць розпусти, подальше вербування осіб жіночої статі для надання інтимних послуг у місцях розпусти, які належали злочинній організації, а також для підтримання дисципліни в організації шляхом показового викриття протиправної діяльності окремих членів злочинної організації у разі недотримання встановлених правил поведінки. У подальшому за погодженням із С. ОСОБА_1 утворив та очолив окрему структурну частину злочинної організації, в якій ОСОБА_1 як керівник за розподілом ролей виконував наступні функції: загальне керівництво функціонуванням місць розпусти; підшукування та залучення до протиправної діяльності злочинної організації інших осіб, які виконували функції менеджерів середньої ланки; підшукування та оренда приміщень, в яких розміщувались місця розпусти; забезпечення безпеки структурної частини злочинної організації шляхом використання наданих йому повноважень керівника оперативного підрозділу правоохоронного органу; акумулювання та розподіл прибутку від діяльності вказаних місць розпусти між учасниками злочинної організації у заздалегідь визначених розмірах.
Згідно з висновком службового розслідування від 15.02.2023 у зв'язку із вчиненням ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII, пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту НП, Присяги поліцейського та пункту 6 розділу «Завдання та обов'язки» функціональних обов'язків, дисциплінарною комісією запропоновано застосувати до начальника 4-го відділу (боротьби з сексуальною експлуатацією) управління міграційної поліції ГУНП у м. Києві майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.
Наказом ГУНП у м. Києві від 17.02.2023 № 307 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління Національної поліції у м. Києві» за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII, пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту НП, Присяги поліцейського та пункту 6 розділу «Завдання та обов?язки» функціональних обов'язків до начальника 4-го відділу (боротьби з сексуальною експлуатацією) управління міграційної поліції ГУНП у м. Києві майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції, про що ОСОБА_1 повідомлено листом ГУНП у м. Києві від 01.03.2023 № 1137/125/05/67-2023.
На підставі наказу ГУНП у м. Києві від 17.02.2023 № 307 наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 13.03.2023 № 388 о/c ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статусу Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, про що ОСОБА_1 повідомлено листом ГУНП у м. Києві від 13.03.2023 № 1111/125/26/01-2023.
Вказуючи на протиправність наказів ГУНП у м. Києві від 17.02.2023 № 307 та від 13.03.2023 № 388 о/c ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 17 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно з пунктами 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту НП службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Статтею 64 Закону № 580-VIII визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Наведені норми свідчать про те, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського у зв'язку із особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону № 580-VIII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту НП за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до частини третьої статті 11 Дисциплінарного статуту НП поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту НП встановлено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Стаття 13 Дисциплінарного статуту НП передбачає, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту НП Національної поліції України.
Аналізуючи доводи позовної заяви щодо протиправності оскаржуваних наказів з тих підстав, що висновки службового розслідування щодо порушення позивачем службової дисципліни ґрунтуються виключно на оцінці обставин, які одночасно є предметом оцінки у межах кримінального провадження, що, за посиланням позивача, виключає можливість притягнення його до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає таке.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зауважував, що вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
Так, у постанові від 02.12.2020 у справі № 420/5368/18 Верховний Суд зауважив, що кримінальна та дисциплінарна відповідальність є різними, окремими і самостійними видами відповідальності поліцейського. Порядок і підстави притягнення поліцейського до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Верховний Суд зазначав, що питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з'ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.
Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність встановити склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Зазначена позиція суду відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним, у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 28.02.2020 у справі № 825/1398/17, від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18, від 30.07.2020 у справі № 802/1767/17-а та від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19.
Крім того, у постанові від 13.02.2025 у справі № 240/8208/23 Верховний Суд зауважив, що звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов'язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.
В іншій постанові - від 03.04.2024 у справі № 420/9503/22, Верховний Суд зазначив, що сам факт пред'явлення підозри поліцейському, його можливе притягнення до кримінальної відповідальності за отримання хабаря та висвітлення цієї події у засобах масової інформації, призводить до підриву авторитету та довіри громадян до поліції, а те, що підозрюваним у цьому кримінальному провадженні є саме позивач свідчить про порушення ним Правил етичної поведінки поліцейських, Дисциплінарного статуту НП та вимог Закону № 580-VIII.
Судом встановлено, що у вказаній справі застосування до позивача дисциплінарного стягнення ґрунтується на самостійних правових підставах, а саме: порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII, пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту НП, Присяги поліцейського та пункту 6 розділу «Завдання та обов'язки» функціональних обов'язків. При цьому, дисциплінарна комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення позивача, яке є предметом кримінального провадження.
Враховуючи викладене, за наведеного правового регулювання та висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позовної заяви щодо протиправності оскаржуваних наказів з тих підстав, що висновки службового розслідування щодо порушення позивачем службової дисципліни ґрунтуються виключно на оцінці обставин, які одночасно є предметом оцінки у межах кримінального провадження.
Суд також зазначає про відсутність встановленої чинним законодавством заборони на встановлення обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку на підставі будь-яких документів і матеріалів, зокрема, матеріалів досудового розслідування у кримінальній справі.
Перевіряючи оскаржувані накази на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, у тому числі, в частині відповідності рішень суб'єкта владних повноважень вимогам щодо їх обґрунтованості, суд виходить з такого.
Судом встановлено, що згідно з наказом ГУНП у м. Києві від 17.02.2023 № 307 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління Національної поліції у м. Києві» до начальника 4-го відділу (боротьби з сексуальною експлуатацією) управління міграційної поліції ГУНП у м. Києві майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII, пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту НП, Присяги поліцейського та пункту 6 розділу «Завдання та обов'язки» функціональних обов'язків.
Позиція ГУНП у м. Києві щодо порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII, пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту НП, Присяги поліцейського та пункту 6 розділу «Завдання та обов'язки» функціональних обов'язків ґрунтується на матеріалах кримінального провадження від 22.06.2022 № 4202210000000030, у межах якого згідно з висновком службового розслідування від 15.02.2023 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 255 КК України (керівництво структурної частини злочинної організації, вчиненою службовою особою із використанням свого службового становища); частиною другою статті 302 КК України (сутенерство з метою наживи, вчинене у складі злочинної організації), частиною третьою статті 303 КК України (сутенерство, вчинене службовою особою із використанням свого службового становища, у складі злочинної організації).
Наведена у висновку службового розслідування від 15.02.2023 інформація підтверджується змістом підозри прокурора відділу Київської міської прокуратури від 13.02.2023, повідомленої ОСОБА_1 за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4202210000000030 від 22.05.2022 за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст. 255, ч. 2 ст. 302, ч.ч. 2, 3 ст. 303 КК України, копію якої надано відповідачем до суду разом з іншими матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.06.2022 за №4202210000000030, а також дозволом прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури від 30.01.2025 №31/1-142ВИХ-25 на розголошення відомостей досудового розслідування в частині.
За результатами дослідження наданих матеріалів суд встановив таке.
Слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №4202210000000030 від 22.06.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1-3 ст. 255, ч. 2 ст. 302, ч.ч. 2, 3 ст. 303, ч. 3 ст. 368 КК України.
Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження згідно з листом Київської міської прокуратури від 14.02.2023 № 31/1-289вих-23 було встановлено наявність достатніх відомостей для повідомлення про підозру начальнику відділу Управління міграційної поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_1 . Згідно з відомостями вказаного листа під час виїзду для вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 за місцем його проживання, місцезнаходження останнього не встановлено, у зв'язку з чим Київською міською прокуратурою на адресу Управління міграційної поліції ГУНП у м. Києві було скеровано примірних письмового повідомлення про підозру ОСОБА_1 для вручення йому за місцем роботи.
Постановою слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, від 14.02.2023 ОСОБА_1 оголошено у розшук.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.02.2023 у справі № 757/7535/23-к надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_1 , з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Згідно з мотивувальною частиною ухвали наявність обґрунтованої підзори у вчиненні інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколами негласних слідчих розшукових дій; допитами свідків у кримінальному провадженні, протоколами обшуків від 01.02.2023; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Постановою прокурора у кримінальному провадженні від 24.04.2023 виділено з матеріалів досудового розслідування № 4202210000000030 від 22.06.2022 в окреме провадження матеріали стосовно ОСОБА_1 ; виділеним матеріалам досудового розслідування в Єдиному реєстрі досудових розслідувань присвоєно реєстраційний номер 62023100120000313.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 05.09.2023 у справі №757/38936/23-к надано дозвіл органу досудового розслідування на затримання підозрюваного у кримінальному провадженні № 62023100120000313 від 24.04.2023 ОСОБА_1 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.09.2023 у справі № 757/40042/23-к надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023100120000313 від 24.04.2023 відносно ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 2 ст. 302, ч. 3 ст. 303 КК України.
18.10.2023 прокурором відділу Київської міської прокуратури за результатам розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023100120000313 від 24.04.2023 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 2 ст. 302, ч. 3 ст. 303, повідомлено про зміну раніше повідомленої підзори ОСОБА_1 та зазначено про те, що він підозрюється:
у керівництві структурної частини злочинної організації, вчиненою службовою особою із використанням свого службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 255 КК України;
у створенні та утриманні місць розпусти, вчиненому з метою наживи, вчинене злочинною організацією, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 302 КК України;
сутенерстві, вчиненому службовою особою із використанням свого службового становища, у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 303 КК України.
Встановлені досудовим органом під час здійснення досудового розслідування обставини справи ГУНП у м. Києві згідно з висновком службового розслідування кваліфіковано як порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII, пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту НП, Присяги поліцейського та пункту 6 розділу «Завдання та обов'язки» функціональних обов'язків, що стало підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення в вигляді звільненні із служби в поліції.
Як під час дисциплінарного провадження, так і під час судового розгляду справи, обставини, встановлені дисциплінарною комісією щодо порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, невиконання ним основних обов'язків поліцейського та функціональних обов'язків, а також порушення Присяги поліцейського, позивачем не спростовувалися.
Погоджуючись із позицією ГУНП у м. Києві щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, суд виходить з такого.
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Отже, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно. Порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Зазначена позиція суду відповідає правовому висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 13.02.2025 у справі № 240/8208/23.
Суд зазначає, що позивач, перебуваючи на службі у Національній поліції України, повинен бути взірцем та прикладом для громадян як в робочий так і позаробочий час, та в силу своїх службових обов'язків, зобов'язаний не допускати зв'язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
Висновки службового розслідування ГУНП у м. Києві від 15.02.2023 щодо порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII, пунктів 1, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту НП, Присяги поліцейського та пункту 6 розділу «Завдання та обов'язки» функціональних обов'язків, підтверджується належними та достатніми доказами, у тому числі, матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні від 22.06.2022 № 4202210000000030.
Під час обрання виду стягнення ГУНП у м. Києві враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, а також попередню поведінку особи. Зміст та характер проступку унеможливлює застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Обставин, які б свідчили про невідповідність застосованого стягнення характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини позивача судом не встановлено.
За встановлених обставин та наведеного правового регулювання суд зазначає про доведеність з боку ГУНП у м. Києві правомірності наказу від 17.02.2023 № 307 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських Головного управління Національної поліції у м. Києві» в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції до начальника 4-го відділу (боротьби з сексуальною експлуатацією) управління міграційної поліції ГУНП у м. Києві майора поліції ОСОБА_1 як такого, що прийнято на підставі обґрунтованих та підтверджених належними доказами висновків службового розслідування від 15.02.2023 щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Аналізуючи доводи позовної заяви в частині протиправності наказу ГУНП у м. Києві від 13.03.2023 № 388-о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції як такого, що прийнятий всупереч положенням статті 40 КЗпП України, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Частиною третьою статті 22 Дисциплінарного статуту НП дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Згідно з частиною четвертою статті 22 Дисциплінарного статуту НП дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що виконання (реалізація) наказу про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції у період перебування поліцейського у стані тимчасової непрацездатності, є протиправною. Водночас, тимчасова непрацездатність поліцейського не є перешкодою для реалізації дисциплінарного стягнення у перший день після прибуття його до місця проходження служби.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 02.03.2023 по 20.03.2023 проходив лікування в комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Одеської міської ради з приводу захворювання загального характеру, що підтверджується копіями медичних висновків (інформаційних довідок) Національної служби здоров'я України № ММ86-А443С-В7Т7 від 01.03.2023, 325Х5-6РЕ7-С8К6-4В68 від 06.03.2023, № 969Н-ЕЕК3-Т64К-9Р6К від 10.03.2023 та № ВАЕМ-ЕС3К-МТЕ9-НС85 від 15.03.2023.
Крім того, позивач у період з 20.03.2023 по 04.04.2023 проходив лікування у КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги» Дніпровської міської ради, що безпосередньо підтверджується випискою з медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 від 04.04.2023, виданою КНП "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги" Дніпровської міської ради.
Відповідач заперечує факт порушення ГУНП у м. Києві під час винесення наказу від 13.03.2023 № 388-о/с вимог частини третьої статті 40 КЗпП України з тих мотивів, що позивачем не надано відповідачу належним чином оформлених листків непрацездатності, що, на думку ГУНП у м. Києві, є єдиним належним доказом на підтвердження непрацездатності працівника.
Зазначаючи про помилковість вказаної позиції відповідача, суд виходить з такого.
Пунктом 5 Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 № 1066 "Деякі питання формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність та проведення їхньої перевірки", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.06.2021 за № 728/36350, установлено, що за умови наявності відповідної технічної можливості щодо функціонування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в електронній системі охорони здоров'я для закладів охорони здоров'я та фізичних осіб - підприємців, які в установленому законом порядку одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та здійснюють експертизу з тимчасової втрати працездатності, (далі - заклади охорони здоров'я) формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність у Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого підпунктом 1 пункту 1 цього наказу, є обов'язковим:
із 04 червня 2021 року - на період дії перехідної моделі роботи з медичними висновками про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я та листками непрацездатності, виданими за формою, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року за № 1454/10053, (далі - листок непрацездатності), що триває до 31 серпня 2021 року, (далі - перехідна модель) для закладів охорони здоров'я, які в установленому порядку підключені до електронної системи охорони здоров'я;
із 01 жовтня 2021 року - для всіх закладів охорони здоров'я.
За правилами пункту 8 Наказу № 1066 для всіх закладів охорони здоров'я, які розпочали формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я в установленому порядку, з дати формування першого медичного висновку про тимчасову непрацездатність, а також із 01 жовтня 2021 року видача листків непрацездатності відповідно до вимог, визначених в Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2001 року за № 1005/6196, Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року за № 1456/10055, Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 036/о "Журнал реєстрації листків непрацездатності", затвердженій наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 685/20998, Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 квітня 2008 року № 189, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 04 липня 2008 року за №589/15280 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2021 року № 1066), забороняється, окрім таких випадків:
1) продовження та закриття листків непрацездатності, що були видані особам до 01 жовтня 2021 року;
2) спливу строку, протягом якого лікуючий лікар може внести зміни до медичного висновку про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я. У такому випадку рішення про видачу листка непрацездатності приймає лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров'я, а за її відсутності керівник закладу;
3) застрахованій особі протягом двох місяців з дня народження дитини, зазначеного у свідоцтві про народження дитини - на підставі цього свідоцтва та рішення суду про усиновлення дитини;
4) виникнення технічних проблем (помилок) щодо передачі даних між Електронним реєстром листків непрацездатності та Реєстром медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, які призводять до неможливості формування електронного листка непрацездатності в Електронному реєстрі більше ніж протягом семи днів з дати створення медичного висновку про тимчасову непрацездатність - до усунення таких проблем (помилок);
5) зупинення в умовах воєнного стану доступу користувачів електронної системи охорони здоров'я до центральної бази даних електронної системи охорони здоров'я;
6) порушення строків звернення пацієнта для продовження випадку тимчасової непрацездатності, якщо це порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану, а також за умови, що на дату звернення за медичною та/або реабілітаційною допомогою пацієнт залишається непрацездатним відповідно до результатів проведеної експертизи тимчасової непрацездатності та висновку лікуючого лікаря про тимчасову непрацездатність зазначеного пацієнта. У такому випадку рішення про видачу листка непрацездатності як продовження раніше виданого з дати наступної за датою завершення періоду непрацездатності, засвідченого раніше виданим листком непрацездатності, приймає лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров'я, а за її відсутності керівник закладу.
У бланку листка непрацездатності, який видається у випадках, зазначених у цьому пункті, як продовження електронного листка непрацездатності, зазначається номер листка непрацездатності, який продовжується.
У той же час, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.06.2021 № 1234, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.07.2021 за № 890/36512, затверджено Порядок видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності (далі - Порядок № 1234), який визначає механізми видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстру листків непрацездатності (далі - Реєстр).
Згідно із пунктами 1, 2 розділу II Порядку № 1234 дані медичних висновків про тимчасову непрацездатність (далі - медичний висновок), що внесені до Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, надходять з електронної системи охорони здоров'я.
Листок непрацездатності формується в Реєстрі на підставі інформації про медичний висновок (медичні висновки) у разі ідентифікації пацієнта як застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - РЗО).
Сформований листок непрацездатності надсилається страхувальникам, з якими застрахована особа перебуває у трудових відносинах (за основним місцем роботи та за сумісництвом) через кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України.
Також, Постановою Кабінету міністрів України від 17.04.2019 № 328 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 № 323) затверджено Порядок організації ведення Електронного реєстру листків непрацездатності та надання інформації з нього (далі - Порядок № 328), відповідно до підпунктів 1, 2, 3 пункту 2 якого єдиний реєстраційний номер листка непрацездатності - унікальний номер, який формується та присвоюється автоматично за допомогою програмних засобів ведення Реєстру, складається з цифр, що утворюють числа натурального ряду, шляхом додавання одиниці до останнього наявного номера, та за яким може бути ідентифіковано випадок тимчасової непрацездатності та всі пов'язані з ним документи в реєстрі; листок непрацездатності - сформований (виданий) програмними засобами Реєстру на підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, і зареєстрований за єдиним реєстраційним номером листка непрацездатності у Реєстрі електронний документ, що є підставою для звільнення від роботи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; медичний висновок про тимчасову непрацездатність (далі - медичний висновок) - електронний документ, що формується на підставі медичних записів в електронній системі охорони здоров'я та містить висновок лікаря за результатами медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності, що засвідчує тимчасову непрацездатність та є підставою для створення листка непрацездатності.
Аналізуючи наведені положення суд констатує, що позивач у період з 02.03.2023 по 20.03.2023 проходив лікування в комунальному некомерційному підприємстві "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4" Одеської міської ради з приводу захворювання загального характеру, що безпосередньо підтверджується медичними висновками Національної служби здоров'я України № ММ86-А443С-В7Т7 від 01.03.2023, 325Х5-6РЕ7-С8К6-4В68 від 06.03.2023, № 969Н-ЕЕК3-Т64К-9Р6К від 10.03.2023 та № ВАЕМ-ЕС3К-МТЕ9-НС85 від 15.03.2023 про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 у період з 02.03.2023 по 20.03.2023, який виданий КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4" Одеської міської ради. У період з 20.03.2023 по 04.04.2023 проходив лікування у КНП «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги» Дніпровської міської ради, що безпосередньо підтверджується випискою з медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 від 04.04.2023, виданою КНП "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги" Дніпровської міської ради.
Суд зазначає, що з урахуванням окреслених вище нормативно-правових актів вказані документи є належними та такими, що підтверджують факт тимчасової непрацездатності особи та не вимагають від останньої надання будь-яких документів щодо перебування її на лікарняному.
Суд відмічає, що матеріали справи не містять в собі належних та достатніх доказів на підтвердження безпідставності видачі таких медичних висновків, у тому числі їх помилкової видачі або недійсності.
Крім того, слід відмітити, що на виконання ухвали суду від 23.09.2024 про витребування доказів, зокрема, щодо обізнаності відповідача з наявністю 4-х листків тимчасової непрацездатності, оформлених на ім'я позивача в березні 2023 року, 10.10.2024 відповідачем подано клопотання про долучення доказів від 03.10.2024 № 13985-2024, в якому відповідач, серед іншого, повідомляє, що начальник управління міграційної поліції ГУНП листом від 01.10.2024 № 12241-2024 повідомив, що ОСОБА_1 згідно наданих до управління фотокопій інформаційних довідок з електронної системи охорони здоров'я, зокрема, у період з 10.03.2023 по 15.03.2023 (медичний висновок 969Н-ЕЕК3-Т64К-9Р6К) перебував на лікарняному.
Отже, відповідачем підтверджено свою обізнаність про наявність листків тимчасової непрацездатності, оформлених на ім'я позивача в березні 2023 року, у тому числі, у період з 10.03.2023 по 15.03.2023.
Судом встановлено, що наказ ГУНП у м. Києві від 13.03.2023 № 388 о/c, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статусу Національної поліції України) частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, винесений у день перебування позивача у стані тимчасової непрацездатності, а саме: 13.03.2023.
За встановлених обставин суд зазначає про недотримання ГУНП у м. Києві вимог статті 40 КЗпП України та частини четвертої статті 22 Дисциплінарного статуту НП під час виконання (реалізації) дисциплінарного стягнення, застосованого до ОСОБА_1 згідно із наказом від 17.02.2023№ 307, при прийнятті наказу від 13.03.2023 № 388 о/с.
У постанові від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18 Велика Палата Верховного Суду за схожих обставин справи, де предметом оцінки було звільнення позивача у період його тимчасової непрацездатності, зробила висновок, що у разі порушення гарантій, визначених частиною третьою статті 40 КЗпП України, негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).
У постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 823/1455/17, від 12.01.2013 у справі № 520/10657/19 викладено висновок щодо застосування положень Дисциплінарного статуту НП у тотожних правовідносинах, відповідно до якого наявність самого лише факту винесення відповідачем оскаржуваного наказу (про реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) у період тимчасової непрацездатності позивача не є достатньою підставою для поновлення його на роботі, позаяк належним способом захисту порушеного права позивача є зміна дати звільнення зі служби в поліції із зазначенням дати звільнення зі служби - наступного робочого дня, після закінчення періоду тимчасової непрацездатності.
Судом встановлено, що згідно з випискою з медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 від 04.04.2023, виданою КНП "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги" Дніпровської міської ради (форма первинної облікової документації №027), ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні з 20.03.2023 по 04.04.2023 з діагнозом: негоспітальна нижньодольова правобічна пневмонія.
Суд зазначає, що наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 р. за № 682/20995, затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого".
Згідно з п.2 вказаної Інструкції Форма № 027/о заповнюється лікарями закладів охорони здоров'я, які надають амбулаторно-поліклінічну допомогу, при направленні хворого на консультацію в інші заклади охорони здоров'я, на стаціонарне лікування та лікарями стаціонарів при виписці або у випадку смерті хворого.
В п.7 виписки з медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 від 04.04.2023, виданої КНП "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги" Дніпровської міської ради (форма первинної облікової документації №027), вказано, що ОСОБА_1 захворів гостро 19.03.2023 з підвищенням температури, ломка, слабкість. Звернувся 20.03.2023 за медичною допомогою. Лікування проходив амбулаторно по 04.04.2023. Отже останнім днем перебування позивача у стані тимчасової непрацездатності є 04.04.2023.
Надана до матеріалів справи виписка з медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 від 04.04.2023, видана КНП "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги" Дніпровської міської ради (форма первинної облікової документації №027) відповідає вимогам Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого" і має бути врахована відповідачем при вирішенні питання щодо дати звільнення позивача.
За вказаних обставин суд дійшов висновку про наявність у відповідача підстав для зміни дати звільнення начальника 4-го відділу (боротьби з сексуальною експлуатацією) управління міграційної поліції ГУНП у м. Києві майора поліції ОСОБА_1 з 13.03.2023 на 05.04.2023.
Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, зважаючи на доведеність з боку відповідача правомірності застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
При цьому суд не вбачає перешкод для внесення відповідачем змін до наказу ГУНП у м.Києві «Про особовий склад» від 13.03.2023 № 388-о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), із зазначенням дати звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції як 05 квітня 2023 року, що є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність.
Викладене також узгоджується з положеннями статті 5 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2136-IX, відповідно до якого у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»; доказів на підтвердження понесення позивачем інших витрат, пов'язаних із судовим розглядом справи, позивачем або ж його представниками суду не надано. За вказаних обставин, підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.
У судовому засіданні 26.03.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст судового рішення виготовлено 04.04.2025.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.