08 квітня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/14063/23
Провадження № 22-ц/4815/402/25
Головуючий у Рівненському міському суді
Рівненської області: суддя Галінська В.В.
Рішення суд першої інстанції ухвалено
02 грудня 2024 року в м. Рівне
(фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось).
Дати складення повного тексту не зазначено.
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 грудня 2024 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У серпні 2023 року в суд звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз Збут" (далі - ТОВ " Рівнегаз Збут") з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлений природний газ. Мотивуючи свої вимоги, позивач покликався на те, що ним здійснювалося постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, укладеним відповідно до ст.ст. 634, 641, 642 ЦК України.
Як факт згоди про приєднання до умов договору відповідача є оплата вартості поставленого природного газу, яка надходила на особовий рахунок, а також споживання нею природного газу, що підтверджується інформацією оператора газорозподільних мереж (далі - оператор ГРМ). Проте в повній мірі ОСОБА_1 вартість спожитого природного газу не оплатила, в зв'язку із чим утворилася заборгованість за період з 01 травня 2021 року по 30 квітня 2022 року.
З наведених спонукань просив стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за поставлений природний газ в розмірі 6 156,43 гривень.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 грудня 2024 року позов задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Рівнегаз Збут" заборгованість за поставлений природний газ в сумі 6 156,43 гривень та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684 гривні.
На рішення суду відповідач подала апеляційну скаргу, де покликалась на його незаконність і необґрунтованість, які полягали в неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначалося про залишення судом без уваги того, що позовну заяву було подано на бланку іншого підприємства - ТОВ "Рівне - Газзбут". При цьому позивачем до суду не надано документів, що підтверджують державну реєстрацію установчих документів ТОВ "Рівнегаз Збут", змін та доповнень, в т.ч. керівництва товариства та дієздатність юридичної особи. Тобто позивач є, на переконання заявника, неналежним.
Крім того, до власника ТОВ "Рівнегаз Збут" було застосовано санкції. Так, Президент України підписав Указ, який вводить у дію рішення Ради національної безпеки та оборони України про застосування санкцій проти власника ТОВ "Рівнегаз збут" Дмитра Фірташа. Тому суд виніс незаконне рішення в інтересах ТОВ "Рівнегаз Збут", власник якого фінансує російську агресію та війну проти України.
На переконання автора апеляційної скарги, представник позивача не уповноважена представляти його інтереси. Звертає увагу на те, що заборгованість повинна була підтверджуватись виключно первинними документи, оформленими у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" - як про це вказується у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 750/1627/18. Зважала заявник й на те, що відповідно до ст.1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, постачальнику природного газу забороняється здійснювати будь-які дії щодо примусу побутового споживача до оплати заборгованості (у тому числі включати заборгованість у рахунок на оплату, подавати судові позови, проводити стягнення заборгованості у примусовому порядку, вчиняти заходи з припинення газопостачання у зв'язку з наявністю заборгованості тощо), яка врегульовується відповідно до абзацу другого частини третьої статті 2 цього Закону.
Крім того, в розрахунку спожитого газу за період 2021-2022 року, зокрема за січень 2022 року, зазначено про споживання 728 м3 на будинок площею у 90 м2, що не відповідає дійсності і суперечить законодавчо встановленим нормам споживання. Так, граничні об'єми споживання природного газу населенням у разі порушення вимог Кодексу газорозподільних систем, встановлені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року №2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем", які застосовуються у разі порушення вимог Кодексу ГРМ з 09 серпня 2018 року, для споживання плитою газовою, у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання, складає 18,3 м3, а не 738.
Також судом порушено правила підсудності, оскільки ОСОБА_1 зареєстрована у АДРЕСА_2 , про що в матеріалах справи є наявна довідка про місце проживання, а тому позовна заява повинна була пред'являтись за місцем її проживання. Зазначалося й про помилковість покладення на відповідача обов'язку з відшкодування сплаченого позивачем при пред'явлені позову судового збору, адже вона є споживачем, а тому звільняється від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу.
З наведених підстав просила рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
У поданому відзиві позивач, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Судом попередньої інстанції з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №340587905 встановлено, що з 18 вересня 2020 року ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
Постачання природного газу споживачу ОСОБА_1 за адресою знаходження об'єкта нерухомості: АДРЕСА_1 , здійснювалось ТОВ "Рівнегаз Збут" на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 (в редакції, яка діяла до 01 липня 2020 року) та Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30 вересня 2015 року.
Розподіл природного газу побутовим споживачам Рівненської області здійснюється оператором ГРМ - АТ "ОГС "Рівнегаз" (до 22 травня 2019 року - ПАТ "Рівнегаз") на умовах укладеного Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №92498 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1386/27829 та відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2494 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року №1379/27824.
Згода ОСОБА_1 про приєднання до умов договору підтверджується підписаною нею 23 лютого 2021 року заявою - приєднанням до умов договору постачання природного побутовим споживачам, яка міститься в матеріалах справи.
