08 квітня 2025 року
м. Рівне
Справа № 566/1163/21
Провадження № 22-ц/4815/460/25
Головуючий у Млинівському районному суді
Рівненської області: суддя Хомицька А.А.
Ухвалу суду першої інстанції постановлено
поза межами судового засідання 21 січня 2025 року
в селищі Млинів Дубенського району Рівненської області
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Крутня Івана Володимировича на ухвалу Млинівського районного суду Рівненської області від 21 січня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" про стягнення страхового відшкодування,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (далі - ПрАТ "СК "Євроніс Україна" або страховик) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 665 202,10 гривні, пені у розмірі 2 575,92 гривень, 3% річних у розмірі 2 117,19 гривень, інфляційних втрат у сумі 86,31 гривень, а всього 669 981,52 гривню.
Крім того просила стягнути на свою користь з відповідача моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень.
Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що 06 лютого 2020 року між сторонами було укладено договір №018003-2111-1000076 добровільного страхування наземного транспортного засобу "Каско класичне". Відповідно до умов договору застрахованим транспортним засобом був належний позивачу автомобіль Mercedes-Benz SLK 200, номерний знак НОМЕР_1 , 2014 року випуску, а договір діяв до 06 лютого 2021 року.
02 лютого 2021 року позивач звернулась до органів поліції із заявою про незаконне заволодіння невстановленими особами транспортним засобом. Ця заява була розглянута та позивачу було повідомлено про початок досудового розслідування за фактом передбаченого ч.3 ст.289 КК України кримінального правопорушення. Оскільки згідно з умовами договору добровільного страхування викрадення транспортного засобу є страховим випадком, тому ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ "СК "Євроніс Україна" із завою про страхову подію та виплату страхового відшкодування. Проте, незважаючи на те, що належна до виплати сума страхового відшкодування складала 826 500 гривень, відповідач здійснив виплату лише 161 297,90 гривень.
Ухвалою Млинівського районного суду Рівненської області від 21 січня 2025 року цивільну справу передано за підсудністю на розгляд до Голосіївського районного суду міста Києва.
Приходячи до такого висновку, суд виходив із того, що спір підлягає розгляду за встановленими ч. 2 ст. 27 ЦПК України загальними правилами підсудності, тобто за місцезнаходженням відповідача.
На ухвалу представником ОСОБА_1 - адвокатом Крутнем І.В. подано апеляційну скаргу, де покликався на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в порушенні норм процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, адвокат зважав на те, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до страховика щодо захисту своїх прав як споживача послуг за укладеним між ними 06 лютого 2020 року договором добровільного страхування наземного транспортного засобу №018003-2111-1000076 "Каско Класичне".
З огляду на законодавство, яке регулює спірні права і обов'язки, та п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", відносини, які виникають при укладенні договору страхування, регулюються нормами Закону України "Про захист прав споживачів". Такий висновок підтверджено й постановою Верховного Суду України у від 11 березня 2015 року у справі № 6-126цс14.
Відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Тому позивачем при пред'явленні позову у 2021 році було дотримано правил територіальної юрисдикції (підсудності). Тим паче, ухвалою від 11 жовтня 2021 року суд попередньої інстанції встановив, що подана позовна заява відповідає вимогам ст.175, 177 ЦПК України та підсудна саме йому, сторони не заперечували щодо територіальної підсудності справи, а тому постановленням оскаржуваної ухвали порушено принцип юридичної визначеності.
З наведених спонукань просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався, хоча йому про це роз'яснювалось ухвалою Рівненського апеляційного суду від 27 лютого 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що 06 лютого 2020 року між сторонами було укладено договір №018003-2111-1000076 добровільного страхування наземного транспортного засобу "Каско класичне".
Спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок здійснення страховиком виплати страхового відшкодування на користь страхувальника у меншому розмірі, ніж узгоджено умовами договору та передбачено законодавством.
Для визначення підсудності спору суду необхідно з'ясувати коло цивільних справ, які компетентний вирішувати по суті даний суд.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду (ст.19 ЦПК України).
Територіальна підсудність (юрисдикція) - це підсудність цивільної справи загальному суду залежно від території, на яку поширюється юрисдикція цього суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
За загальними правилами підсудності позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч.2 ст.27 ЦПК України).
Стаття ж 28 ЦПК України передбачає підсудність справ за вибором позивача.
Згідно з ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Преамбулою Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22 ст. 1 Закону).
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про страхування" у редакції, чинній на час укладення договору страхування, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону, і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування) (ст. 4 Закону України "Про страхування").
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування", ст. 979 ЦК України в редакції, чинній на час укладення договору страхування, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг. Метою страхування при укладенні договору майнового страхування є погашення за рахунок страховика ризику майнової відповідальності перед іншими особами чи ризику виникнення інших збитків у результаті страхового випадку.
Тобто укладений між сторонами договір добровільного страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої особи - позивача.
У абзаці другому пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" судам роз'яснено, що їм слід мати на увазі, що до відносин, які регулюються Законом України "Про захист прав споживачів" належать, зокрема, ті, які виникають із договорів страхування.
В здійсненому Верховним Судом України 01 лютого 2013 року Узагальненні судової практики (витяг: Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.) зазначено таке.
З урахуванням того, що діяльність страховика підпадає під визначення послуги і виконавця, що містяться в ч. 1 ст. 1 Закону України " Про захист прав споживачів" , то у разі, якщо договір страхування спрямований на задоволення особистих потреб застрахованої фізичної особи, такі правовідносини регулюються цим Законом в частині, не врегульованій спеціальним законом.
Цей висновок стосувався й договорів майнового страхування, де страхувальниками є фізичні особи, а відносини спрямовані на захист особистих майнових інтересів страхувальника або іншої особи, що визначена у договорі, шляхом задоволення майнової потреби страхувальника, яка виникає або може виникнути після настання певних подій.
Правові висновки з того приводу, що до відносин, які регулюються нормами Закону України "Про захист прав споживачів", належать і відносини, які виникають при укладенні договору страхування, викладені й в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі 6-126цс14, а також у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2020 року у справі № 643/8146/18, від 03 лютого 2021 року в справі № 545/2810/18.
Отже, позивач як споживач фінансових послуг, визначивши на власний розсуд місце пред'явлення позову у цивільній справі про захист прав споживачів, пов'язаних із укладенням договору страхування, а саме пред'явивши позов за місцем проживання, скористалася своїм суб'єктивним правом, передбаченим ст. 28 ЦПК України.
Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 187, абз. другого ч. 12 ст. 33 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Тобто питання про передачу справи за підсудністю вирішується судом винятково на стадії відкриття провадження у справі, тоді як цю процесуальну дію вже було вчинено.
Звертається увага на те, що ОСОБА_1 звернулася з цим позовом у суд у вересні 2021 року, а провадження у справі відкрито 11 жовтня 2021 року. Відповідачем подавався відзив на позовну заяву, а позивачем - відповідь на відзив на позовну заяву, неодноразово призначалося підготовче судове засідання, 27 липня 2022 року судом закрито підготовче судове засідання і призначено справу до розгляду по суті, сторонами подавалися докази, заслухано їхні думки і пояснення, вирішено клопотання та заяви, призначено 11 січня 2023 року судову транспортно-товарознавчу експертизу, а судовим експертом 15 листопада 2023 року надано свій висновок щодо ринкової вартості автомобіля.
Між тим, 21 січня 2025 року оскаржуваною ухвалою справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "СК "Євроінс Україна" про стягнення страхового відшкодування передано за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.
Отже, за цих обставин передача судом першої інстанції справи за підсудністю до іншого суду на підставі ст.ст. 27, 28, 31 ЦПК України після того, як справа понад три роки розглядалася судом попередньої інстанції, є істотним порушенням норм процесуального права і призводить до відповідних правових наслідків.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції на зазначене не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про передачу позову заяви до за підсудністю на розгляд до Голосіївського районного суду міста Києва для розгляду за підсудністю у зв'язку з непідсудністю справи Млинівському районному суду Рівненської області.
Хоча ст. 12 ЦПК України зобов'язує суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, суд підійшов до вирішення цього питання формально та безпідставно передав за територіальною підсудністю справу на розгляд іншому суду.
Разом з тим колегія суддів зважає на те, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини, надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначав, що формальності не можуть бути мотивами для виправдання несправедливості.
Підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до п. п. 1, 4 ст. 379 ЦПК України є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Крутня Івана Володимировича задовольнити.
Ухвалу Млинівського районного суду Рівненської області від 21 січня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.В.Боймиструк
С.С.Шимків