Справа № 545/721/25 Номер провадження 11-кп/814/1290/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
01 квітня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора представника установи виконання покарань засудженогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні подання ДУ «Крюковська виправна колонія (№29)» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Домашлин Корюківського р-ну Чернігівської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого
25 серпня 2021 року Менським районним судом Чернігівської області за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керували транспортними засобами на строк 3 роки.
Ухвалене рішення місцевий суд мотивував тим, що засуджений протягом усього строку відбування покарання не довів своє виправлення.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити подання ДУ «Крюковська виправна колонія (№29)» про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що він сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення під час відбування покарання, в ході чого 5 разів заохочувався, натомість застосовані до нього 2 стягнення є достроково знятими, на постійній основі працевлаштований, виконує роботи з благоустрою установи, дотримується сумлінної поведінки, в повному обсязі визнав винуватість у вчиненому злочині, вибачився перед потерпілою стороною, добровільно відшкодував їй шкоду в розмірі 10 000 гривень і 15 620 гривень 04 копійки за виконавчим провадженням, сплатив 4 082 гривні 26 копійок та 23 185 гривень 50 копійок у рахунок компенсації витрат, стягнутих із нього за вироком суду, має низькі ризики повторного вчинення ним кримінального правопорушення та його небезпеки для суспільства.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку засудженого та представника установи виконання покарань про задоволення апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження й особової справи, обговорила доводи апелянта та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За ч.ч.1-2 ст.81 КК України до засудженого, що відбуває покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо він сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
У п.п.1, 2, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду №2 від 26 квітня 2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" визначено, що умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання має сприяти досягненню мети, передбаченої ст.50 КК України - виправленню засудженого і запобіганню вчинення нових злочинів. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
При вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
За змістом ст.6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються у його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого у соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя у суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Однією із головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто доведеність готовності засудженого до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.
Окрім того, відповідно до ст.9 КВК України добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання є обов'язком засудженого.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що 25 серпня 2021 року Менським районним судом Чернігівської області ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керували транспортними засобами на строк 3 роки.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь:
держави - 4 082 гривні 26 копійок процесуальних витрати, пов'язаних із залученням експертів;
КНП «Корюківська центральна районна лікарня» Корюківської міської ради - 23 185 гривень 50 копійок у витрат на лікування потерпілого ОСОБА_9 ;
користь ОСОБА_9 - 183 860 гривень 04 копійки майнової шкоди, 350 000 гривень моральної шкоди та 15 000 гривень витрат на правову допомогу.
За вироком апеляційного суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він 26 серпня 2019 року приблизно о 21 годині 24 хвилини, керуючи в стані алкогольного сп'яніння транспортним засобом «Volkswagen Passat В3», н.з. НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною по вул. Вокзальній, 32 в м. Корюківка Чернігівської обл., у порушення вимог п.10.1 ПДР України перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок руху праворуч, виїхав на праве узбіччя та вчинив наїзд на неповнолітнього велосипедиста ОСОБА_9 , у результаті чого останньому було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння (т.1 а.о.с.2-8).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що початок строку покарання засудженому визначено з 14 січня 2023 року, кінець цього строку - 14 січня 2026 року.
Таким чином, наявні передумови (формалізовані підстави, що пов'язуються із фактичним відбуттям засудженим певної частини строку призначеного йому покарання) для розгляду питання про застосування положень ст.81 КК України щодо ОСОБА_8 , що не оспорюється ніким із учасників судового провадження.
Однак для застосування положень ст.81 КК України необхідна наявність не лише формально-юридичних підстав, а й оціночних, які виражаються формулюванням «… засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення».
Як убачається з матеріалів особової справи, ОСОБА_8 у місцях позбавлення волі знаходиться з 14 січня 2023 року, під час перебування в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» характеризувався посередньо, стягнень і заохочень не мав.
У ході відбування покарання з 10 лютого 2023 року в ДУ «Кагарлицька виправна колонія (№115)» засуджений характеризувався посередньо, 2 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності за злісне порушення умов відбування покарання - зберігання забороненого предмета (мобільного телефону із сім-картою) та порушення передбачених правил здійснення відміток у відділі пробації під час перебування у відпустці за межами виправної колонії, із застосуванням до нього стягнень у вигляді догани й попередження, які наразі зняті, перебував на обліку засуджених, схильних до злісних порушень за ст.133 КВК України, мав 1 заохочення у вигляді дострокового зняття раніше накладеного стягнення, був працевлаштований, виконував роботи з благоустрою установи.
Із 17 січня 2024 року ОСОБА_8 відбуває покарання в ДУ «Крюковська виправна колонія (№29)», де 4 рази заохочувався із оголошенням подяк і дострокового зняття раніше накладеного стягнення, стягнень не має, характеризується позитивно, працевлаштований, до виконання робіт із благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою, бере участь у виховних заходах, визнає винуватість у вчиненому злочині, сплатив 15 620 гривень 04 копійки, 23 185 гривень 50 копійок і 10 000 гривень (у загальній сумі 48 805 гривень 54 копійки) в рахунок відшкодування шкоди, стягнутої з нього вироком суду, в тому числі в порядку виконавчого провадження, та компенсував 4 082 гривні 26 копійок процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів, ризики вчинення ним повторного кримінального правопорушення та його ймовірної небезпеки для суспільства визначені як низькі, що зафіксовано в даних характеристик ДУ «Кагарлицька виправна колонія (№115)» від 21 березня, 16 червня, 18 грудня 2023 року, ДУ «Крюковська виправна колонія (№29)» від 29 січня, 26 липня 2024 року, 06 лютого 2025 року, матеріалів про заохочення стягнення і працевлаштування засудженого, відшкодування ним шкоди й витрат, стягнутих за вироком суду (т.2 а.о.с.54, 76, 121-122, 147-150, 176-177, 199-204, 225-226, 236, 254-259, а.с.п.3-17).
При цьому, процес отримання ОСОБА_8 заохочень без стягнень почав здійснюватися лише з 06 червня 2024 року, в той час як засуджений перебуває в місцях позбавлення волі з 14 січня 2023 року, тобто такий процес мав місце не протягом усього строку відбування покарання, будучи відсутнім протягом більше 1 року 5 місяців (більшої частини відбутого засудженим основного покарання), а спостерігався ближче в період часу перед виникненням формальних передумов для розгляду питання про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Окрім того, місцевим судом обгрунтовано враховано, що ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, що призвів до тяжких наслідків.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що застосовані до засудженого 2 стягнення, в тому числі за злісне порушення встановленого порядку відбування покарання (зберігання забороненого предмета - мобільного телефону із сім-картою) хоча й зняті наразі, проте свідчать про його схильність до свідомого систематичного порушення встановлених КВК України заборон шляхом ігнорування попередньо накладених стягнень і те, що він належних висновків для себе не зробив після вчинення тяжкого злочину, натомість продовжив протиправну поведінку в місцях позбавлення волі, де також у певний період часу перебував на обліку засуджених, схильних до злісних порушень за ст.133 КВК України.
Таким чином, із установлених вище апеляційним судом обставин убачається, що в поведінці ОСОБА_8 спостерігаються деякі позитивні тенденції, однак вона не характеризувалась своєю сумлінністю протягом усього строку відбування покарання, а навпаки була нестабільною, та є відсутніми підстави для висновку про досягнення засудженим необхідного ступеню виправлення, що підтверджував би доцільність і необхідність звільнення його умовно-достроково від відбування покарання. Усупереч доводам апеляційної скарги, в основі висновку суду про виправлення засудженого має лежати аналіз даних про його поведінку саме за увесь строк відбування покарання та перебування в усіх установах виконання покарань, а не протягом конкретно обраного часу.
Так, необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, яка полягає в тому, що засуджений виправився та в подальшому немає необхідності у відбуванні покарання. У цьому випадку, хоча відбутий ОСОБА_8 строк покарання і узгоджується з вимогами КК України, проте наразі застосування положень ст.81 КК України щодо засудженого є передчасним і необгрунтованим із точки зору дотримання вимог загальної та особливої превенції. Матеріали судового провадження, особової справи не підтверджують те, що мета покарання, яка насамперед полягає у виправленні засудженого, а також запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень, наразі досягнута, тобто в більш короткий строк, ніж встановлено за вироком суду.
За таких обставин, місцевий суд, дослідивши обставини провадження, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 03 березня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4