м. Вінниця
08 квітня 2025 р. Справа № 120/11185/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про: стягнення податкового боргу,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі - позивач) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу у сумі 10 847 грн 35 коп.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що за відповідачем рахується податкова заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, в розмірі 10 847, 35 грн. Зазначена заборгованість утворилася в результаті не сплати донарахованих позивачем сум грошового зобов'язання. З огляду на те, що наявна заборгованість відповідачем погашена не була, позивач звернувся до суду з даним позовом.
26.08.2024, на виконання вимог ч. 3 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом надіслано запит до Адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України у Вінницькій області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача.
09.09.2024 за вх. №52092/24 на адресу суду надійшла відповідь на цей запит, згідно з якою відповідач значиться за адресою АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду від 16.09.2024 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, цією ухвалою у позивача витребувано інформацію щодо об'єктів житлової нерухомості ОСОБА_1 (із зазначенням повної адреси місцезнаходження), на які здійснено обчислення за платежами "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості", а також засвідчені належним чином документи про наявність у ОСОБА_1 права власності на такі об'єкти житлової нерухомості (витяги з реєстру нерухомого майна).
Суд зауважує, що ухвала про відкриття провадження в цій справі направлялась відповідачеві засобами поштового зв'язку за адресою місця реєстрації, підтвердженою у встановленому законом порядку відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС у Вінницькій області, однак до суду 02.10.2024 повернувся конверт із зазначення причин невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Ч. 4 ст. 124 КАС України встановлено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
Суд зауважує, що згідно з п. 4 ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день поставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У той же час, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням встановленого строку зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть уважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Згідно з ч. 11 ст. 126 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
За наведених вище обставин, суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
04.02.2025 за вх.№7403/25 до суду позивачем подано пояснення та витребувані докази. Так, позивач зазначає, що за інформаційними базами ГУ ДПС у Вінницькій області у власності відповідача обліковуються: квартира загальною площею 63,4 кв. м., АДРЕСА_2 (дата державної реєстрації права власності 15.08.2012); - квартира загальною площею 84,9 кв. м., АДРЕСА_3 (дата державної реєстрації права власності 09.06.2020, дата закриття об'єкта нерухомого майна 10.12.2024). У зв'язку з наведеним позивачем сформовані податкові повідомлення-рішення: за 2021 рік - № 2109002-2407-0228 від 17.10.2022 на суму 2 264, 96 грн за квартиру загальною площею 63,4 кв.м.; №2109003-2407-0228 від 17.10.2022 на суму 3 033,04 грн за квартиру загальною площею 84,9 кв.м.; за 2022 рік - № 0050879-2407-0228 від 17.03.2023 на суму 2 453,70 грн за квартиру загальною площею 63,4 кв.м.; № 0050881-2407-0228 від 17.03.2023 на суму 3 285, 80 грн за квартиру загальною площею 84.9 кв.м.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Відповідач є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.
Станом на дату звернення до суду за відповідачем рахується заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, в розмірі 10 847, 35 грн.
Так, 17.10.2022 позивачем винесено податкове повідомлення-рішення 2109002-2407-0228 (за податковий період 2021 рік на суму 2 264, 96 грн) та №2109003-2407-0228 (за податковий період 2021 рік на суму 3 033, 04 грн), 17.03.2023 - податкове повідомлення-рішення №0050879-2407-0228 (за податковий період 2022 рік на суму 2 453, 70 грн) та №0050881-2407-0228 (за податковий період 2022 рік на суму 3 285, 80 грн). Вказані податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем, доказів їх оскарження на момент розгляду справи суду не надано.
Нарахування податку здійснено відповідачем на об'єкти житлової нерухомості (квартири площею 63 ,4 кв. м, та 84, 9 кв. м) позивача, що розташовані за адресами вул. Фрунзе, 24 та АДРЕСА_4 .
19.04.2023 позивачем сформовано податкову вимогу №0004834-1303-0232, яка надсилалась відповідачеві у встановленому законом порядку та отримана нею 21.04.2023. Доказів її оскарження на момент розгляду справи суду не надано.
У добровільному порядку відповідач вказану заборгованість не сплатила, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Ст. 16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу вбачається, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пп. 41.1, 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України визначено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є, зокрема фізичні особи, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
У пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України зазначено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За приписами пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Пп. 266.7.2. п. 267.7 ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Відповідно до пп. 266.9.1. п. 266.9, пп. 266.10.1, 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення
Податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Системний аналіз норм свідчить, що чинним законодавством передбачений обов'язок платників податків сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, крім випадків, коли така особа звільняється від їх сплати на підставах та умовах, визначених діючими нормативно-правовими актами. Такий обов'язок існує й щодо сплати податку на нерухоме майно. У випадку, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання (податку) в установлені законодавством строки, податковий орган надсилає йому податкову вимогу в визначеному порядку. Податковий борг повинен бути сплачений платником у передбачені строки.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 17.10.2022 позивачем позивачем винесено податкове повідомлення-рішення 2109002-2407-0228 та №2109003-2407-0228, 17.03.2023 - податкове повідомлення-рішення №0050879-2407-0228 та №0050881-2407-0228.
Нарахування податку здійснено відповідачем на об'єкти житлової нерухомості позивача (квартири площею 63 ,4 кв. м. та 84, 9 кв. м.), що розташовані за адресами АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 .
Так, податковим повідомленням-рішенням № 2109002-2407-0228 визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно за податковий період 2021 рік на суму 2 264, 96 грн за квартиру загальною площею 63,4 кв.м.; податковим повідомленням-рішенням №2109003-2407-0228 - на суму 3 033,04 грн за квартиру загальною площею 84,9 кв.м.; податковим повідомленням-рішенням №0050879-2407-0228 визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно за податковий період 2022 рік на суму 2 453,70 грн за квартиру загальною площею 63,4 кв.м.; податковим повідомленням-рішенням №0050881-2407-0228 - на суму 3 285, 80 грн за квартиру загальною площею 84.9 кв.м.
Водночас, позивачем до матеріалів справи долучено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якого слідує, що 10.12.2024, на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26.03.2024 у справі №127/26391/22, об'єкт нерухомого майна (квартира площею 84, 9 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_6 ) закрито, а право власності відповідача припинено.
Дослідивши в Єдиному реєстрі судових рішень зміст вищевказаного рішенням суду, яке набрало законної сили, слід вказати, що цим рішенням встановлено факт безпідставного внесення до державного реєстру відомостей про державну реєстрацію за відповідачем права власності на вказаний об'єкт та, як наслідок, визнано недійсним акт приймання-передачі майнових прав від 25.02.2019 до договору купівлі-продажу майнових прав №226 від 18.07.2018, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Градо Строй»; визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 52624707 від 12.06.2020 (запис №36850926) державного реєстратора Роздолівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області Святої Катерини Миколаївни про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру загальною площею 84,9 кв. м., житлова площа 39,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4 .
Суд наголошує, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Тобто визначальним, в даному випадку, є факт приналежності оподаткованого майна особі на праві власності.
У зв'язку з наведеним відсутні підстави вважати, що відповідач, в даному випадку, є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розумінні підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України. (щодо об'єкта нерухомості - квартири площею 84, 9 кв. м., що розташована за адресою АДРЕСА_4 ).
Отже, оскільки за відповідачем не встановлено права власності на зазначений об'єкт, стягнення податкового боргу за спірним об'єктом нерухомості є неправомірним.
Відтак позовні вимоги в частині стягнення податкового боргу в сумі 6 318, 84 грн (за податковим повідомленням-рішенням №2109003-2407-0228 та №0050881-2407-0228) задоволенню не підлягають.
В той же час, заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, в розмірі 4 528, 51 грн щодо квартири площею 63 ,4 кв. м, яка розташована за адреою АДРЕСА_5 , підлягає стягненню з відповідача, адже сума податкового боргу є узгодженою, у встановлені строки до бюджету не сплачена.
Погашення податкового боргу платників податків регулюється гл. 9 ПК України.
Згідно з п. 95.1. ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95).
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача податкового боргу у сумі 4 528, 51 грн.
Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму заборгованості відповідач, у встановлені законодавством строки, до бюджету не сплатила у повному обсязі, заборгованість є узгодженою, наявність вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення адміністративного позову в частині стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 4 528, 51 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Разом з тим, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 27 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та не ним зазначено про інші витрати, зокрема, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, то підстави для вирішення питання щодо стягнення судових витрат відсутні.
Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України та ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 4 528, 51 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ ВП 44069150)
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Повний текст рішення складено та підписано суддею 08.04.2025 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна