07 квітня 2025 року Справа № 280/10126/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактична адреса, вказана в позовній заяві: АДРЕСА_2 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_4 (далі - ВЧ НОМЕР_4 ), в якій позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_4 щодо не розгляду рапорту позивача про звільнення;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_4 розглянути та звільнити рапорт ОСОБА_1 про його звільнення за станом здоров'я, та направити документи про зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що неодноразово звертався до командування ВЧ НОМЕР_4 з рапортами про звільнення, які були проігноровані. 31.05.2024 ним направлено на ім'я командира ВЧ НОМЕР_4 рапорт про звільнення на підставі статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) та нотаріально завірені документи шляхом спецзв'язку «СЄДО», однак у визначений Законом термін відповідачем не надано відповіді щодо результатів розгляду рапорту (звернення). З наведених підстав позивач просить суд позов задовольнити.
Ухвалою судді від 05.11.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді від 02.12.2024 продовжено встановлений судом строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою судді від 23.12.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 13.01.2025 витребувано у Міністерства оборони України інформацію з підтверджуючими документами щодо місця реєстрації ВЧ НОМЕР_4 , її унікального ідентифікаційного номеру юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (коду ЄДРПОУ), засобів зв'язку (у випадку розформування ВЧ НОМЕР_4 - зазначити найменування її правонаступника, його місце реєстрації, код ЄДРПОУ, засоби зв'язку).
На виконання ухвали суду від 13.01.2025, Міністерство оборони України листом від 28.01.2025 №1843/2362 повідомило суд про те, що відповідно до директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 17.09.2024 №Д-321/90/дск військова частина НОМЕР_4 була розформована, а правонаступником військової частини НОМЕР_4 виступає військова частина НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 06.02.2025 відповідача у справі ВЧ НОМЕР_4 замінено на правонаступника - Військову частину НОМЕР_2 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ). Запропоновано ВЧ НОМЕР_2 подати відзив на позовну заяву; розгляд справи розпочато спочатку.
27.02.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач з позовними вимогами не погоджується та зазначає, що у період, в якому виникли спірні правовідносини, ВЧ НОМЕР_4 була окремою військовою частиною, тобто фактично виступала окремою юридичною особою, командування якої самостійно приймало рішення в межах своєї компетенції, у тому числі щодо правовідносин, з яких виник даний спір, у зв'язку з чим командування ВЧ НОМЕР_2 не може нести відповідальність за неправомірну бездіяльність командування ВЧ НОМЕР_4 , у випадку наявності такої. Водночас, відповідач зазначає, що твердження позивача щодо не розгляду рапорту не відповідають дійсності, оскільки ВЧ НОМЕР_4 було розглянуто рапорт ОСОБА_1 та надано відповідь, листом (вих. №1422 від 10.06.2024). Отже, на думку відповідача, вимоги позивача щодо розгляду відповідачем рапорту від 31.05.2024 та надання на нього відповіді є безпідставними та не підлягають задоволенню. Крім того, відповідач зазначає, з 12.02.2024 позивач самовільно залишив частину розташування свого підрозділу, і на момент подачі відзиву не повернувся, у зв'язку із чим, відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 12.02.2024 №44 позивача знято з усіх видів забезпечення. Отже, позивач відсутній у військовій частині, без правомірних на те підстав та не виконує обов'язки військової служби у період воєнного стану більше ніж 12 місяців. Враховуючи все вищевикладене ВЧ НОМЕР_2 зазначає, що звільнення військовослужбовців, військова служба яких була призупинена, можливе або за наслідками набрання законної сили обвинувальним вироком суду (пункт 144-5 Положення) або за наслідками розгляду відповідного рапорту на звільнення з військової служби, після продовження військової служби (тобто повернення військовослужбовця до військової частини після самовільного залишення частини) або у зв'язку з набранням законної сили виправдувальним вироком, закриттям кримінального провадження. Також, чинним законодавством передбачено особисту присутність військовослужбовця перед звільненням задля забезпечення уточнення даних, підтвердження періодів служби, вислуги років тощо. Отже, відсутні правові підстави для звільнення зі служби позивача враховуючи, що на момент подання рапорту та на даний час позивач вважається таким, що самовільно залишив частину, та служба якого призупинена відповідно до чинного законодавства, тому відсутні підстави для задоволення позовної заяви. Просить суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
Згідно Витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 08.09.2022 №177, молодшого сержанта ОСОБА_1 , призначеного наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) від 07 вересня 2022 року №64-РС на посаду командира взводу матеріального забезпечення ВЧ НОМЕР_4 , вважати таким, що 08 вересня 2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків, шпк «головний сержант».
Згідно Витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 14.06.2023 №167 сержанта ОСОБА_1 , командира взводу матеріального забезпечення ВЧ НОМЕР_4 , увільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 оперативного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 », утримуючи у списках особового складу ВЧ НОМЕР_4 .
