08 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/6980/25
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
судді Черноліхова С.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління юстиції в Житомирській області (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до суду з позовом, у якому просить визнати протиправною і скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М. М. від 03.03.2025 ВП № 68607640 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вказаний штраф накладений за невиконання судового рішення по справі № 240/13902/21, невиплату заборгованості, невідповідність поточної доплати до пенсії статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вважає, що постанова головного державного виконавця від 03.03.2025 року прийнята із порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що оскільки позивач ухиляється від повного виконання судового рішення по справі № 240/13902/21, тому наявні підстави для накладення на нього штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року у справі 240/13902/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 01.12.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
На виконання вказаного рішення 25.01.2022 судом було видано виконавчий лист, який стягувачем пред'явлено до виконання.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 10.02.2022 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі №240/13902/21 та вказано про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
У відповідь на цю постанову ГУ ПФУ в Житомирській області листом від 29.09.2022 повідомило про перерахунок пенсії стягувача з 01.12.2020 у розмірі двох мінімальних пенсій за віком; нарахування доплати до пенсії з 01.12.2020 по 31.05.2022 у сумі 207388,00 грн. Також вказало, що виплата заборгованості, яка утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат, може бути проведена за умови надходження відповідного бюджетного фінансування до Пенсійного фонду.
Державним виконавцем позивачу неодноразово направлялися вимоги про виконання судового рішення по справі № 240/13902/21.
Листом від 04.02.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надало державному виконавцю таку інформацію про виконання рішення суду у справі №240/13902/21. З 1 січня 2024 року прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», відповідно до статті 8 якого розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, становить 1600,00 гривень. В результаті перерахунку на виконання рішення №240/13902/21 розмір підвищення як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ОСОБА_1 з 01.01.2024 становить 3200 грн.
За період з 01.12.2020 по 31.01.2024 нарахована доплата в сумі 197188,00 грн.
З 1 січня 2025 року на виконання статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 № 1524 за результатами проведеної Пенсійним фондом України звірки з Єдиним державним демографічним реєстром ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, визначеного статтею 39 Закону №796 не встановлено.
Додатково повідомлено, що станом на 04.02.2025 Головним управлінням виплачена заборгованість за рішеннями судів, які набрали чинності по 19 листопада 2020 року.
Виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням може бути проведена за умови надходження відповідного бюджетного фінансування Пенсійному фонду України.
Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень 03.03.2025 на боржника у виконавчому провадженні ВП №68627640 - ГУПФУ в Житомирській області - накладено штраф у розмірі 5100,00 грн, про що прийнято оскаржувану постанову.
Підставою її прийняття зазначено, що боржник не здійснює доплату підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», рішення суду не виконано, заборгованість не виплачена, поточний розмір доплати не відповідає розмірам, визначеним ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначеним законом про Держаний бюджет України на відповідний рік щомісячно, тому дії боржника свідчать про ухилення від виконання рішення суду.
Позивач, вважаючи вказану постанову протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).
Частини 2 і 3 ст. 63 Закону №1404-VIII визначають, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідальність за невиконання рішення суду, зокрема, умови, підстави та розмір застосування штрафних санкцій встановлені в ст. 75 Закону № 1404.
Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Отже, для накладення зазначеного штрафу, законодавець передбачив наявність факту невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Таким чином, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до "Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 649, черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника (пункт 4 Порядку). Виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику (пункт 10 Порядку).
Таким чином, виплати пенсій здійснюються територіальними управліннями Пенсійного фонду України області виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління Пенсійного фонду не має.
Окрім того, як визначено статтями 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
За такого правового регулювання суд вважає, що негативні наслідки для боржника за невиконання рішення суду наступають лише у випадку, якщо це пов'язано з неповажними причинами.
Як встановлено судом у цій справі, обґрунтуванням прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця стало не здійснення доплати підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», невиплата заборгованості, невідповідність поточного розміру доплати до пенсії розмірам, визначеним ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначеним законом про Держаний бюджет України на відповідний рік щомісячно.
Тобто, застосування пенсійним органом з 01.01.2025 року нового порядку обчислення підвищень до пенсії вищезазначеним особам залежало від суб'єктивного чинника - волі законодавця.
Таке правозастосування не охоплюється рішенням суду у справі №240/13902/21 і не було предметом судового розгляду та оцінки.
Таким чином, державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову від 03.03.2025 року, неправомірно наклав штраф на боржника за ті питання, які через зміни в законодавстві створили спірну ситуацію. Факту невиконання судового рішення після 01.01.2025 (з моменту зміни правового регулювання питання виплати підвищення до пенсії) судом не встановлено.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Під час розгляду справи відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав до суду належних доказів на обґрунтованість прийняття ним оскаржуваної постанови, а відтак, не довів її правомірності.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
В силу приписів статті 139 КАС України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (площа Соборна, 1, м. Житомир, 10014, код ЄДРПОУ 43315602) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 03.03.2025 ВП №68607640 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Черноліхов
08.04.25