08 квітня 2025 року м. Ужгород№ 640/32973/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу,-
28 грудня 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі по тесту - ОАСК) із позовною заявою звернулося Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), якою просило суд: « 1. Відкрити провадження в адміністративній справі; 2. Прийняти рішення на користь Головного управління ДПС у м. Києві, яким стягнути кошти платника податків Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 ) у розмірі 596104,62 грн.».
Ухвалою ОАСК від 30 грудня 2020 року даний позов було залишено без руху.
Ухвалою ОАСК від 04 березня 2021 року було відкрито провадження в даній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі по тексту - Закон України № 2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року. На підставі статті 1 Закону України № 2825-ІХ ОАСК ліквідований. На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2825-ІХ (в редакції Закону України № 3863-ІХ) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, ця справа передана на розгляд та вирішення Закарпатському окружному адміністративному суду.
05 березня 2025 року вказана справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.
Внаслідок автоматизованого розподілу справ, справу передано на розгляд судді Гаврилко С.Є.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та замінено позивача у справі - Головного управління ДПС у м. Києві на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.
Зазначену ухвалу надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
У відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала Закарпатського окружного адміністративного суду про прийняття позовної заяви до розгляду не була вручена відповідачеві, а разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення повернулася до суду з позначкою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.а.с. 68-72).
Порядок вручення повістки встановлений статтею 126 КАС України. Однак даною статтею не врегульовано порядок вручення інших судових документів.
Відповідно до статті 7 частини 6 КАС України, зокрема, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Таким чином, суд вважає за необхідне застосувати аналогію та керуватися положеннями статті 126 КАС України.
Відповідно до статті 126 частини 11 КАС України встановлено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до статті 251 частини 6 пункту 4 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Також необхідно врахувати висновок Верховного Суду в ухвалі від 24 березня 2021 у адміністративному провадженні № К/9901/35851/20 про те, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Таким чином, у розумінні статті 126 частини 11 КАС України ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в даній адміністративній справі вважається врученою відповідачу належним чином.
Відтак, судом вжито достатніх необхідних законодавчо встановлених заходів щодо належного повідомлення відповідача про прийняття справи до провадження.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 596104,62 грн, за наступними платежами: "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 550301,96 грн, в тому числі пеня у розмірі 31412,18 грн; "Військовий збір" у розмірі 45802,66 грн. Вказаний борг відповідачем не сплачений.
Відповідач подав до Окружного адміністративного суду міста Києва відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити та зобов'язати позивача прийняти рішення про скасування сплати спірної суми податку з отриманого доходу як додаткове благо. В обґрунтуванні зазначеного вказує, що проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає базі оподаткування, оскільки прощений банком борг є пеня, штраф чи відсотки нараховані за несвоєчасне виконання боргових зобов'язань, не є доходом платника податків, який підлягає оподаткуванню у розумінні Податкового кодексу України.
Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши сторони та їх представників, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до статті 36 Податкового Кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до статті 16 пункту 16.1 підпункту 16.1.4 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Працівниками контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, за наслідками якої складено акт перевірки від 29 жовтня 2018 року № 4277/26-15-42-02-30/2739608833 (а.с.а.с. 26-42).
На підставі вказаного акту перевірки позивачем ухвалено податкові повідомлення-рішення від 14 листопада 2018 року:
№ 0116204202, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на загальну суму 520636,10 грн (а.с. 16);
№ 0116224202, яким застосовано до штрафні (фінансові) санкції за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на загальну суму 170 грн (а.с. 18);
№ 0116214202, яким застосовано до штрафні (фінансові) санкції за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на загальну суму 510 грн (а.с. 20);
№ 0116244202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Військовий збір" на загальну суму 43386,34 грн (а.с. 23).
Вказані вище податкові повідомлення-рішення відповідачем не були оскаржені ані в адміністративному, ані в судовому порядку і відповідно грошові зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженими.
Відповідно до статті 57 пункту 57.3 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до статті 56 пунктів 56.1, 56.2, 56.12, 56.15, 56.18 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу. Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відтак, податковий борг по податковим повідомленням-рішенням є узгодженим.
Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.156 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Статтею 14 пунктом 14.1 підпунктом 14.1.175 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.162 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Відповідно до статті 129 пункту 129.1 підпункту 129.1.1 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Відповідно до статті 129 пункту 129.1 підпункту 129.1.2 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Відповідно до статті 129 пункту 129.4 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Відповідно до статті 129 ПК України відповідачу було проведено нарахування пені у загальній сумі 21412,18 грн, а саме: за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 28995,86 грн; за платежем "Військовий збір" у розмірі 2416,32 грн (а.с. 6).
Однак, вказана сума пені залишається відповідачем не сплачена в повному обсязі.
Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.153 даного Кодексу податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно зі статтею 59 пунктом 59.1 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що у зв'язку з несплатою узгоджених сум відповідачу на підставі статті 59 пункту 59.1 Податкового кодексу України, виставлено податкову вимогу від 10 квітня 2019 року № 115239-17 про наявність податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями, яка була направлена на адресу Відповідача засобами поштового зв'язку та отримано 18 квітня 2019 року (а.с. 9).
При цьому, з часу виставлення податкової вимоги податковий борг не переривався. Заперечень щодо суми податкового боргу або доказів його сплати відповідачем суду не надано.
Податковий борг відповідача підтверджений матеріалами справи, зокрема обліковою (інтегрованою) карткою платника податків та розрахунком податкового боргу (а.с.а.с. 6-8, 10-15).
При цьому, суд не надає оцінки наданим відповідачем доказам, оскільки з огляду на те, що вимогами заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність підстав з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, у той час як питання правомірності проведеного позивачем розрахунок заборгованості на підставі прийнятих податкових повідомлень-рішень не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки воно не є предметом спору.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеною в постанові від 19 лютого 2019 року справа № 824/399/17-а (провадження №К/9901/53274/18).
Відповідно до статті 20 пункту 20.1 підпункту 20.1.19 ПК України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до статті 20 пункту 20.1 підпункту 20.1.34 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до статті 102 пункту 102.4 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Відповідно до статті 87 пункту 87.11 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до статті 95 пункту 95.3 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до статті 95 пункту 95.4 ПК України контролюючий на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Станом на час розгляду даної справи у суду відсутні докази сплати відповідачем даного податкового боргу.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними і допустимими доказами, такі відповідачем не спростовані (відзиву на позов відповідач суду не надав) та підлягають до задоволення повністю.
Застосоване судом законодавство - використане в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин.
Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -
Позов Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути із Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 596104,62 (п'ятсот дев'яносто шість тисяч сто чотири гривні 62 копійки) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (Шостий апеляційний адміністративний суд).
СуддяС.Є. Гаврилко