Розрахунки за послуги з газопостачання за адресою; АДРЕСА_1 , проводилися у спосіб, встановлений п.п.1) п. 4.4 розділу IV Типового договору постачання, а саме лише на підставі даних про об'єм (обсяг) газу, визначений споживачем та Оператором ГРМ - АТ "ОГС "Рівнегаз". Оскільки, даний спосіб розрахунку був визначений споживачем в заяві - приєднанні від 23.02.2021 року.
Згідно із фінансовим станом споживача по особовому рахунку № НОМЕР_1 прострочена заборгованість становить 6 156,43 гривень. Так, за облікований товариством час поставлено природного газу вартістю 6 502,10 гривень (813,78 м3 х 7,99 гривень), тому з урахуванням переплати, яка обліковувалась на особовому рахунку в сумі 345,67 гривень, прострочена заборгованість за поставлений природний газ становить 6 156,43 гривень.
Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується НКРЕКП та оприлюднюється в установленому порядку. Відносини між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи, регулюються Правилами постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496.
Згідно із п. 3 Розділу І цих Правил постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Пунктом 2 Розділу ІІІ цих Правил визначено, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Фактом згоди споживача про приєднання до умов цього Договору є отримання Постачальником поданої споживачем заяви - приєднання до умов договору постачання природного побутовим споживачам та/або сплачений споживачем рахунок (квитанція) за поставлений природний газ, а щодо постачальника, на якого в установленому чинним законодавством порядку покладені спеціальні обов'язки з постачання природного газу побутовим споживачам, - факт споживання природного газу відповідно до вимог Правил постачання та за умови, що у Споживача відсутній інший діючий постачальник.
Тобто між сторонами наявні відносини з приводу надання послуги з постачання природного газу і відповідач фактично користувалась цією послугою та частково здійснювала плату за неї.
Як правильно на це посилається представник позивача, саме оператор ГРМ є особою, яка визначає об'єм (обсяг) споживання природного газу споживачем.
Взаємовідносини оператора ГРМ із суб'єктами ринку природного газу, в т.ч. побутовими споживачами, визначаються Кодексом газорозподільних систем (далі - КГС), затвердженим постановою НКРЕКП № 2494 від 30 вересня 2015 року, та Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП № 2498 від 30 вересня 2015 року.
Відповідно до підпункту 8 пункту 3 глави 2 розділу І КГС до основних функцій оператора ГРМ належить забезпечення комерційного обліку природного газу, у тому числі приладового, в ГРМ.
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу ІХ КГС порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об'ємів і обсягів) по об'єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.
У пункті 1 глави 4 розділу ІХ КГС передбачено, що визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань.
Відповідно до 4 та 5 абзаців пункту 5 глави 4 розділу ІХ КГС визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником. Розбіжності у частині визначення об'єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.
Згідно з підпунктами 5.1-5.3 Типового договору розподілу природного газу - облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається Споживачем, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. Для визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку Споживача. За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем.
Виходячи зі змісту наведених норм, постачання відповідачу як побутовому споживачу природного газу здійснюється за обов'язковою участю оператора ГРМ, на якого законом покладено обов'язок вести облік об'єму (обсягу) споживання природного газу споживачем відповідно до умов договору розподілу природного газу.
У спірних правовідносинах правовий статус оператора ГРМ має АТ "ОГС Рівнегаз", до газорозподільної системи якого підключений відповідач. Саме АТ "ОГС Рівнегаз" як оператор ГРМ веде облік та визначає об'єм спожитого позивачем природного газу і доводить ці показники до позивача, який у свою чергу лише обчислює вартість зазначених оператором ГРМ спожитих позивачем об'ємів газу згідно зі встановленими НКРЕКП тарифами для населення.
Проте ні в суді попередньої інстанції, ні в апеляційному суді розміру об'єму (обсягу) спожитого природного газу, за яким обліковується заборгованість, спростовано не було.
Як правильно зазначав суд першої інстанції, чинне законодавство установлює особливі передумови застосування положень Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування", з огляду на які його дія на спірні правовідносини не поширюється.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Однак будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження заперечень проти позову, в т.ч. і щодо відсутності вини відповідача, матеріали справи не містять.
Так, позиція відповідача та виклад нею обставин справи не були доведені під час судового розгляду, фактично ґрунтуються на припущеннях, а тому не можуть бути визнані судом встановленими.
Отже, доводи апеляційної скарги про незаконність і необґрунтованість рішення суду на увагу не заслуговують і спростовуються правильністю висновків суду.
Згідно з абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Однак будь-яких фактів про процесуально-правові порушення, що потягли би помилкове розв'язання цивільно-правового спору, заявник не надала, а апеляційним судом здобуто не було.
Всупереч твердженням автора апеляційної скарги правил територіальної юрисдикція (підсудності) судом порушено не було, оскільки позов пред'явлено в порядку ч.8 ст. 28 ЦПК України, якою визначено, що позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Повноваження представника позивача - адвоката Середи О.В. при пред'явленні позову були підтверджені шляхом надання передбаченого п.1 ч.1 ст.62 ЦПК України документа - довіреності юридичної особи, яка для цього є достатнім та належним доказом.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 грудня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.В. Боймиструк
С.С. Шимків