08 квітня 2025 р.Справа № 160/25856/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, в якій з урахуванням уточненої позовної заяви від 04.10.2024 року позивач просить:
-визнати протиправним рішення Головного управління Національної гвардії України щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв'язку із встановленням інвалідності третьої групи пов'язаної із захистом Батьківщини, в частині застосування прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб станом на 01.01.2021р.;
-зобов'язати Головне управління Національної гвардії України виплати одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , у зв'язку із встановленням інвалідності третьої групи пов'язаної із захистом Батьківщини, в розмірі 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2023р., з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 02 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду уточненої позовної заяви.
На виконання вимог ухвали суду від 02.10.2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Яструба О.П., 04.10.2024 року надійшла уточнена позовна заява.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що під час проходження військової служби у період з 07.04.2022 по 24.03.2023 він брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. Військово-лікарською комісією 21.03.2023 було встановлено непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 у справі № 160/3431/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардій України були задоволені у повному обсязі. На виконання вимог суду у вказаній справі відповідачем прийняте рішення про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 3-ї групи та наявності захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму. Проте, відповідач при розрахунку одноразової грошової допомоги замість прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023 року, застосував прожитковий мінімум станом на 01.01.2021. Представник позивача, адвокат Яструб О.П. звернувся в серпні 2024 з адвокатським запитом до відповідача. Листом від 29.08.2024 за №27/13/3-Я-574-А відповідач повідомив, що Комунальним закладом «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» Павлоградської МСЕК ОСОБА_1 , при первинному огляді з 16 березня 2021 року, було встановлено третю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва (копія довідки від 31.03.2021 серії 12 ААВ №146491 та копія листа від 29.08.2023 № 5/605), тому розмір виплати одноразової грошової допомоги розраховувався з прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня 2021 року. Не погоджуючись із сумою одноразової грошової допомоги, розрахованою на виконання рішення суду по справі №160/3431/24, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 11 жовтня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
23.10.2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Національної гвардії України в якому відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Так, відповідачем зазначено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 року по справі № 160/3431/24, позивачу нараховано одноразову грошову допомогу у розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (з урахуванням виплаченої суми) у сумі 544346,00 грн. Оскільки, вперше інвалідність позивачу була встановлена в 2021 році, то при визначенні розміру одноразової грошової допомоги було застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2021 року - 2481,00 грн. Крім того, з урахуванням тієї обставини, що у зв'язку із отриманням трудового каліцтва позивачу Павлоградським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області було виплачено одноразову допомогу у разі стійкої втрати працездатності у сумі 23154,00 грн., одноразова грошова допомога у відповідності до п. 19 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, була виплачена з урахуванням виплачених сум.
30.10.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що вперше інвалідність III групи, пов'язану із захистом Батьківщини, було встановлено з 02 травня 2023 року, що підтверджується довідкою МСЕК від 30.05.2023 року, тому одноразова грошова допомога повинна бути розрахована виходячи із прожиткового мінімуму, встановленого саме на 01.01.2023 року - 2684,00 грн.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.11.2016 року, є учасником бойових дій.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 у справі № 160/3431/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардій України задоволені у повному обсязі.
Визнано протиправним та скасоване рішення комісії Головного управління Національної гвардії України від 20.10.2023 р. про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 інвалідності 3-ї групи та наявності захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталося після 01 січня 2014 року.
Зобов'язано Головне управління Національної гвардії України (вул. Святослава Хороброго, буд. 9А, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 08803498) вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням інвалідності 3-ї групи та наявності захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини, в розмірі 250 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
На виконання рішення суду по справі № 160/3431/24 протоколом комісії Головного управління Національної гвардії України, затвердженого Командувачем Національної гвардії України бригадним генералом ОСОБА_2 06.08.2024 року, було вирішено призначити ОСОБА_1 одноразову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (з урахуванням раніше виплаченої суми) у сумі 544346,00 грн. Виплату одноразової допомоги здійснити через військову частину НОМЕР_2 . Надіслати рішення комісії до військової частини НОМЕР_2 через ІНФОРМАЦІЯ_2 для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 14.04.2024 року у справі № 160/3431/24.
Сторонами не заперечується той факт, що розмір одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 14.04.2024 року у справі № 160/3431/24 був розрахований виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року, тобто на рівні 2481,00 грн.
При цьому, як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, розмір одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 був розрахований виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2021 року у зв'язку із тим, що вперше інвалідність була призначена позивачу 01.04.2021 року, тому і були застосовані суми прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на дату призначення інвалідності вперше. Крім того, сума одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 була обрахована з урахуванням раніше виплачених сум Павлоградським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області у сумі 23154,00 грн.
Дослідивши матеріали справи та розглянувши наведені у позовній заяві доводи, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірне питання, суд доходить висновку про закриття провадження у справі, з огляду на таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Так, умови і порядок виконання судових рішень та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Статтею 1 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382--3 і 383 цього Кодексу.
Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч. 1 ст. 383 КАС України).
Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення..
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18).
Суд також зазначає, що Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 820/4261/18 зазначив наступне: «… судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження».
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено при розгляді справи судом, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 у справі № 160/3431/24 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардій України задоволені у повному обсязі.
Визнано протиправним та скасоване рішення комісії Головного управління Національної гвардії України від 20.10.2023 р. про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 інвалідності 3-ї групи та наявності захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталося після 01 січня 2014 року.
Зобов'язано Головне управління Національної гвардії України (вул. Святослава Хороброго, буд. 9А, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 08803498) вирішити питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням інвалідності 3-ї групи та наявності захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини, в розмірі 250 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Звертаючись до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної гвардії України, позивач фактично оскаржує рішення, оформлене протоколом комісії Головного управління Національної гвардії України, затвердженого Командувачем Національної гвардії України бригадним генералом ОСОБА_2 06.08.2024 року, яким було вирішено призначити ОСОБА_1 одноразову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 у справі № 160/3431/24.
Таким чином, оскаржуване рішення комісії Головного управління Національної гвардії України, затвердженого Командувачем Національної гвардії України бригадним генералом ОСОБА_2 06.08.2024 року, прийняте на виконання судового рішення у цій справі та може бути оскаржено, відповідно до статті 383 КАС України.
Такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п'ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини шостої цієї статті, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправним рішення, прийнятого на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі №160/3431/24, в мотивувальній частині якого було зазначено про те, що група інвалідності пов'язана з військової службою у зв'язку із захистом Батьківщини вперше була встановлена позивачу 02.05.2023, що підтверджується довідкою серії 12ААГ №191379 Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» Обласної МСЕК №4, та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вище наведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Тобто, якщо позивач вважав протиправним рішення відповідача, вчиненого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 у справі № 160/3431/24, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17.
Положеннями частини 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно п. 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції», право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. (Hornsby v. Greece №18357/91).
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відтак, суд приходить до висновку, що оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду з того самого фактичного предмету спору (право позивача на одноразову грошову допомогу відповідно до Постанови КМУ № 945) і між тими самим сторонами, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Також, суд зазначає, що строк, передбачений частиною 4 статті 383 КАС України, підлягає поновленню, з огляду на закриття провадження у справі.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 238, статті 248 КАС України, суд, -
Закрити провадження в адміністративній справі № 160/3431/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до положень ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 295, 297 КАС України.
Суддя І.В. Тулянцева