Відповідно до Витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 12.02.2024 №44, призупинено виплати та нарахування грошового та інших видів забезпечення з 12 лютого 2024 року сержанту ОСОБА_1 , колишньому командиру взводу матеріального забезпечення ВЧ НОМЕР_4 , який перебуває в розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_2 , що самовільно залишив військову частину з 12 лютого 2024 року.
31.05.2024 позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_4 з рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби за станом здоров'я, у зв'язку з наявністю в нього інвалідності, відповідно до Довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ №460202 від 29.02.2024.
У відповідь на рапорт позивача, командир ВЧ НОМЕР_4 листом від 10.06.2024 вих. №1422, повідомив, що позивач вважається особою, яка самовільно залишила військову частину від 12.02.2024 та по теперішній час не повернулась до ВЧ НОМЕР_4 . Для звільнення з військової служби за станом здоров'я у зв'язку з інвалідністю (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) позивачу необхідно повернутись до ВЧ НОМЕР_4 , надати пояснення по факту самовільного залишення військової частини, подати рапорт про звільнення на командира ВЧ НОМЕР_4 до якого додати нотаріально завірені копії наступних документів: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; паспорт громадянина України; картки платника податків. Додатково роз'яснено, що позивач не є військовослужбовцем, який визнаний військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку або з переглядом через 6-12 місяців, пому позивачу необхідно особисто звернутись до командира ВЧ НОМЕР_4 встановленим порядком.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту про звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон № 2232-XII.
Частиною 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ (тут і в подальшому в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частинами 2-4 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: 2) під час дії воєнного стану: «б» за станом здоров'я: за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частина 7 статті 26 Закону № 2232-ХІІ передбачає, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення, тут і в подальшому в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Підпункт 2 п. 225 Положення передбачає, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до пункту 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пункт 234 Положення визначає, що перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз.3 п.241 Положення).
Згідно до абзацу 2 п.12 Положення передбачено, що право видавати накази по особовому складу надається, зокрема, командирам військових частин.
Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 року № 170 затверджена Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція № 170).
Відповідно до абз.1 пункту 14.10 Інструкції № 170 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абз. 13 пункту 14.10 Інструкції № 170).
Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звільнення з військової служби, у тому числі, за станом здоров'я, відбувається шляхом подання військовослужбовцем відповідного рапорту з долученням належних документів на підтвердження наявності таких обставин. При цьому, розгляд рапорту про звільнення з військової служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає перевірку документів, що підтверджують наявність підстав для звільнення, уточнення даних про проходження особою військової служби, документальне підтвердження періодів служби тощо.
Суд зауважує, що наслідком подання та розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту.
Відповідно до п.п. 3.11.6 Інструкції з діловодства в Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального Штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 року №124 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин та розгляду рапорта позивача), встановлено загальний 30 денний строк для виконання документів, в яких не зазначено строк виконання. Перебіг 30 денного строку розпочинається з моменту реєстрації документа у військовій частині, до якої він надійшов.
Наведене свідчить про те, що, за загальним правилом, рапорт військовослужбовця про звільнення з військової служби має бути розглянутий командиром військової частини протягом 30 днів з моменту його реєстрації у військовій частині. Розглянутим вважається рапорт той, по якому прийнято рішення (наказ, відповідь на рапорт та інше) та таке рішення (відповідь на рапорт) доведено до військовослужбовця належним чином.
Відповідачем до матеріалів справи надано лист від 10.06.2024 вих. №1422 за результатами розгляду звернення (рапорту) позивача, за змістом якого ВЧ НОМЕР_4 повідомила позивача про те, що для звільнення з військової служби за станом здоров'я у зв'язку з інвалідністю (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) позивачу необхідно повернутись до ВЧ НОМЕР_4 , надати пояснення по факту самовільного залишення військової частини, потати рапорт про звільнення на командира ВЧ НОМЕР_4 до якого додати нотаріально завірені копії.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем 31.05.2024 реалізовано право на подання рапорту про звільнення, який розглянуто відповідачем з прийняттям рішення про відмову в його задоволенні.
При цьому, підстави відмови у задоволенні рапорту позивача не є предметом розгляду, а тому судом в межах даної справи не досліджуються.
Отже, відповідач у відповідності до вимог чинного законодавства розглянув рапорт позивача про звільнення з військової служби, надавши відповідь, про що до матеріалів справи долучено відповідні докази, у зв'язку з чим судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволені позову.
З урахуванням положень статті 139 КАС України, у зв'язку з відмовою в позові розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактична адреса, вказана в позовній заяві: АДРЕСА_2 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 07.04.2025
Суддя М.О. Семененко