про відмову у відкритті провадження у справі
08 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/9911/25
категорія 109020100
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Єфіменко О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо погодження технічної документації та внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:10:051:0070, сформовану з порушенням чинного законодавства та прав орендаря суміжної земельної ділянки;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області виключити відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:10:051:0070 з Державного земельного кадастру.
Мотивуючи заявлений позов позивачка зазначає, що формування ділянки №1810136300:10:051:0070 відбулося без врахування фактичного землекористування та без погодження з нею, як орендарем суміжної ділянки, що є прямим порушенням ч.6 ст.118 Земельного кодексу України.
Позивачка наголошує, що на момент формування оспорюваної земельної ділянки 1810136300:10:051:0070 не існувало жодного об'єкта нерухомого майна, придатного до проживання чи експлуатації. Фактично на місці знаходиться лише згарище, руїна та стихійне сміттєзвалище. Указані обставини свідчать про внесення завідомо неправдивих даних до офіційної землевпорядної та реєстраційної документації, що містить ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення), а також може свідчити про зловживання повноваженнями з метою сприяння третім особам у незаконному набутті прав на земельну ділянку.
ОСОБА_1 пояснює, що судовим рішенням Богунського районного суду м. Житомира у справі №295/7526/16-ц від 04.04.2017 між співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 було встановлено порядок користування земельною ділянкою загальною площею понад 0,23 га, що суттєво перевищує нормативну площу землекористування, передбачену ст. 121 Земельного кодексу України (0,10 га на особу для ведення особистого селянського господарства або 0,06 га під забудову в межах міста). Звертає увагу суду, що виділені вказаним рішенням частини землі виходять за межі фактичної забудови, захоплюють території загального користування та частково накладаються на орендовану нею ділянку, право на яку оформлене належним чином через рішення сесії та договір оренди. Вказує, що ОСОБА_2 не була співвласницею майна на момент ухвалення рішення Богунського районного суду м. Житомира щодо порядку користування землею, а тому не могла набувати земельну ділянку або формувати її межі на підставі такого рішення, оскільки не була стороною відповідного судового провадження. З огляду на що, участь ОСОБА_2 у подальшому формуванні земельної ділянки за кадастровим номером 1810136300:10:051:0070 є юридично необґрунтованою, а документи, подані до Держгеокадастру, не містили правомірної підстави щодо легітимного користування землею.
В той же час, позивачка стверджує, що відповідно до договору оренди землі №040620900336 від 22.05.2006 орендує земельну ділянку за кадастровим номером 1810136300:10:051:0015, втім сформована та зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 1810136300:10:051:0070 частково або повністю накладається на її орендовану земельну ділянку. Додатково вказує, що оскаржувані дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області вчинені на підставі технічної документації, яка не відповідає фактичному розташуванню меж на місцевості та не враховує наявне речове право оренди, оформлене належним чином на підставі рішення Житомирської міської ради, яким їй передано земельну ділянку площею 0,0489 га для будівництва.
Відповідно до положень ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Вважаю, що у відкритті провадження за вказаними позовними вимогами, слід відмовити, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Предметом позову у даній справі є земельні відносини, які регулюються Земельним Кодексом України, Конституцією України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси,
Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).
Згідно з ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У свою чергу, п.2 ч.1 ст. 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
З наведеного правового регулювання випливає висновок про те, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку господарського або цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи.
У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що в ньому бере участь суб'єкт публічного права.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
У даному випадку у змісті спірних правовідносин є ключовою вимога позивачки про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області виключити відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:10:051:0070 з Державного земельного кадастру, як такої, що сформована з порушенням чинного законодавства та прав орендаря суміжної земельної ділянки. Позивачка наголошує, що фактичні межі її земельної ділянки були стабільними понад 50 років, однак у 2024-2025 роках, без її відома та без погодження меж здійснено формування та державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:10:051:0070, яка частково або повністю накладається на її орендовану земельну ділянку.
Тобто фактично відбулося позбавлення права позивачки на належне користування орендованою земельною ділянкою, внаслідок вчинення реєстраційної дії на підставі документації із землеустрою.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.10.2019 у справі №922/2723/17 зазначила:
"7.20. З наведеного вбачається, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень".
Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору, про що зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі №488/3005/17.
У постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок:
"Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до положень статті 21 ЦК України".
Вказана позиція також врахована Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та викладена у постанові від 21.04.2021 у справі №200/10799/19-а
Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, суд не має підстав залишати поза увагою визначені підходи.
Враховуючи встановлені обставини справи, слід відмітити, що позивачка звернувшись до суду з даним позовом фактично намагається захистити своє право на орендовану земельну ділянку, використання якого вона здійснює на договірних засадах (договір оренди землі від 22.05.2006 укладений з Житомирською міською радою).
За таких обставин, оскільки позивачка, звертається з цим позовом до адміністративного суду та просить захистити своє майнове право власності на земельну ділянку, то такий спір носить приватноправовий характер та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З вищевикладеного відслідковується, що оскаржуючи дії відповідача щодо погодження технічної документації та внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:10:051:0070 та її формування з порушенням чинного законодавства та прав орендаря суміжної земельної ділянки, позивачка фактично захищає свої майнові права на цю земельну ділянку, а тому вирішення даного спору має здійснюватися судом цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України, а не Житомирським окружним адміністративним судом за правилами КАС України.
Зважаючи на встановлені обставини, враховуючи положення п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України та викладені висновки Велика Палата Верховного Суду та Верховного Суду, суд дійшов висновку про наявність підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись , п.1 ч.1 ст170, ст.ст.241, 242 КАС України, суд,
ухвалив:
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.В. Єфіменко