07 квітня 2025 року м. Ужгород№ 260/1032/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дору Ю.Ю. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Закарпатській області), в якому просить:
1.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обмеження максимальним розміром перерахованої з 01.02.2022 та з 01.02.2023, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 по справі № 260/5083/24 на підставі довідок Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.06.2024 №11/20375-суд та від 25.06.2024 №11/20376-суд пенсії ОСОБА_1 .
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.02.2022 та з 01.02.2023 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, нарахованої на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 по справі № 260/5083/24 на підставі довідок Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.06.2024 №11/20375-суд та від 25.06.2024 №11/20376- суд, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 по справі № 260/7287/23 Адміністрацією Державної прикордонної служби України підготовлено та надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області довідки про розмір мого грошового забезпечення від 25.06.2024 №11/20375-суд (станом на 01.01.2022) та від 25.06.2024 № 11/20376-суд (станом на 01.01.2023) для здійснення перерахунку моєї пенсії з 01.02.2022 та з 01.02.2023 відповідно.
З огляду на відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у здійсненні такого перерахунку пенсії з 01.02.2022 та з 01.02.2023 на підставі довідок Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.06.2024 №11/20375- суд та від 25.06.2024 № 11/20376-суд позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 по справі № 260/5083/24, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 лютого 2022 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення зазначеного в довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25 червня 2024 року № 11/20375- суд та з 01 лютого 2023 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення зазначеного в довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25 червня 2024 року № 11/20376-суд.
При цьому, виплата перерахованої пенсії на виконання рішення суду по справі №260/5083/24, здійснюється відповідачем із обмеженням її максимальним розміром, у сумі 23610,00 грн., що позивач вважає черговим порушенням, з боку відповідача, його соціальних прав, гарантованих Конституцією України та іншими чинними нормативно правовими актами України, тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 18 лютого 2025 року Закарпатський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 260/1032/25 та ухвалив здійснювати розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
27 лютого 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що пенсійна виплата на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 року по справі №260/5083/24 виплачується з дотриманням вимог частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та становить 23610,00 грн.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, Головним управлінням Пенсійного фонду в Закарпатській області здійснено перерахунок та виплату пенсії, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Слід зазначити, що положення стосовно обмеження пенсії максимальним розміром є чинними, не визнавалися неконституційними, а тому підлягають застосуванню органами Пенсійного фонду.
Оскільки Головне управління є територіальним органом виконавчої влади, що у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, то в останнього правомірно не виникло підстав для здійснення перерахунку пенсії позивачу на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність (ст. 13 Закону №2262-XII в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії).
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Судом встановлено, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 по справі № 260/5083/24, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 лютого 2022 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення зазначеного в довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25 червня 2024 року № 11/20375- суд та з 01 лютого 2023 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення зазначеного в довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25 червня 2024 року № 11/20376-суд.
При цьому, виплата перерахованої пенсії на виконання рішення суду по справі №260/5083/24, здійснюється відповідачем із обмеженням її максимальним розміром, у сумі 23610,00 грн., що підтверджується даними електронної пенсійної справи позивача ( а.с.16).
Не погоджуючись із діями відповідача щодо виплати пенсії в обмеженому розмірі з 01.02.2022 року, з 01.02.2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII (далі - Закону № 2262-ХІІ).
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист (абз.3 преамбули до Закону № 2262-ХІІ).
Право на пенсійне забезпечення на умовах Закону № 2262-ХІІ мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугою строків служби (ст.1 Закону № 2262-ХІ).
Положення ст.43 Закону № 2262-ХІІ свого часу були доповнені згідно з пп.4 п.29 розд.II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" новою частиною наступного змісту: "Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зазначене положення в цілому було визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.
В подальшому, відповідно до п.8 ч.6 розд.ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VІ, частину п'яту ст.43 Закону № 2262-ХІІ було викладено у такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 р. № 911-VIII, чинній з 01.01.2016 р. по 20.12.2016 р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII зі змінами, а саме: ч.7 ст.43 вказаного Закону, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, починаючи з 20.12.2016 р. ч.7 ст.43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вважається такою, що відсутня в зазначеному Законі.
Згідно Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Тобто, протягом 2017 року ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 р. у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 р. у справі № 638/6363/17 та від 12.03.2019 р. у справі № 522/3049/17.
Судом встановлено, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 по справі № 260/5083/24, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 лютого 2022 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення зазначеного в довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25 червня 2024 року № 11/20375- суд та з 01 лютого 2023 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення зазначеного в довідці Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25 червня 2024 року № 11/20376-суд, проте, виплата перерахованої пенсії на виконання рішення суду по справі №260/5083/24 здійснюється відповідачем із обмеженням її максимальним розміром у сумі 23610,00 грн.
Суд звертає увагу, що право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (постанова Верховного Суду від 16.03.2021 р. у справі № 640/9677/20).
Суд звертає увагу, що і на момент ухвалення рішення у справі №260/5083/24 у чинному законодавстві України не відбулося таких змін, які б надавали відповідачу додаткові правові підстави для обмеження розміру пенсії позивача.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Отже, виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно обмежив позивачу розмір пенсії максимальним розміром з 01.02.2022 року, з 01.02.2023 року.
Суд зазначає, що правова визначеність, як спеціальна складова більш загального принципу верховенства права, передбачає правило остаточності рішень суду та гарантованість їх виконання. Остаточне рішення суду є обов'язковим до виконання до моменту зміни умов, за яких його ухвалено.
Тому зміна нормативно-правового регулювання окремого питання дійсно може мати наслідком втрати актуальності судового рішення, у якому суд розглянув питання застосування норми права, що у подальшому зазнала змін.
Водночас за обставин цієї справи відповідні зміни у законодавстві, зокрема положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ та ст.2 Закону № 3668-VI не змінились.
Верховний Суд вже висловлював правову позицію щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Водночас згідно з ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
При цьому, на думку суду, обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно з Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України.
У постанові від 16.12.2021 р. у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом Пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Наведені висновки Верховного Суду також мали б бути враховані пенсійним органом під час обчислення та виплати пенсії позивача.
Суд звертає увагу, що Закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави, умови та максимальний розмір для обмеження пенсійних виплат, а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам ч.2 ст.19 Конституції України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обмеження розміру пенсії позивача з 01.02.2022 року, з 01.02.2023 року.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір, позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, пл.Народна, буд.4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обмеження максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 перерахованої з 01.02.2022 та з 01.02.2023 на підставі довідок Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.06.2024 №11/20375-суд та від 25.06.2024 №11/20376-суд.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.02.2022 та з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахованої на підставі довідок Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.06.2024 №11/20375-суд та від 25.06.2024 №11/20376- суд, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору