ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" квітня 2025 р. справа № 300/804/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, за участю третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), за участю третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - третя особа), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.01.2025 №092950016073;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з моменту її призначення (24.01.2024), дорахувавши до загального страхового стажу періоди роботи з 26.10.2006 по 05.04.2024 у КНП «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради» в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зарахувати період роботи в ПФ «Богатир» у період з 20.05.1995 по 25.11.1999, що підтверджений відомостями трудової книжки НОМЕР_1 .
Адміністративний позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. Однак, при призначенні пенсії позивачці не враховано трудовий стаж у подвійному розмірі за період роботи у КНП «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради», у зв'язку із чим вона звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області. За наслідками розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення №092950016073 від 29.01.2025 про відмову у перерахунку пенсії відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із відсутністю підстав для обчислення стажу в подвійному розмірі. Позивачка вважає дії відповідача протиправними, адже положення ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо пільгового обчислення стажу за роботу в інфекційному закладі охорони здоров'я залишаються чинними. Отже, періоди роботи з 26.10.2006 по 05.04.2024 в інфекційному закладі охорони здоров'я належать до зарахування до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі. Також вважає, що відповідачем безпідставно не зараховано період роботи з 20.05.1995 по 25.11.1999, оскільки трудова книжка позивачки оформлена належним чином, при цьому жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці немає. Відтак, просить суд позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Ухвалою суду від 19.02.2025 замінено відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято уточнені позовні вимоги до розгляду.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання пояснень щодо заявлених позовних вимог. На думку представниці третьої особи, пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 зараховується до пільгового та страхового стажу у подвійному розмірі тільки для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. До страхового стажу періоди роботи у таких закладах після 01.01.2004 зараховуються в одинарному розмірі відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відтак, під час призначення пенсії та при проведених перерахунках пенсії за віком правомірно враховано стаж з 26.10.2006 по 05.04.2024 в одинарному розмірі. Також зауважує, що рішенням суду від 10.09.2024 у справі №300/3549/24 не покладено зобов'язань щодо врахування періоду роботи з 20.05.1995 по 25.11.1999, а тому рішення суду виконано в межах покладених зобов'язань. Вважає вимоги позивачки необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
07.03.2025 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представниця відповідача заперечила щодо задоволення позовних вимог. Вказала, що відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях)охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Правом на пільгове обчислення страхового стажу користуються особи, які працювали у вищезазначених закладах до 01.01.2004, до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно зі статтею 24 вказаного Закону з 01.01.2004 стаж обчислюється в одинарному розмірі за даними системи персоніфікованого обліку. Також зауважує, що питання зарахування періоду роботи з 20.05.1995 по 25.02.1999 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не розглядалось. Згідно із матеріалами електронної пенсійної справи до страхового стажу ОСОБА_2 не зараховано період роботи з 20.05.1995 по 25.02.1999 при призначенні пенсії.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає про таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та з 25.01.2024 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується матеріалами справи.
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії № 93/1079/2 від 22.01.2025 із врахуванням стажу роботи з 26.10.2006 по 31.12.2024 в подвійному розмірі згідно зі ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с.55). Вказану заяву прийнято та зареєстровано пенсійним органом за №1079.
Крім того, серед матеріалів справи міститься заява позивачки про перерахунок пенсії з моменту її призначення із зарахуванням періоду роботи з 26.10.2006 по 05.04.2024 в подвійному розмірі згідно зі ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також із проханням зарахувати період роботи в ПФ «Богатир» з 20.05.1995 по 25.11.1999 (а.с.12) (Примірник даної заяви не містить дати, підпису, реквізитів реєстрації (прийняття)).
За принципом екстериторіальності заяву позивачки від 22.01.2025 розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №092950016073 від 29.01.2025 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку із відсутністю підстав. Вказано, що починаючи з 01.01.2004 страховий стаж обчислюється у подвійному розмірі тільки щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.15).
Позивачка, вважаючи протиправною відмову пенсійного органу щодо незарахування окремих періодів роботи у подвійному розмірі, звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає про таке.
Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Отже, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній застосовуються норми Порядку №637 щодо підтвердження трудового стажу.
Відповідно до відомостей, які містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 24.01.1974, вбачається наступна інформація про роботу позивачки у спірні періоди:
- запис №4 від 26.10.2006 - про призначення на посаду молодшої медичної сестри палатної у Коломийську районну інфекційну лікарню;
- запис №5 від 01.10.2009 про переведення на посаду молодшої медичної сестри буфетниці;
- запис №6 від 01.11.2011 про переведення на посаду молодшої медичної сестри палатної;
- запис №7 від 01.01.2019 про перейменування посади молодшої медичної сестри- палатної на посаду молодшої медичної сестри (санітарка палатна);
- запис №8 від 12.06.2020 про звільнення з посади у зв'язку із переведенням;
- запис №9 від 12.06.2020 про прийняття на посаду молодшої медичної сестри (санітарки палатної) в порядку переведення (а.с.9-11).
Крім того, серед матеріалів справи міститься довідка від 26.11.2024 №257, яка видана КНП «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Івано-Франківської області», якою підтверджено, що позивачка дійсно працює в КНП «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Івано-Франківської області» з 26.10.2006 по даний час, що дає їй право відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зарахувати стаж роботи у подвійному розмірі (а.с.13).
Відтак, судом встановлено, що позивачка, починаючи з 26.10.2006, працювала на посаді молодшої медичної сестри в КНП «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Івано-Франківської області». Однак, період роботи позивачки у зазначеному закладі охорони здоров'я не враховано у подвійному розмірі. З цього приводу суд зазначає про таке.
01.01.2004 набрав чинності Закон № 1058-IV. Цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом №1788-XII.
Так, положеннями статті 60 Закону №1788-XII передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України та Пенсійного Фонду України від 29.12.2005 №625/15-05/039-6 №10.01.09/2606 №16918/02-20 заклади охорони здоров'я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Нормами пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що положення Закону №1788-ХІІ застосовуються у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
З огляду на системний аналіз зазначених норм, суд дійшов висновку, що Закон № 1058-IV не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону №1788-ХІІ під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону №1788-ХІІ є чинною на теперішній час.
Положення статті 24 Закону № 1058-IV також не скасовують та не зупиняють дію статті 60 Закону №1788-ХІІ.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 24 Закону №1058-IV та статті 60 Закону №1788-ХІІ викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019 у справі №689/872/17 та від 27.02.2020 у справі №462/1713/17, які, у силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для врахування.
Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вказаний період роботи позивачки у інфекційному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ураховуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, суд виснує, що посада, яку позивачка обіймала, починаючи з 26.10.2006, в інфекційному закладі охорони здоров'я, дає їй право на пільгове обчислення, передбачене статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.01.2025 №092950016073 слід визнати протиправним та скасувати.
Посилання представниці відповідача на те, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та вислугу років - є безпідставним, оскільки вимогами абзацу 4 частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Щодо позовної вимоги - зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити перерахунок і виплату пенсії з 24.01.2024, дорахувавши до загального страхового стажу періоди роботи з 26.10.2006 по 05.04.2024 у КНП «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради» в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачкою заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом пенсійного органу визначено ГУ ПФУ в Донецькій області, рішенням якого позивачці відмовлено в перерахунку пенсії.
Тож дії зобов'язального характеру щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи та проведення перерахунку пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок пенсії, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з пп.2 п. 2.1. Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Право на ефективний засіб юридичного захисту) встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Оскільки відповідач не довів правомірності відмови у перерахунку пенсії та дорахуванні спірних періодів до загального страхового стажу позивачки у подвійному розмірі, а право на таке пільгове обчислення було наявне у ОСОБА_1 на дату призначення пенсії (25.01.2024), відтак суд доходить висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії позивачки з 25.01.2024.
Разом з тим, оскільки індивідуальний перерахунок пенсії здійснюється за поданою пенсіонером заявою і додатковими документами, які є підставою для перегляду розміру вже призначеної пенсії, при цьому при призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах з 25.01.2024 обчислення наявного пільгового стажу на день такого призначення не вчинено, тому суд вважає, що період, який підлягає дорахуванню відповідачем до загального страхового стажу ОСОБА_1 в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 25.01.2024 є період її роботи з 26.10.2006 до 25.01.2024.
Водночас суд зазначає, що позовні вимоги щодо зарахування періоду роботи в ПФ «Богатир» у період з 20.05.1995 по 25.11.1999 відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 є передчасними, оскільки належні докази звернення позивачки до відповідача із відповідною заявою про зарахування такого періоду відсутні, а Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області розглядалась заява ОСОБА_1 від 22.01.2025 № 1079 та не вирішувалося питання щодо зарахування періоду роботу з 20.05.1995 по 25.11.1999.
При цьому суд звертає увагу, що позивачка не позбавлена права на подання до пенсійного органу документів на підтвердження спірного періоду роботи з 20.05.1995 по 25.11.1999 та зарахування останнього до страхового стажу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи викладене, даний позов підлягає частковому задоволенню.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст. 139 КАС України).
Отже, до стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 належать судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 847,84 грн (70%), понесення яких підтверджується квитанцією від 05.02.2025, яка міститься серед матеріалів справи.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.01.2025 №092950016073.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) з 25.01.2024, дорахувавши до загального страхового стажу періоди роботи з 26.10.2006 до 25.01.2024 у КНП «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради» в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 847,84 грн (вісімсот сорок сім гривень вісімдесят чотири копійки).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.