07 квітня 2025 року м. Житомир справа № Н/240/24067/23
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
В провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала справа №240/24067/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 05.12.2023 адміністративний позов задоволено частково, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.07.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі, що дорівнює трьом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено законом на 01 січня календарного року.
Рішення суду у справі №240/24067/23, відповідно до вимог ст.255 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України набрало законної сили, а тому Житомирським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду виготовлено виконавчі листи по справі, які 07.06.2024 надіслано на адресу позивача.
30.01.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до суду із заявою про перегляд судового рішення від 05.12.2023 у справі №240/24067/23 за нововиявленими обставинами, мотивуючи тим, що наявні істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Зазначає, що на виконання вказаного рішення суду позивачу нараховано підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, визначеного ст. 39 Закону України №796-ХІІ, у розмірі, що дорівнює трьом прожитковим мінімумам для працездатних осіб. Однак, під час виконання вказаного рішення суду відповідачем були виявлені обставини, які свідчать про надання позивачем недостовірних відомостей про місце свого проживання, які привели до прийняття необґрунтованого та незаконного рішення, а тому, на думку Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вказана обставина має істотне значення для справи №240/24067.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 відкрито провадження за нововиявленими обставинами та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 04.06.2024 об 12 год. 00 хв.
Судове засідання призначене на 10.06.2024 не проводилось, у зв'язку із неявкою позивача, належним чином повідомленого про розгляд справи. Представник відповідача надіслав заяву про розгляд справи без участі представника Пенсійного фонду. Наступне судове засідання призначити на 25 березня 2025 року об 10:30.
Відповідно до ухвали суду від 25.03.2025 суд перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу пояснення та докази в їх сукупності, а також, надаючи оцінку обставинам, зазначеним заявником у заяві про перегляд судового рішення нововиявленим обставинами, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
У відповідності до частини 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Згідно з частиною 4 зазначеної правової норми, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
З аналізу наведеної норми можна зробити висновок, що нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. Тобто за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).
Істотними обставинами справи вважаються такі, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це передусім ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.
Тобто, процедура скасування судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Дослідивши заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду заяви, суд дійшов наступних висновків.
Згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 в адміністративній справі №240/24067/23 позивачем зазначено місцем свого проживання: АДРЕСА_1 .
Згідно з Переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи (Додаток №1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106) с. Селець відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Сектором дізнання Житомирського РУП ГУНП України в Житомирській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, що внесене д Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024065400000713 від 22.05.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.190 Кримінальної кодексу України, за фактом заволодіння шляхом обману грошовими коштам Пенсійного фонду під час отримання особами підвищення до пенсії на підставі ст. 39 Закону № 796-ХІІ, зокрема особами зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 .
Головне управління ПФУ в Житомирській області відповідно визнано потерпілою стороною та 30.12.2024 провело ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, згідно з якими за адресою: АДРЕСА_1 ніхто не проживає.
Протоколом огляду місця події від 29.05.2024 житлового будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 складеним в межах кримінальної провадження встановлено, що слідів проживання, перебування та будь-якої діяльності людей за даною адресою не виявлено.
Листом від 14.06.2024 за № 027/19509 АТ "Житомиробленерго" на запит Житомирського районного управління поліції повідомило, що за адресою: АДРЕСА_1 укладений договір з ОСОБА_2 . За вказаною адресою відсутні обсяги споживання електричної енергії з 2014 року.
Вищезазначеними доказами підтверджено ту обставину, що позивач фактично не проживає та не міг проживати станом на дату реєстрації місця проживання та на дату звернення до суду у населеному пункті, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року № 106.
Отже, при зверненні до Житомирського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 вказав адресу місця проживання: АДРЕСА_1 за якою фактично не проживав, а був лише зареєстрований з метою отримання неправомірної вигоди.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, з урахуванням нововиявлених обставин справи суд відмічає наступне.
Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон № 796-ХІІ) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Стаття 39 Закону №796 у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, була викладена наступним чином:
1. Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
28 грудня 2014 року прийнято Закон № 76-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
04 лютого 2016 року прийнято Закон № 987-VIII, який згідно з розділом ІІ Прикінцеві положення набрав чинності з 01 січня 2016 року і яким включив до Закону № 796-ХІІ статтю 39 такого змісту:
Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 указав, що обмеження чи скасування Законом № 76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов'язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов'язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон № 76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
При цьому в рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону України № 796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом України № 76-VIII, проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону України № 796-ХІІ вказане рішення не містить.
За результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року зазначила, що з 17 липня 2018 року відновила дію редакція статті 39 Закону України № 796-ХІІ, яка була чинною до 01 січня 2015 року. Ця редакція статті за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено у редакції Закону України №987-VIII, і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включенням статті 39 Законом України №987-VIII.
Стаття 39 у редакції Закону № 987-VIII, яка чинна з 01 січня 2016 року, врегульовує питання доплат виключно особам, які працюють у зоні відчуження. Однак редакція статті 39, яка була чинна до 01 січня 2015 року, врегульовувала питання здійснення доплат таким категоріям громадян: 1) особам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення (у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, у зоні гарантованого добровільного відселення, у зоні посиленого радіоекологічного контролю); 2) непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях; 3) студентам, які там навчаються; 4) пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення; 5) громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивач не довела, що проживає на території радіоактивного забруднення та визнала свою вину у введенні суду в оману щодо її фактичного місця проживання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 та статті 39 Закону України №796-ХІІ, позивач не має права на щомісячне отримання підвищення до пенсії, як непрацюючий пенсіонер у розмірі встановленому статтею 39 Закону №796-ХІІ, оскільки не проживає на території радіоактивного забруднення, а тому суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову.
Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення ст. 139 КАС України, судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задовольнити.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі №240/24067/23 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова