про повернення позовної заяви
08 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/8644/25
категорія 105000000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Окис Т.О., розглянувши в електронній формі позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправно та скасування постанови,
установив:
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» з позовом про визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 13 листопада 2024 року ВП № 66434820 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.
У позовній заяві щодо строку звернення до суду зазначає, що оскаржувана постанова про накладання штрафу надійшла 14 листопада 2024 року, тому 22 листопада 2024 року було подано до суду позов про визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі № 240/23080/24, яка надійшла 10 січня 2025 року за вх.№2752/7, було повернуто позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у зв'язку з несплатою судового збору. Не погоджуючись із винесеною ухвалою, 13 січня 2025 року було подано апеляційну скаргу на вказану ухвалу. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року - без змін. Наголошує, що позивач наділений правом повторного звернення до суду, тому повторно звертається до суду з позовною заявою.
Ухвалою суду від 01 квітня 2025 року у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено та позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших поважних причин пропущення процесуального строку та доказами на їх підтвердження.
На виконання вимог ухвали позивачем подано клопотання про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду, в якому, з посиланням на постанову Верховного суду від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21, зазначає, що якщо первісне звернення до суду з позовною заявою відбулося у межах передбачених законом строках, а повторне подання відбулося упродовж розумного строку після отримання ухвали про повернення первісної позовної заяви, суд зобов'язаний поновити строк на подачу позовної заяви, та відкрити провадження по справі. Окрім того зазначає, що причиною повернення позовної заяви була затримка у фінансуванні, що є поважною причиною для пропуску строку.
Надаючи оцінку доводам позивача, суд виходить з такого.
Пунктом 1 частини 2 cтатті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовну заяву (з приводу оскарження дій та рішень державного виконавця) може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Суд указує, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Указані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з адміністративним позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Суд зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні позовної заяви встановлена законом, а тому позивач, подаючи вперше позовну заяву без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права.
У свою чергу, дотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо належного оформлення позовних заяв залежить виключно від особи, яка її подає. До того ж, право на повторне звернення з позовною заявою може бути реалізовано лише в межах процесуального строку, встановленого законом.
Згідно з установленою практикою Верховного Суду, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку (зокрема, постанови від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 826/16458/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 380/17601/21 та ін.).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що сама по собі сплата суб'єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого Кодексу адміністративного судочинства України та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Право позивача на повторне звернення з позовною заявою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, позивач повинен довести, що повернення вперше поданої позовної заяви відбулося з причин, які об'єктивно не залежали від позивача. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі №380/17601/21 в подібних відносинах.
У цій справі повернення первісної позовної заяви відбулося саме внаслідок несплати позивачем судового збору, тобто обставини, яка залежала виключно від волевиявлення позивача, та не була пов'язана із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії.
Правову позицію стосовно окресленого питання викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 у справі № 640/3393/19, де зазначено, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення..
Таким чином можна констатувати, що обставини, які зумовили повернення первісної позовної заяви, були пов'язані виключно з неналежним її оформленням, і не були пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Суд зазначає, що відсутність належного фінансування державної установи, як виснував Верховний Суд, не розцінюється поважною причиною для цілей вирішення питання поновлення процесуального строку звернення до суду з позовом.
При цьому суд ураховує, що жодних інших об'єктивних причин для поновлення строку звернення до суду позивач, на виконання ухвали суду від 01 квітня 2025 року не зазначив та не подав жодного доказу на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позивач вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху не виконав.
Статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду. Так частиною першої цієї статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України ).
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
Керуючись пунктами 17, 29, 113, 114 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправно та скасування постанови повернути особі, яка її подала.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дати її постановлення.
Суддя Т.О. Окис