Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 квітня 2025 року Справа№200/8368/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Самарівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціальної та ветеранської політики Новомосковської (Самарівської) районної державної адміністрації, в якому просить (з урахуванням уточнення позовних вимог):
визнати протиправним та скасувати рішення Т124763654-2024-1 від 03.09.2024 про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи;
зобов'язати призначити допомогу на проживання, як внутрішньо переміщеній особі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», починаючи з вересня 2024 року та виплатити допомогу, починаючи з вересня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що їй протиправно відмовлено у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. За змістом позову рішення відповідача у вигляді повідомлення не містить будь яких обґрунтувань щодо мотивів відмови у призначенні допомоги. Позивач зазначив, що під час розгляду заяви позивача про призначення допомоги відповідач, крім іншого, припустився порушень регламенту прийняття, обробки та розгляду документів, встановлених Інструкцією щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 19.09.2006 № 345, та Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 N 709. У наданому до суду позові наведено доводи про невідповідність повідомлення про відмову у призначенні допомоги встановленій формі, яку встановлено додатком № 7 до Інструкції, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 19.09.2006 № 345 та недотримання відповідачем п. 22 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 20.03.2022, про що свідчить швидкий розгляд заяви про призначення допомоги.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно не враховано приписи п. 5 Порядку № 332, згідно з якими допомога призначається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися (повторно перемістилися) з 01.01.2022 з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Допомога призначається на один шестимісячний період особі, яка отримувала допомогу до 01.09.2023 та втратила право / відмовилася від неї, - у разі її переміщення з території, на якій оголошена обов'язкова евакуація після 01.08.2023, та за умови відповідності особи критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку. Допомога призначається особі, яка звертається за нею не вперше, на один шестимісячний період, але не більш як один раз, відповідно до пунктів 2 - 4 цього Порядку та за умови відповідності особи критеріям, зазначеним у пунктах 7, 71 і 8 цього Порядку, на підставі особисто поданої заяви, яка отримувала допомогу та відмовилася від неї та/або яку було знято з обліку як внутрішньо переміщена особа, у разі повернення особи до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення, яка повторно перемістилася з територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, перелік яких затверджено Мінреінтеграції, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації) та які включені до переліку територій після 01.12.2023.
Позивач наполягає, що ані Постанова КМУ від 20.03.2022 № 332, ані Постанова КМУ № 709 від 11.07.2023 не містять застережень щодо заборони здійснення виплат позивачу як внутрішньо переміщеній особі, яка перемістилась повторно. Отже, позивач мала право на призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно Порядку № 332.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог. Так, 30.08.2024 ОСОБА_3 звернулася до управління соціальної та ветеранської політики Самарівської райдержадміністрації та була взята на облік як внутрішньо переміщена особа. За попереднім місцем фактичного проживання у місті Селидове Покровського району Донецької області позивач отримувала допомогу на проживання внутрішньо переміщеної особи по лютий 2024 року включно. Щодо підстав відмови позивачу у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, то пунктами п. 13-1 - 13-4 Порядку № 332 визначено перелік осіб, що мають право на призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Враховуючи, що позивач не відповідає жодним вимогам, перерахованим, зокрема, у пунктах у 13-1-13-4 п. 13 Порядку № 332, управлінням було їй відмовлено у призначенні допомоги на проживання.
Ухвалою від 09.12.2024 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою від 12.02.2025 призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 28.02.2025, яке відкладено на 06.03.2025. Ухвалою від 06.03.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 17.03.2025. До судового засідання 17.03.2025 сторони не з'явились, подальший розгляд справи здійснювався в письмовому провадженні.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 (до зміни прізвища відповідно до паспорту № НОМЕР_1 від 13.02.2025 - ОСОБА_3 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19.09.2024 № 3984-IX селище Сєверне Покровського району перейменовано на селище Північне.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 28.02.2025 № 376 (далі - Перелік № 376), селище Північне Очеретинської селищної територіальної громади Покровського району Донецької області з 24.02.2022 по 06.03.2024 відносилось до території активних бойових дій, а з 07.03.2024 - до тимчасово окупованої території.
У березні 2023 року позивач перемістилася до м. Селидове Донецької області, що підтверджується довідкою від 27.03.2023 № 1428-5002670851 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з Переліком № 376 Селидівська міська територіальна громада Покровського району Донецької області відносилась з 24.02.2022 по 18.08.2024 до території можливих бойових дій, з 19.08.2024 по 03.01.2025 території активних бойових дій, а з 04.01.2025 - до тимчасово окупованої території.
30.08.2024 позивача через переміщення з м. Селидове до с. Піщанка Дніпропетровської області позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу, що підтверджується довідкою № 1226-7002105030.
30.08.2024 позивач надала заяву про призначення їй допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особи. Позивач зазначає, що подала вказану заяву 02.09.2024, проте, доказів її надання/направлення 02.09.2024 суду не надано, заява в свою чергу датована 30.08.2024, відповідач також зазначає про звернення позивача 30.08.2024. Враховуючи вказане у сукупності, суд розглядає вказану заяву як датовану саме 30.08.2024 (далі - заява від 30.08.2024).
Рішенням відповідача Т124763654-2024-1 від 03.09.2024 позивачу відмовлено у призначенні допомоги переміщеним особам на проживання (Постанова № 332) за її зверненням від 30.08.2024 у зв'язку з тим, що особа не відповідає умовам, визначеним Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Про вказане рішення позивачу доведено повідомленням від 03.08.2024.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 2 Закону № 1706 встановлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
За приписами частини першої статті 9 Закону №1706 внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.
Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам визначає Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 (далі - Порядок № 332, у редакції, чинній на час виникнення спірний відносин).
Допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку (п. 1 Порядку № 332).
Відповідно до п. 5 Порядку № 332 допомога призначається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися (повторно перемістилися) з 01.01.2022 з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (абз.абз. 1, 2).
Особа вважається такою, що звертається вперше, якщо їй не призначалася і не виплачувалася допомога відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 “Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» до дня звернення (абз. 12).
Крім того, допомога призначається на один шестимісячний період особі, яка отримувала допомогу до 01.09.2023 та втратила право/відмовилася від неї, - у разі її переміщення з території, на якій оголошена обов'язкова евакуація після 01.08.2023, та за умови відповідності особи критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку (абз. 8).
Допомога призначається особі, яка звертається за нею не вперше, на один шестимісячний період, але не більш як один раз, відповідно до пунктів 2-4 цього Порядку та за умови відповідності особи критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку, на підставі особисто поданої заяви, яка отримувала допомогу та відмовилася від неї та/або яку було знято з обліку як внутрішньо переміщена особа, у разі повернення особи до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення:
у якої після припинення виплати допомоги житлове приміщення було знищено або пошкоджено (до ступеня непридатного для проживання) та інформацію про яке внесено до Реєстру пошкодженого та знищеного майна (за технічної можливості), або щодо якого органом місцевого самоврядування, або обласною державною (військовою) адміністрацією подано документальне підтвердження факту пошкодження/знищення житлового приміщення внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації;
яка повторно перемістилася з територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, перелік яких затверджено Мінреінтеграції, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації) та які включені до переліку територій після 01.12.2023.
Переміщення вважається повторним, якщо внутрішньо переміщена особа повторно залишила або покинула своє місце проживання та перемістилася з територій, на яких ведуться бойові дії, або з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, включених до переліку територій, затвердженого Мінреінтеграції, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією (абз. 13 п. 5 Порядку №332).
Суд зазначає, що рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу допомоги вмотивовано невідповідністю позивача умовам, визначеним Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам № 332. Чітких підстав відмови у призначенні допомоги рішення не містить.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, чого в цій справі відповідачем зроблено не було. Зазначення в оскаржуваному рішенні про невідповідність позивача вимогам Порядку № 332 без конкретизації такої невідповідності свідчить про нечіткість та невизначеність такого рішення.
Суд зазначає, що з метою виконання вимоги щодо обґрунтованості спірного рішення, відповідачу не достатньо вказати у його змісті на факт невідповідності позивача вимогам Порядку № 332. Відповідач зобов'язаний зазначити в рішення відповідний пункт Порядку, якому не відповідає позивач.
Визначення пункту Порядку № 332 наведено відповідачем лише в запереченнях на позовну заяву, що призвело до необґрунтованості спірного рішення як акта індивідуальної дії, а отже його протиправності у розумінні статті 2 КАС України.
Зазначене є порушенням вимог закону в частині змісту рішення як акту індивідуальної дії, відсутність належного обґрунтування спірного рішення, незважаючи на наявність в ньому обов'язкових реквізитів такого рішення виключає його правомірність як акта індивідуальної дії.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На переконання суду, позивачем надано належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог щодо скасування рішення, в той час як відповідачем, що є суб'єктом владних повноважень, обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного висновку з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконано, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про скасування рішення про відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо-переміщеній особі.
При вирішенні вимог позивача про зобов'язання відповідача призначити допомогу на проживання внутрішньо переміщеній особі суд виходить із такого.
У відзиві на позов відповідач вказав, що позивач не відповідає жодним вимогам, перерахованим у пунктах у 13-1 - 13-4 п. 13 Порядку № 332, через що управлінням їй відмовлено у призначенні допомоги на проживання.
Згідно з пунктом 13 Порядку № 332 особам, які мають право на виплату допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 709 “Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» та особам/сім'ям, які є отримувачами допомоги відповідно до цього Порядку, особам, які перемістилися з територій, включених до переліку територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації та (або) у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання), та особам, які отримували допомогу та відмовилися від неї/ яким вона була припинена, та (або) яких було знято з обліку як внутрішньо переміщених осіб, у разі повернення осіб до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення, та повторного взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб її виплата може бути продовжена на наступний шестимісячний період за умови їх відповідності критеріям, зазначеним у пунктах 13-1 - 13-4 цього Порядку, з урахуванням вимог, зазначених у пунктах 7 і 7-1 цього Порядку.
Зокрема, пунктом 13-2 Порядку визначено, що для отримувачів допомоги, які не підпадають під дію пункту 13-1, та які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, та (або) у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання) внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, допомога призначається на другий шестимісячний період на підставі подання заяви на осіб із складу членів сім'ї, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім'ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги, та у разі наявності умов, передбачених в підпунктах 1-8 цього пункту.
Тобто, у пунктах 13, 13-2 (як і п.п. 13-1, 13-3, 13-4) йдеться про продовження допомоги на наступний (другий) шестимісячний період, а не призначення допомоги у зв'язку із повторним переміщенням.
Втім, згідно з матеріалами справи позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам через повторне переміщення. Відповідно до наданих позивачем документів вона зареєстрована у с-ще Сєверне (Північне), Покровський район, Донецька область, яке з 24.02.2022 по 06.03.2024 відносилось до території активних бойових дій, а з 07.03.2024 - до тимчасово окупованої території; з 27.03.2023 позивач була взята на облік як внутрішньо переміщена особа у м. Селидове Донецької області, в той час як Селидівська міська територіальна громада Покровського району Донецької області відносилась з 24.02.2022 по 18.08.2024 до території можливих бойових дій, з 19.08.2024 по 03.01.2025 території активних бойових дій, а з 04.01.2025 - до тимчасово окупованої території, через що з 30.08.2024 позивача за наслідком переміщення до м. Піщанка Дніпропетровської області взято на облік як внутрішньо переміщену особу у Самарівському районі Дніпропетровської області.
Умови призначення допомоги внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися (повторно перемістилися) з 01.01.2022 з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації визначено пунктом 5 Порядку № 332.
Тобто, випадки призначення допомоги особі не вперше на перший шестимісячний період за новим місяцем проживання врегульовано п. 5 цього Порядку, в той час як п. 13 - 13-4 Порядку № 332 - випадки призначення на другий шестимісячний період. В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили вирішення відповідачем питання відповідності позивача вимогам пункту 5 Порядку № 332 під час розгляду її заяви про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що вирішення питання про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі та встановлення відповідності позивача вимогам пункту 5 Порядку № 332 входить до дискреційних повноважень відповідача та враховуючи відсутність в матеріалах справи документів, які б свідчили про вирішення відповідачем відповідності позивача умовам призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, яка перемістилася повторно, вирішення зазначеного питання судом у межах цієї справи буде свідчити про втручання суду до дискреційних повноважень відповідача, що не відповідає завданням та основним засобам адміністративного судочинства, визначеним в ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на вказане, вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити допомогу на проживання, як внутрішньо переміщеній особі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», починаючи з вересня 2024 року та виплатити допомогу, починаючи з вересня 2024 року не підлягають задоволенню.
Із врахуванням встановлення судом протиправності рішення про відмову в призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі від 03.09.2024 та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе вийти за межі заявлених позивачем вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 30.08.2024 про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Крім того, суд відзначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Отже, позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи часткове задоволення позову та немайновий характер вимог позивача, з бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору розміром 968,96 грн за квитанцією від 11.12.2024 № 0501-4843-2880-9757 в сумі 484,48 рн.
Беручи до уваги викладене вище, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291, 371 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Самарівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціальної та ветеранської політики Самарівської районної державної адміністрації Т124763654-2024-1 від 03.09.2024 про відмову у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи.
Зобов'язати Управління соціальної та ветеранської політики Самарівської районної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі від 30.08.2024.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Управління соціальної та ветеранської політики Самарівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Управління соціальної та ветеранської політики Самарівської районної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 25914439, адреса: Україна, 51200, Україна, Дніпропетровська обл., місто Новомосковськ (Самар), вулиця Гетьманська, будинок, 12.
Суддя А.С. Михайлик