08 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/6903/25
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Михалюк Іванни від 06 березня 2025 року ВП № 77415556 в частині стягнення з ТУ ДСА України в Житомирській області виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем безпідставно винесено оскаржувану постанову, оскільки відповідач є державним органом, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з частиною першою статті 148 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", а виконання рішень судів на користь суддів, - за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів), що підтверджується паспортом бюджетної програми на 2024 рік, затвердженого наказом ДСА України від 12 лютого 2024 року № 61. Тому, на переконання позивача, виконавчий збір на підставі пункту 3 частини п'ятої статті 27 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (надалі - Закон № 1404-VІІІ) у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти доводів та вимог позивача заперечує, зазначаючи про те, що на стадії відкриття виконавчого провадження державний виконавець не з'ясовує виконання судового рішення, натомість стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця. Вважає, що положення пункту 3 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VІІІ не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки цією нормою передбачено, що виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України від 05 червня 2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (надалі - Закон № 4901-VI). Своєю чергою, відповідно до статті 7 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, зокрема, здійснюється в порядку, встановленому Законом № 1404-VІІІ з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Звертає увагу, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/4648/24 є рішенням немайнового характеру та передбачає зобов'язання боржника (позивача) провести ОСОБА_1 нарахування та виплату суддівської винагороди з 01 лютого 2024 року, а не стягнення конкретно визначеного розміру суми боргу за невиплаченою суддівською винагородою. З таких підстав просить суд відмовити у позові.
Розглянувши доводи у позовній заяві та відзиві на позов, з'ясувавши усі обставини справи та перевіривши їх дослідженими доказами, визначаючись у цьому спорі суд виходить з такого.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року у справі № 240/4648/24, яке набрало законної сили 12 грудня 2024 року, зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області поновити судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 нарахування та виплату суддівської винагороди з 01 лютого 2024 року, а саме: виплату доплати до посадового окладу судді, який не здійснюють правосуддя, у вигляді доплати за вислугу років у розмірі 30 % від посадового окладу, з урахуванням виплачених сум.
03 лютого 2025 року Житомирським окружним адміністративним судом у справі № 240/4648/24 видано виконавчий лист, в якому боржником є Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області, яке зобов'язано поновити судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 нарахування та виплату суддівської винагороди з 01 лютого 2024 року, а саме: виплату доплати до посадового окладу судді, який не здійснює правосуддя, у вигляді доплати за вислугу років у розмірі 30 % від посадового окладу, з урахуванням виплачених сум (надалі - виконавчий лист № 240/4648/24), який стягувачем згідно із заявою від 27 лютого 2025 року поданий відповідачу для примусового виконання.
06 березня 2025 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Михалюк І.В. винесено постанови ВП № 77415556:
- про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 240/4648/24;
- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 135,87 грн;
- про стягнення виконавчого збору в розмірі 32000,00 грн.
У листі від 14 березня 2025 року № 592/25-Вих Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області повідомило державного виконавця про здійснення перерахунку суддівської винагороди ОСОБА_1 з урахуванням доплати за вислугу років за період з 01 лютого 2024 року по день набрання рішенням законної сили, тобто 12 грудня 2024 року, що склало 207 493,74 грн, і 25 грудня 2024 року Управління звернулось з листом № 2735/24-Вих до Державної судової адміністрації щодо виділення додаткових коштів по програмі 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" у сумі 207 493,74 грн, однак бюджетні асигнування не виділено.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Спірні правовідносини врегульовані Законом № 1404-VIII та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (надалі - Інструкція № 512/5).
Як передбачено у частині першій статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються, з-поміж іншого, з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця.
Оскаржуючи постанову про стягнення виконавчого збору позивач наполягає на тому, що в даному випадку виконання рішення щодо зобов'язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI, а тому виконавчий збір, як стверджує позивач, на підставі пункту 3 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VІІІ у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується.
Суд враховує, що відповідно до статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Виконавчий збір не стягується, зокрема, за пунктом 3 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Тобто, для вирішення питання правомірності спірної постанови суду належить встановити чи здійснюється виконання рішення у справі № 240/4648/24 за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 4901-VI обумовлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Приписами частини першої статті 3 цього ж Закону передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Статтею ж 7 Закону № 4901-VI встановлено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням у справі № 240/4648/24 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області зобов'язано вчинити дві дії:
- поновити судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 нарахування суддівської винагороди з 01 лютого 2024 року, а саме: доплати до посадового окладу судді, який не здійснює правосуддя, у вигляді доплати за вислугу років у розмірі 30 % від посадового окладу;
- поновити судді Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 з 01 лютого 2024 року виплату суддівської винагороди включаючи таку доплату, з урахуванням виплачених сум.
Суд зауважує, що виконанню рішення про зобов'язання позивача виплатити стягувачу суддівську винагороду, яке здійснюється, як стверджує позивач, за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI, передує виконання Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Житомирській області встановленого рішенням суду обов'язку нарахувати ОСОБА_1 суддівську винагороду починаючи з 01 лютого 2024 року, і виконання рішення суду щодо такого зобов'язання ніяким чином не пов'язане з тим, що виплата нарахованих коштів здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI.
У спірних правовідносинах, що склались у цій справі, вимоги до боржника мають зобов'язальний характер, тоді як за Законом № 4901-VI виконуються рішення про стягнення коштів (з боржників, перелік яких визначено частиною першою статті 2 цього Закону), що виключає можливість застосування норм Закону № 4901-VI в процесі виконання судового рішення у справі № 240/4648/24.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд за схожих обставин у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 360/3428/20, які суд вважає застосовними і у цій справі.
Як вбачається з позовної заяви і доданих до неї документів, нарахування позивачем ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01 лютого 2024 року по 12 грудня 2024 року на виконання рішення суду відбулось до виділення Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Житомирській області додаткових коштів по програмі 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів".
Стягнення коштів по програмі 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" на користь стягувача не може відбутися до виконання боржником рішення суду про нарахування (визначення розміру) належних стягувачу коштів.
Так, позивач зазначає, що ним рішення суду добровільно виконано у частині перерахунку суддівської винагороди за період з 01 лютого 2024 року по 12 грудня 2024 року, тобто такому виконанню ніяким чином не перешкоджало те, що виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI.
Отже, державний виконавець повинен був винести, відповідно до частини четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII, одночасно з постановою від 06 березня 2025 року про відкриття виконавчого провадження № 77415556 постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки не було в даному випадку підстав для застосування пункту 3 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII.
Суд критично ставиться до доводів позивача щодо добровільного виконання рішення суду у справі № 240/4648/24, оскільки відповідно до частини дев'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 (фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
За встановлених обставин у цій справі та наведеного правового регулювання суд доходить висновку, що спірна постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відсутні правові підстави для скасування оскаржуваного акта індивідуальної дії.
Висновки суду у цій справі узгоджуються із висновками Сьомого апеляційного адміністративного суду за аналогічних зі спірними обставин у постанові від 04 березня 2025 року у справі № 240/23088/24.
Отже, у позові слід відмовити.
За правилами статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат у цій справі.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (вул. Мала Бердичівська, буд. 23, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 26278626) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (м-н Соборний, буд. 1, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 43315602) про визнання протиправною та скасування постанови від 06 березня 2025 року ВП № 77415556 в частині стягнення з ТУ ДСА України в Житомирській області виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 КАС України.
Суддя О.Г. Приходько
08.04.25