08 квітня 2025 року Київ № 320/42503/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) 15.11.2023 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач).
Просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.08.2023 о/р НОМЕР_1 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі частини першої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із розбіжностями в даті народження ОСОБА_2 у свідоцтві про народження та у свідоцтві про смерть;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі частини першої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня звернення за пенсією, а саме з 09.08.2023.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2023 головуючим визначено суддю Харченко С.В.
Провадження у справі судом не відкривалось.
У силу вимог частини дев'ятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з підстав, зазначених у ньому.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2024 цю справу передано на розгляд судді Скрипці І.М.
Ухвалою суду від 22.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання. Задоволено клопотання про звільнення від сплати судового збору. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік, ОСОБА_2 , який перебував на обліку у відповідача та отримував пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», проте відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства безпідставно відмовлено у призначенні їй пенсії в разі втрати годувальника.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, за результатом вивчення змісту якого судом установлено, що відповідач позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просили відмовити. Стверджували відсутність правових підстав для переведення з одного виду пенсії на інший, а саме - з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника, оскільки при перевірці наданих для призначення пенсії документів виявлені розбіжності, а саме - у свідоцтві про одруження вказана дата народження померлого годувальника ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , а у свідоцтві про смерть ОСОБА_2 зазначено - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 14.10.2024 витребувано від відповідача копію заяви позивача, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 18.08.2023 о/р 2610053934; від позивача - докази звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі частини першої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Від позивача до суду надійшла заява з інформацією про відсутність заяви про призначення пенсії, а на вимогу надати вказану заяву - відповідачем було відмовлено.
Від відповідача до суду надійшла копії заяви позивача про призначення пенсії від 09.08.2023.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянкою України та наділена адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 є пенсіонером та отримує пенсію за віком.
Із позовної заяви та доданих до неї письмових доказів судом установлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , між позивачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб, про що у книзі реєстрації актів цивільного стану вчинено відповідний запис від 31.03.1987 № 19. Після укладення шлюбу присвоєно прізвища: чоловіку - ОСОБА_4 , дружині - ОСОБА_4 .
Згідно з паспортом серії НОМЕР_5 , ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання № 00040797196 датою формування - 02.08.2023, сформований Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), міститься актовий запис від 02.08.2023 за № 00144851281 про смерть ОСОБА_2 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із матеріалів справи слідує, що 09.08.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.08.2023 о/р НОМЕР_1 «Про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» гр. ОСОБА_1 », було відмовлено в призначенні пенсії в разі втрати годувальника згідно заяви від 09.08.2023 за № 467.
Рішення мотивне наступним. Громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернулася із заявою від 09.08.2023 № 467 про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за померлого чоловіка ОСОБА_2 . При перевірці документів, наданих для призначення пенсії в разі втрати годувальника виявлено розбіжності, а саме: у свідоцтві про одруження вказана дата народження померлого годувальника ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , а у свідоцтві про смерть ОСОБА_2 зазначено - 21.02.1937.
Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із частиною першою статті 36 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21.11.2013 по 21.02.2014 за євроінтеграцію та проти режиму ОСОБА_5 (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Частинами другою і третьою статті 36 Закону № 1058-ІV передбачено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема дружина, якщо вона досягнула 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до пункту 2.16 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 22.11.2005, за документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки про склад сім'ї, а також рішення суду.
Як установлено судом, відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , між позивачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб, про що у книзі реєстрації актів цивільного стану вчинено відповідний запис від 31.03.1987 № 19. Після укладення шлюбу присвоєно прізвища: чоловіку - ОСОБА_4 , дружині - ОСОБА_4 .
Згідно з паспортом серії НОМЕР_5 , ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено паспортом серії НОМЕР_2 , та є пенсіонером, і станом на день звернення із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника досягла віку - 71 рік, тобто відповідає всім передбаченим статтею 36 Закону № 1058-ІV умовам, за яких має право на спірний вид пенсії.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 є пенсіонером та отримує пенсію за віком.
У паспорті позивача серії НОМЕР_2 міститься штамп про реєстрацію шлюбу В/Загс Карагинським райвиконкомом Камчатської області з гр. ОСОБА_2 , дата реєстрації - 31.03.1987.
У паспорті померлого ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 , також міститься штамп про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_3 , дата - 31.03.1987, орган реєстрації - Карагинський райвиконком В/Загс.
Судом досліджено копію свідоцтва серії НОМЕР_4 , орган - Карагинський райвиконком Камчатської області, що підтверджує реєстрацію шлюбу між позивачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що у книзі реєстрації актів цивільного стану вчинено відповідний запис від 31.03.1987 № 19. Після укладення шлюбу присвоєно прізвища: чоловіку - ОСОБА_4 , дружині - ОСОБА_4 . Дійсно у свідоцтві міститься дата народження ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом із тим, у свідоцтві про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 , зазначена дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_3 , що відповідає даті народження в його паспорті серії НОМЕР_5 , а в паспортах позивача та її померлого чоловіка містяться штампи про реєстрацію шлюбу, що відповідають даним свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 .
Згідно з пунктом 2.16 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перелічені документи підтверджують родинні стосунки позивача з померлим чоловіком, через що у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення про відмову в переведенні (призначення) з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника.
Суд бере до уваги й той факт, що позивач мала намір встановити факт належності померлому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_4 виданого 31.03.1987 Відділом ЗАГС Карагинського райвиконкому Камчатської області, про що було зроблено актовий запис № 19, у якому зазначено дату народження померлого чоловіка - ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак, ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 02.11.2023 у справі № 758/13036/23, було відмовлено у відкритті провадження в порядку окремого провадження.
При постановленні ухвали віл 02.11.2023, суд виснував, що перелік підвідомчих суду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, передбачений змістом частини першої статті 315 ЦПК України. Проте справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають (частина третя статті 315 ЦПК України).
Аналіз змісту заяви свідчив про те, що заявник просила встановити факт належності померлому документів, що посвідчували його особу, зокрема, що свідоцтво про одруження належить одній і тій же особі, що суперечить вимогам статті 315 ЦПК України.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги заявника про встановлення факту належності особі, яка померла, свідоцтва про одруження, а також тотожності особи стосовно дати народження по-різному записаних у свідоцтві про смерть та свідоцтві про одруження, не можуть бути розглянуті в окремому провадженні у порядку цивільного судочинства.
Згідно із частиною першою статті 37 Закону № 1058-ІV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
У силу вимог статті 1 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення, зокрема й у зв'язку з втратою годувальника.
Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
З метою ефективного захисту прав позивача суд уважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.08.2023 о/р НОМЕР_1 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника згідно із заявою від 09.08.2023.
При цьому, суд уважає за необхідне зазначити, що за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку - прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
За нормами частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Із урахуванням тієї обставини, що рішення відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавством, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
При цьому, суд зазначає, що за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку, а саме -прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.
Щодо дати, з якої позивачу слід призначити пенсію, то відповідно до статті 45 Закону № 1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
При цьому, відповідно до пунктів 1.7, 1.8 Порядку № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Днем звернення за переведенням з одного виду пенсії на інший вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Разом із тим, частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Як установлено судом та підтверджено наявними у матеріалах справи письмовими доказами, відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання № 00040797196 датою формування - 02.08.2023, сформований Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), міститься актовий запис від 02.08.2023 за № 00144851281 про смерть ОСОБА_2 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із матеріалів справи слідує, що 09.08.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника, що по суті є переведенням з одного виду пенсії на інший, у цьому випадку - пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника.
Із метою ефективного захисту порушеного права, суд уважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі частини першої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня виникнення права, а саме - з 09.08.2023.
У підсумку, з урахування зазначеного у сукупності, суд доходить висновку про задоволення позову.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до ухвали суду від 22.03.2024, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.08.2023 о/р НОМЕР_1 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника згідно із заявою від 09.08.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_7 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі частини першої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 09.08.2023.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.