Номер провадження 22-ц/821/346/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/7016/24 Категорія: 310020000 Борєйко О. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
08 квітня 2025 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_2 - адвокат Драченко Владислав Вікторович;
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Драченка Владислава Вікторовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,
06.06.2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини.
Позовна заява мотивована тим, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, який зареєстрований 12 липня 2019 року Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 03 серпня 2022 року, сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 1116 від 02 серпня 2022 року, який проживає з матір'ю та знаходиться на повному її утриманні.
Відповідач проживає окремо, має постійний стабільний дохід, в добровільному порядку кошти на утримання дружини та сина не надає. Позивачка посилається на постанову ВС від 13.06.2018 року у справі № 750/9224/16-ц, згідно якої дружина, з якою проживає дитина має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років, незалежно від того чи вона працює та незалежно від матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
У зв'язку з викладеним ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі частини всіх видів доходу (заробітку) до досягнення ОСОБА_3 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з 06 червня 2024 року, до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належними доказами неможливість надавати матеріальну допомогу дружині, з якою проживає дитина, до досягнення нею трирічного віку.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_2 - адвокат Драченко В.В. подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду змінити та зменшити розмір стягнутих аліментів з частини усіх видів заробітку доходу до 1/10 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, до досягнення сином ОСОБА_3 3-х річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачкою не наведено доказів та вагомих обставин за яких в неї є потреба в одержанні аліментів. Скаржник вказує, що сукупний розмір аліментів на утримання дружини та сина у розмірі половини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача є надміру завищеним та таким, що покладає на платника аліментів надмірний тягар, а тому, враховуючи норми чинного законодавства України, виходячи з засад розумності та справедливості вважає, що достатнім та обґрунтованим розміром аліментів, які підлягають стягненню на утримання дружини до досягнення сином трирічного віку є 1/10 частина від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.
03 березня 2025 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві зазначається, що сам факт наявності у скаржника матері пенсійного віку не дає йому підстави стверджувати, що він її утримує і що вона потребує матеріальної допомоги від свого сина, а тому лише сам факт наявності у скаржника матері, яка є особою пенсійного віку не має жодного значення при вирішенні спору в даній справі. Вказує, що по суті доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач не згоден надавати на утримання позивача саме частину своїх доходів, проте жодними доводами не обґрунтовує зменшення цього розміру до 1/10 частини.
Звертає увагу, що в апеляційній скарзі відсутні посилання на конкретні норми процесуального права, які були порушені судом першої інстанції при ухваленні рішення від 05.12.2024 року та не вказано жодної норми матеріального права, яка була судом першої інстанції застосовано неправильно при ухваленні оскаржуваного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі, який зареєстрований 12 липня 2019 року Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (а.с.9).
Згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 03 серпня 2022 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 1116 від 02 серпня 2022 року (а.с.8).
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 серпня 2024 року у справі № 712/7009/24 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але, не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 червня 2021 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.31-32).
Звертаючись в суд з даним позовом, ОСОБА_1 вказує, що спільна дитина сторін проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні. Відповідач ОСОБА_2 проживає окремо, має постійний стабільний дохід, в добровільному порядку кошти на утримання дружини та сина не надає, в зв'язку з чим позивачка звернулась до суду з відповідним позовом.
Правовідносини щодо прав та обов'язків подружжя з утримання регулюються главою 9 СК України.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Виходячи з аналізу наведеної норми, обов'язковою умовою виникнення права на утримання дружини на підставі статті 84 СК України є проживання разом з дитиною віком до трьох років та наявність у відповідача можливості надавати дружині матеріальну допомогу, через що вимоги позивачки, з якою проживає їх з відповідачем син, який не досяг трьох років, є обґрунтованими з урахуванням того, що відповідач є працездатною особою, тобто має можливість надавати дружині матеріальну допомогу.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша,третя статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Право на аліменти у дружини може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині-матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред'явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 року у справі № 712/4702/19.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 виходив із того, що позивачка належним чином довела обставини, необхідні для виникнення у неї права на утримання відповідачем на підставі статті 84 СК України.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Так, при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, однак разом не проживають. Спільна дитина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір'ю, у зв'язку з чим за рішенням суду ОСОБА_2 сплачує аліменти на дитину.
Скаржник будь-яких належних та допустимих доказів на спростування таких обставин до суду першої інстанції не надав та не довів його неможливість сплачувати аліменти на утримання дружини у заявленому останньою розмірі.
Не приймаються колегією суддів до уваги доводи скаржника стосовно того, що позивачкою не доведено необхідність отримання аліментів на її користь у визначеному розмірі, оскільки майновий стан позивачки не враховується судом при призначенні аліментів на її утримання на підставі статті 84 СК України. При цьому, відповідач не позбавлений права звернутися до суду із позовом про зменшення розміру аліментів, у випадку зміни його матеріального стану.
Що стосується твердження скаржника про утримання своєї матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , колегія суддів зазначає наступне.
На підтвердження того факту, що на утриманні відповідача перебуває матір, яка є пенсіонеркою, відповідач надав суду копію пенсійного посвідчення ОСОБА_4 № НОМЕР_2 та Свідоцтво про народження ОСОБА_2 , згідно якого в графі батьки вказано: ОСОБА_5 - батько, ОСОБА_4 - мати (а.с.30).
Згідно з постановою об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц, тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
Саме по собі посилання відповідача на пенсійний вік матері не зумовлює необхідність зменшення розміру аліментів на утримання дружини, оскільки такий обов?язок утримувати дружину, передбачений діючим сімейним законодавством, а надання матеріальної допомоги матері відповідач здійснює добровільно, оскільки жодних доказів щодо обов?язкового утримання матері відповідачем та що остання потребує матеріальної допомоги матеріали справи не містять.
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20) та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) вказано, що: «відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. За змістом статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції».
Посилання в апеляційній скарзі на довідку Першого відділу ДВС у місті Черкаси ЦМУ МЮ (м. Київ) № 76102737 від 03.01.2025 року, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказану довідку було пред'явлено після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення. Водночас відсутність існування доказів на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів. При цьому відповідач жодним чином не мотивував неможливість подання зазначеної довідки у суді першої інстанції.
За таких обставин суд першої інстанції, проаналізувавши матеріали справи, повно та всебічно встановив обставини справи, правильно визначився з характером спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини, яка в силу статті 84 СК України має право на таке утримання.
Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання дружини, суд першої інстанції, правильно застосувавши наведенні вище положення СК України, дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідач є платоспроможним, доказів щодо неможливості надання матеріальної допомоги на утримання дружини у розмірі1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно ним не надано, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Драченка Владислава Вікторовичазалишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 грудня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді