07 квітня 2025 року Справа № 280/2335/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Чернова Ж.М. розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, буд.10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
31 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 22.01.2025 №213050037129, яким ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області включити до страхового стажу період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до п.3 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 15 січня 2024 року;
судові витрати покласти на відповідача.
За приписами ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Питання територіальної юрисдикції адміністративних судів врегульовано нормами параграфу 3 глави 2 розділу І КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що КАС України в справах щодо оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної встановлює альтернативну підсудність (за вибором позивача).
Тобто, такий спір за вибором позивача може бути розглянуто адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) самого позивача або ж за місцезнаходженням відповідача.
Як установлено судом із Єдиного держаного демографічного реєстру (відповідь від 07.04.2025 №1269041), ОСОБА_1 з 23.01.1990 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2
Місцезнаходженням відповідача є: АДРЕСА_3 .
Надана позивачем копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07.08.2023 № 2302-5002896529, згідно з якою зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 , не є належним доказом, який підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування, знаходження) позивача, з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Так, форма довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджена постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014 № 509, абзацом 2 пункту 1 якої визначено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до п. 9 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 (в редакції, яка була чинна до 15.08.2017 включно), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 № 579 внесено зміни до п. 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», а саме виключено в абзаці першому слова «та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи». Вказана постанова набрала чинності 16.08.2017.
Отже, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, на підставі яких вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.
Відповідно до п. 1 Порядку оформлення і видачі довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що заява про взяття на облік повинна серед іншого містити таку інформацію про заявника: відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання; адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Крім того, враховуючи форму довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, визначеної у додатку 2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, то в ній зазначаються прізвище, ім'я, по батькові особи; дата і місце народження; стать; серія, номер (у разі наявності), дата видачі паспорта громадянина України, ким і коли виданий/дані про документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини; відомості про законного представника, що супроводжує малолітню дитину, недієздатну особу або особу, дієздатність якої обмежена; зареєстроване місце проживання; фактичне місце проживання/перебування.
Тобто, в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи йде розмежування зареєстрованого місця проживання та фактичного місця проживання.
Виходячи з норм чинного законодавства, вищевказана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не підтверджує місце реєстрації позивача за адресою: 69034, м. Запоріжжя, пров. Тінистий, буд. 22.
За таких обставин суд приходить до висновку, що згідно зі ст. 25 КАС України дана справа не підсудна Запорізькому окружному адміністративному суду.
Суд наголошує, що розгляд і вирішення адміністративної справи із недотримання судом правил територіальної підсудності є порушенням як норм вітчизняного законодавства, так і приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, в частині гарантування позивачу права на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених ст. 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Отже, порушення адміністративним судом правил як предметної, так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Наведене дає підстави стверджувати, що процесуальний закон забороняє адміністративному суду розглядати справи, які йому територіально не підсудні, та зобов'язує суд направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Як було зазначено вище, зареєстроване у встановленому законом порядку місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 , відповідно до відповіді від 07.04.2025 №1269041 з Єдиного державного демографічного реєстру.
Разом з тим, відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість здійснення правосуддя окремими судами під час воєнного стану, Верховний Суд розпорядженням від 18.03.2022 № 11/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду на Одеський окружний адміністративний суд.
Таким чином, суд вважає, що дана адміністративна справа підсудна Одеському окружному адміністративному суду.
Частиною 8 ст. 29 КАС України передбачено, що передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
Враховуючи те, що адміністративна справа №280/2335/25 не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Запорізького окружного адміністративного суду, наявні правові підстави для передачі адміністративної справи на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст.ст. 20, 25, 29, 241, 248, 256, 286 КАС України, суддя
Адміністративну справу №280/2335/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, передати на розгляд за підсудністю до Одеського окружного адміністративному суду.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.М. Чернова