08 квітня 2025 рокум. Ужгород№ 260/1046/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області , в якому просить: 1) Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови призначити пенсію за віком та не зарахування ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 , з 29.09.1988 по 30.05.1995 в Закарпатському виробничо-торгове взуттєве об'єднання орендних підприємств (графа 10-12 трудової книжки); 2) Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 071750014969 від 06.02.2025р. та зобов'язати призначити з дня права пенсію за віком відповідно до Закону України “Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до загального стажу періоду трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 , з 29.09.1988 по 30.05.1995 в Закарпатському виробничо-торговому взуттєвому об'єднанні орендних підприємств (графа 10-12 трудової книжки).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Так, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 29.09.1988 р. по 30.05.1995 р., оскільки назва організації печатки при звільненні не відповідає назві організації при прийнятті на роботі. Таке рішення про відмову у призначенні пенсії вважає протиправним, оскільки працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що при прийнятті рішення встановлено, що страховий стаж позивача складає 26 років 10 місяців 04 днів, що є недостатнім для призначення пенсії позивачу. За результатом розгляду документів до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 29 вересня 1988 року по 30 травня 1995 року, оскільки назва організації печатки на звільненні не відповідає назві організації печатки про прийнятті на роботу. Оскільки записи в трудовій книжці позивача виконані без дотримання вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників підстав для зарахування періодів роботи, зазначених у трудовій книжці не має.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що 30 січня 2025 року позивач звернулася до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 06 лютого 2025 року № 071750014969 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи.
Відповідно до вказаного рішення, стаж позивача складає 26 років 10 місяців 04 дні. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 29.09.1988 року по 30.05. 1995 року, оскільки назва організації печатки на звільненні не відповідає назві організації на прийнятті на роботу.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Згідно з ч.1 ст.56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок №637).
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах, організаціях, що затверджена постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.07.1974 №162 (далі -Інструкція №162) (що була чинна на момент видачі трудової книжки позивача).
Згідно з вказаною Інструкцією заповнення трудової книжки проводиться роботодавцем, а не працівником.
Судом досліджено трудову книжку позивача серії НОМЕР_2 та встановлено, що 29 вересня 1998 року вона прийнята на роботу до «Закарпатского производственного обувного объединения» згідно наказу №284-к від 29.09.1988 та звільнена із Закарпатського виробничо-торгового об'єднання орендних підприємств 30 травня 1995 року за власним бажанням згідно наказу № 87 к від 30.05.1995.
При цьому, судом встановлено, що дійсно, підприємством не внесено запис до трудової книжки позивача про перейменування чи реорганізацію, однак з приводу цього суд вказує наступне.
Суд, надаючи оцінку підставі неврахування періоду роботи позивача з 29.09.1988 по 30.09.1995 до його страхового стажу зазначає, що в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Судом з трудової книжки позивача встановлено, що в ній є посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів та вони не містять виправлень.
При цьому, суд враховує, що позивачем було вжито всіх заходів для отримання будь-яких відомостей, що стосуються перейменування підприємства, у якому вона працювала.
Згідно відповіді Державного архіву Закарпатської області від 17 січня 2025 року № К-13/01-13 встановлено, що документи Закарпатського виробничого взуттєвого об'єднання на зберігання до державного архіву Закарпатської області не надходили.
Відповідно до довідки Архівного відділу Ужгородської міської ради від 17 січня 2025 року № 41/02-07 документи довготривалого зберігання/особового складу Закарпатського виробничого взуттєвого об'єднання на відповідальне зберігання не поступали.
Відповідно до ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
Відтак, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідачі наділені правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, відповідачі таким правом не скористалися.
Отже, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав - певних недоліків трудової книжки.
Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.
Таким чином, на переконання суду, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу за вказаний період і на переконання суду є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення. При цьому, при вирішенні цієї справи суд враховує те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Отже, провівши правовий аналіз законодавчих актів, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що оскаржене рішення ГУ ПФУ у Волинській області є протиправним та підлягає скасуванню, а спірний період роботи зарахуванню до страхового стажу позивача.
При цьому, суд зазначає, що в оскарженому рішенні про відмову в призначенні пенсії відповідач зазначає, що страховий стаж позивача становить 26 років 10 місяців 04 дні.
Водночас, враховуючи те, що судом вирішено зарахувати до страхового стажу позивача вищевказаний період роботи з 29.09.1988 р. по 30.05.1995 р. , то страховий позивача становить понад 32 роки, що є достатнім для призначення їй пенсії за віком.
З огляду на встановлене судом право позивача на призначення пенсії за віком, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки, позивач досягнула 60 років - 05 лютого 2025 року, та із заявою про призначення пенсії звернула в межах визначеного строку, то призначення пенсії має відбутися з 06 лютого 2025 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що в позовній заяві представник позивача просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови призначити пенсію за віком, в той же час враховуючи, що судом встановлено, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії саме рішенням від 06 лютого 2025 року № 071750014969, яке визнано судом протиправним та скасовано, суд вважає, що належним та достатнім способом захисту для відновлення прав позивача є визнання протиправним та скасування вищевказаного рішення, зарахування до стажу позивача спірного періоду та призначення пенсії за віком.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком та не зарахування до стажу періоду роботи з 29.09.1988 року по 30.05.1995 року. У зв'язку з чим, суд приходить висновку, що рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії є протиправним та підлягає скасуванню та необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Волинській області зарахувати до стажу позивача вищевказаний період роботи та призначити позивачу пенсію за віком з 06 лютого 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, буд. 6, м. Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 06 лютого 2025 року № 071750014969.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , для обчислення розміру пенсії, період роботи з 29 вересня 1988 року по 30 травня 1995 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 та призначити їй пенсію за віком з 06 лютого 2025 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, буд. 6, м. Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ 13358826) судові витрати у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька