08 квітня 2025 року Справа №160/8520/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Голобутовський Р.З., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
21.03.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №12/03-10/19 від 18.03.2019 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 в порядку передбаченому Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення - 19.02.2018 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 19.02.2018.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд робить висновок, що позовна заява подана з порушенням вимог закону в частині строку звернення до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом 1 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 95946021) зазначив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Також Судова палата, з посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, зазначила, що норми, зокрема, статті 87 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII Про пенсійне забезпечення та статті 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, вказані правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, підлягають обов'язковому врахуванню.
Як встановлено з позовної заяви, позивачем заявлено вимоги:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12/03-10/19 від 18.03.2019 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 в порядку передбаченому Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення - 19.02.2018 та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 19.02.2018.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №12/03-10/19 від 18.03.2019 в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відмовлено. В обґрунтування прийнятого рішення управлінням зазначено, що призначити пенсію немає можливості із-за відсутності місця проживання (реєстрації) у м. Кам'янське та невідповідності прізвища, ім'я, по батькові в трудовій книжці та паспортних даних.
24.05.2021 позивач звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду із заявою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати звіт про виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року у справі №804/4169/18.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.07.2021 у задоволенні заяви відмовлено. В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено, що це питання не може бути вирішено в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, а може бути вирішено шляхом подання нового позову про визнання протиправним та скасування саме того рішення, з яким не згоден заявник.
Водночас в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 19.07.2021 у справі №804/4196/18 вказано, що 18.03.2019 на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28.01.2019 у справі №804/4196/18 Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком і в такому призначенні відмовлено.
Отже, про наявність оскаржуваного рішення та процедуру його оскарження, до позивача було доведено 19.07.2021 Третім апеляційним адміністративним судом.
Проте, з позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через автоматизовану систему «Електронний суд» позивач звернувся лише 21.03.2025.
При цьому посилання представника позивача на лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.11.2024, яким повідомлено, що рішенням №12/03-10/19 від 18.03.2019 відділом з питань призначення та перерахунків пенсій № 6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю місця проживання (реєстрації) у м. Кам'янське та невідповідності прізвища, ім'я та по-батькові в трудовій книжці та паспортних даних, не є підставою для поновлення строку звернення до суду.
Свідченням цього є обізнаність позивача про наявність оскаржуваного рішення в 2021 році, оскільки позивачем вчинялись активні дії на скасування відповідного рішення шляхом звернення до Третього апеляційного адміністративного суду із заявою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати звіт про виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28.01.2019 у справі №804/4169/18, та що підтверджується повідомленням Третього апеляційного адміністративного суду, викладеним в постанові від 19.07.2021 у справі №804/4196/18 про наявність оскаржуваного рішення та процедуру його оскарження.
Стосовно ознайомлення представника позивача з оскаржуваним рішенням, суд зазначає, що в даному випадку учасником судового процесу та особою, на захист прав та свобод якої подано позовну заяву є не представник ОСОБА_2 , а позивач ОСОБА_1 , а тому суд з'ясовує не питання ознайомлення представника з оскаржуваним рішенням, а обізнаність позивача про існування оскаржуваного рішення, оскільки у відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, саме права та інтереси позивача за даним позовом мають підлягати судовому захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 Кодексу адміністративного судочинства України учасниками справи є сторони, треті особи.
Частинами 1, 2 ст. 42 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду
Отже, особою, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду є ОСОБА_1 , а тому суд з'ясовує саме проінформаваність позивача про існування оскаржуваного рішення.
Оскільки судом встановлено обізнаність позивача про наявність оскаржуваного рішення ще у липні 2021 року, суддя робить висновок про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17.03.2021 у справі №160/3121/20, від 18.03.2021 у справі №320/2915/20.
Отже, позивачу необхідно надати клопотання про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин пропуску.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Згідно абз. 4 ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" з 01.01.2025 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 грн.
Також, суддя зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, за подання адміністративного позову з вимогою майнового характеру, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі - 968,96 грн.
Частинами 1-2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. ст. 121-123, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання копії цієї ухвали, шляхом:
- надання клопотання про поновлення строку звернення до суду з належними доказами на підтвердження поважності пропуску;
- надання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 968,96 грн, сплаченого на реквізити: отримувач коштів - ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/22030101, банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37988155, рахунок отримувача - UA368999980313141206084004632, МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4, ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.З. Голобутовський