(про відмову у забезпеченні позову)
08 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/10083/25
категорія 109010000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токаревої М.С., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансорендсервіс" до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради про скасування постанови та припису,
встановив:
До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансорендсервіс" із позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради, в якому позивач просить:
- скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 11.03.2025 року № 1-Ю/3-6/71/25 винесену на ТОВ «Трансорендсервіс» у розмірі 109 008 тисяч гривень;
- скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 2/25 від 26.02.2025 року винесений відносно ТОВ «Трансорендсервіс».
До позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансорендсервіс" додано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 2/25 від 26.02.2025 року, складеного на ТОВ «Трансорендсервіс» Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради на час розгляду судового спору до завершення розгляду даної справи судом та набрання рішенням суду законної сили.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що за невиконання оскаржуваного припису до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили, відповідач буде мати можливість застосувати штрафні санкції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансорендсервіс", тому, у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансорендсервіс" до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відтак, розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, суд може забезпечити позов лише за наявності однієї з двох підстав, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.
Водночас, згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частина друга статті 151 КАС України визначає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Системний аналіз вимог наведених норм дозволяє стверджувати, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
Частини перша і третя статті 152 КАС України визначає, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, у тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Обґрунтовуючи свою заяву представник вказує на те, що невиконання оскаржуваних приписів до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили, відповідач буде мати можливість застосувати штрафні санкції до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансорендсервіс".
Суд зазначає, що вирішуючи заяву, суд повинен був проаналізувати та оцінити доводи заявника щодо "очевидності" ознак протиправності оспорюваних рішень відповідача та порушення прав позивача, то пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень відповідача поза обґрунтованим сумнівом.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Повноваження контролюючого органу на винесення спірного припису встановлено законодавством, а тому, суд не вбачає очевидної протиправності в діях відповідача. При цьому, правомірність таких рішень може бути встановлена лише за результатами розгляду справи судом.
Крім цоьго, суд зауважує, що повноваження відповідача, як суб'єкта владних повноважень у сфері здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду (контролю) спрямовані на забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
На відміну від господарської діяльності позивача державний архітектурно-будівельний нагляд (контроль) покликаний забезпечити додержання вимог спеціального законодавства, а враховуючи потенційну небезпеку та наслідки, які можуть виникнути у зв'язку з недотриманням вимог містобудівного законодавства, вжиття заходів нагляду (контролю) не може ставитись у залежність від можливості здійснювати позивачем його господарської діяльності.
В питанні вжиття заходів забезпечення позову у подібних правовідносинах Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному:
"Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі".
Вищенаведене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 16.01.2025 у справі №300/1209/24.
Таким чином, посилання позивача на можливість застосування штрафних санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансорендсервіс" за невиконання припису суд вважає недостатньою підставою для вжиття заходів забезпечення. Оскільки шкода від таких вжитих заходів може значно перевищити можливу шкоду від наслідків, які можуть виникнути у зв'язку з недотриманням вимог містобудівного законодавства.
Таким чином, позивача не обґрунтував в чому конкретно полягає очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль, а також не надав належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалися такі обставини.
Крім цього, достатніх доказів, на підтвердження існування обставин, які б давали підстави для висновку про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, заявник не подав.
Зокрема, у разі вирішення спору на користь позивача, штрафні санкції за невиконання спірних приписів теж можуть бути оскаржені у встановленому порядку.
Крім того, суд звертає увагу, що представник позивача звернувся із заявою про забезпечення позову 04.04.2025, в якій просить зупинити дію припису, строк усунення порушень в якому зазначений "26.03.2025", тобто позивач просить зупинити дію припису, строки виконання якого вже закінчились. А тому вжиття заходів забезпечення, в даному випадку, є недоцільним.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для забезпечення позову шляхом зупинення дії вказаного припису.
З огляду на викладене, суддя вважає, що відсутні передбачені частиною другою статті 150 КАС України обставини для вжиття заходів забезпечення позову, а тому немає підстав для задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансорендсервіс".
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Трансорендсервіс" у забезпеченні позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.С. Токарева