08 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/25121/24
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, в якому просить:
- визнати протиправною визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо підготовки і подання до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Міністерства Оборони України документів для надання позивачу статусу учасника бойових дій;
- зобов'язати відповідача підготовити і подати до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій Міністерства Оборони України документи для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій у порядку, визначеному ст.ст. 4, 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 "Про затвердження Порядку надання і позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганських областях, забезпечення їх здійснення, у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 06.06.2022 по 20.06.2022 брав участь у заходах із забезпечення національної безпеки та оборони України в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 . Після звільнення з військової служби він неодноразово звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням підготувати документи для надання йому статусу учасника бойових дій, але не отримав відповіді. Відповідач не вживає заходів для вирішення цього питання, хоча за законом має таку обов'язковість. Позивач не може самостійно надати необхідні документи, оскільки вони містять інформацію, що становить військову таємницю. Він досі не має статусу учасника бойових дій, що порушує його права, тому звертається до суду з вимогою зобов'язати відповідача підготувати та подати документи до комісії Міністерства оборони для надання йому відповідного статусу.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 вказану позовну заяву залишено без руху.
Після усунення недоліків ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).
28.02.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить у задоволенні позову відмовити. Вказує, що після отримання заяви позивача у 2024 році центр через систему електронного документообігу направив документи до військової частини НОМЕР_2 , яка є правонаступником частини, де служив позивач. Однак військова частина у листі від 22.03.2024 повідомила, що не має підтверджуючих документів про його участь у бойових діях, тому не може підготувати довідку форми № 6. Відповідно до чинного законодавства саме військова частина відповідає за підготовку таких документів, а не територіальний центр. Оскільки центр не має повноважень вимагати від військових структур надання таємної інформації, його дії не можна вважати протиправними. Відповідач просить суд визнати його неналежним відповідачем у цій справі та відмовити у задоволенні позову, оскільки реальне вирішення питання залежить від Міністерства оборони та військової частини.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
24.02.2022 ОСОБА_1 був мобілізований 7 відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Указу Президента України № 64/22 та направлений для проходження служби у військову частину НОМЕР_1 .
У період з 06.06.2022 по 20.06.2022 ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях у Донецькій та Луганській областях у складі зазначеної військової частини.
Так, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2022 № 291 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_1 у період з 06.06.2022 по 10.06.2022 та з 11.06.2022 по 20.06.2022 брав участь у заходах із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.
Ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
Вказані відомості кореспондують інформації архівної довідки від 11.08.2023 № 179/1/6285, виданої галузевим державним архівом Міністерства оборони України.
Після звільнення позивач звернувся з клопотанням про надання статусу учасника бойових дій, подавши на початку 2024 року документи до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Військова частина НОМЕР_2 у листі від 22.03.2024 № 677/851 повідомила про відсутність у її розпорядженні повного комплекту документів, необхідних для підтвердження участі у бойових діях, зокрема витягів з журналів бойових дій та форми № 6.
16.07.2024 ОСОБА_1 подав письмову заяву до ІНФОРМАЦІЯ_3 з вимогою забезпечити підготовку та подання необхідних документів до Комісії Міністерства оборони України.
02.09.2024 позивач подав повторну заяву до ІНФОРМАЦІЯ_3 із аналогічними вимогами, але ні відповіді на звернення, ні статусу учасника бойових дій не отримав.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України (абзац другий пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).
Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (далі - Порядок № 413; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Абзацом другим пункту 2 Порядку № 413 передбачено, що статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Пунктом 4 Порядку № 413 установлено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, зокрема, для осіб, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6.
Відповідно до п. 5 Порядку № 413 рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Офісі Генерального прокурора, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДФС (далі - комісії), - стосовно осіб, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку.
Пунктом 6 Порядку № 413 передбачено, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6.
Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.
Наказом Міністерства оборони України від 10.11.2022 № 369 затверджено Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та вирішення спірних питань щодо зарахування окремих періодів служби до вислуги років та Інструкції про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків "Ветеран війни - учасник бойових дій" та листів талонів на право одержання ветеранами війни проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення Комісії утворюються у Генеральному штабі Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (далі - Адміністрація ДССТ), військових частинах А0515, А3771, А0987, А1155, А5725, НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , командуваннях видів Збройних Сил України, оперативних командуваннях " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", " ІНФОРМАЦІЯ_5 ", " ІНФОРМАЦІЯ_6 " та " ІНФОРМАЦІЯ_7 " (далі - оперативні командування) - з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі - Комісії).
Пунктом 14 Положення встановлено, що Комісії зобов'язані приймати до розгляду заяви осіб, клопотання командира (начальника) військової частини (органу, підрозділу) або іншого керівника підприємства, установи та організації про визнання їх учасниками бойових дій, учасниками війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Разом із тим, з метою спрощення та пришвидшення вирішення питання встановлення статусу УБД Головнокомандувачем Збройних сил України було прийнято доручення від 24.07.2023 № 1166/депГШ/2/3, яким, зокрема, затверджено Уточнення порядку надсилання документів для отримання статусу учасника бойових дій (додаток 3).
Доручено організувати та забезпечити:
1. ІНФОРМАЦІЯ_8 надсилання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки заяв осіб про бажання отримати статус, які звільнені зі Збройних Сил України (далі - особи), разом з копіями сторінок паспорта громадянина України, що містять відомості про прізвище, ім'я та по батькові ( за наявності), видачу паспорта, місце проживання (далі копія паспорта), та документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (далі - копія коду) (крім фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до закону), або лицьовою і зворотного боку паспорта громадянина України у формі картки (даті - копія паспорта). документа, що підтверджує задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування), та згод на збір та обробку персональних даних (далі - згода) виключно засобами (СЕДО (за наявністю) до військових частин, де ці особи проходили військову службу і виконували завдання (у разі розформування військової частин - до її правонаступника, а за його відсутності - до органу військового управління, якому підпорядковувалась розформована військова частина).
2. Командувачам ОСУВ (ОУВ, ОТУ) виготовлення довідок за формою згідно додатку 6 до Порядку (далі - довідка) і одного з документів витягів (копій) бойових донесень, журналів бонових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтових журналів (далі один із документів) та у десятиденний строк з дня участі військовослужбовців у виконанні завдань надсилання (у 2-х примірниках) до військових частин, де ці військовослужбовці проходять службу.
3. Командирам (начальникам, керівникам) військових частин (установ):
- призначення своїми наказами відповідальних посадових осіб за підготовку документів;
- призначення службових перевірок за фактами неякісної підготовки доку ментів, що призвело до їх повернення комісією на доопрацювання;
- надсилання заяв військовослужбовців про бажання отримати статус разом з копіями паспорта, коду і згоди виключно засобами СЕДО (за наявністю) до військових частин, де ці військовослужбовці проходили військову службу і виконували завдання (у разі розформування військової частин до її правонаступника, а за його відсутності - до органу військового управління, якому підпорядковувалась розформована військова частина);
- підготовку документів військовослужбовців та в п'ятнадцятиденний строк і дня їх участі у виконанні завдань (у разі отримання довідки і одного з документів, заяв осіб або військовослужбовців інших частин з дня отримання) їх надсилання на розгляд комісії та підпорядкованістю (через органи військового управління (за наявності), в яких здійснюється їх розгляд (перевірка).
Тобто передбачено надсилання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки документів для отримання статусу УБД звільнених осіб безпосередньо до військових частин, у яких проходили військову службу звільнені особи, з подальшим направленням їх до відповідних Комісій за підпорядкуванням для прийняття рішення останніми щодо встановлення статусу УБД.
В свою чергу пункт 6 Порядку № 413 визначає процедуру для отримання статусу учасника бойових дій.
Так, для надання статусу учасника бойових дій: особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій після закінчення 30 календарних днів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 4 та документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій (абзац 4 пункту 6 Порядку № 413).
В свою чергу для надання статусу учасника бойових дій: особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк з дня участі у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання поранення, контузії, каліцтва зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6 та документи, передбачені абзацом десятим або одинадцятим пункту 4 цього Порядку для таких осіб, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій (абзац 5 пункту 6 Порядку № 413).
Таким чином, в обох правових аспектах участі позивача в бойових діях відповідний суб'єкт владних повноважень мав обов'язок вжити заходів, передбачених пунктом 6 Порядку 413 та спрямованих на отримання позивачем статусу учасника бойових дій.
Відповідно до Тимчасових роз'яснень Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України щодо подання заяви (звернення) в паперовій або електронній формі військовослужбовцями (особами, звільненими з військової служби), їх представниками стосовно надання статусу учасника бойових дій на розгляд відповідної комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових відповідно до абзацу третього пункту 19 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", розміщених на сайті Міністерства оброни України (https://www.mil.gov.ua/content/pdf/tumchasovi_rozyasnennia.pdf), посадові особи ТЦК та СП, отримавши заяву (звернення) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби) і згоду на збір та обробку персональних даних, самостійно, виключно через систему електронного документообігу направляють документи на розгляд відповідної комісії через військову частину. Військова частина, отримавши заяву, готує довідку про безпосередню участь військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби) у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та надсилає необхідні документи на адресу відповідної комісії.
У межах спірних правовідносин відповідачем листом від 26.07.2024 № 1043/10/9982 на адресу військової частини НОМЕР_2 було направлено документи позивача для опрацювання встановленим порядком та у строки, які визначені дорученням Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.07.2023 № 1166/депГШ/2/3.
Суд звертає увагу, що рішення, дії чи бездіяльність військової частини НОМЕР_2 не є предметом даного спору.
Суд зазначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч. 2 ст. 2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
З положень частин 1 і 2 ст. 77 КАС України у поєднанні з приписами ч. 4 ст. 9, абз. 2 ч. 2 ст. 77, частин 3 і 4 ст. 242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч. 2 ст. 77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Згідно зі сформульованими у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 стандартами доказування обставин спору:
1) покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;
2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.
Суд відмічає, що у силу ч. 4 ст. 44, ч. 2 ст. 78, ч. 3 ст. 78, п. 4 ч. 5 ст. 160, п. 5 ч. 5 ст. 160, ч. 4 ст. 161, ч. 4 ст. 162 КАС України обов'язок повідомлення суду усіх обставин справи та підтвердження доводів про існування цих обставин відповідними доказами покладений, насамперед на учасників справи сторони спору.
Окрім того, суд згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України обтяжений законодавцем обов'язком встановити об'єктивну істину у кожному спорі за власною ініціативою безвідносно до стану виконання учасниками справи сторонами спору згаданого вище процесуального обов'язку.
У постанові Верховного Суду від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23 викладені такі правові висновки:
1) обов'язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі;
2) позивач не може будувати власну позицію на тому що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності;
3) обов'язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів;
4) посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов'язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту наведеної норми процесуального закону викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними є доведеність порушення власних прав та охоронюваних законом інтересів приватної особи/заявника.
Визначаючись з приводу реально вчиненого суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення, суд зазначає, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією - вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, під бездіяльністю - ухилення від виконання обов'язку, під відмовою - оформлене офіційним письмовим документом (листом) відхилення прохання/звернення приватної особи.
У спірних правовідносинах ІНФОРМАЦІЯ_9 були вчинені управлінські волевиявлення з приводу направлення матеріалів звернення заявника для компетентних органів військового управління з метою прийняття рішення по суті порушеного питання.
Отже, факт вчинення суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення у формі бездіяльності не підтверджено матеріалами справи.
Тому оцінивши здобуті у справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-78, 90, 211 КАС України, суд дійшов переконання про те, що у спірних правовідносинах ІНФОРМАЦІЯ_9 забезпечив дотримання положень ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, позаяк листом від 26.07.2024 № 1043/10/9982 направив заяву ОСОБА_1 про надання статусу учасника бойових дій до військової частини НОМЕР_2 .
Наведене зумовлює висновок суду про те, що відповідачем не допущено у спірних правовідносинах протиправної бездіяльності відносно позивача, а тому в задоволенні позову належить відмовити.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову та відсутністю документально підтверджених судових витрат питання про їх розподіл не вирішується.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_10 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 08 квітня 2025 р.
08.04.25