про витребування доказів
м. Вінниця
08 квітня 2025 р. Справа № 120/11364/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 серпня 2018 року по 26 липня 2024 року.
Вирішуючи питання щодо витребування додаткових доказів, суд зважає на таке.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), окрім інших принципів адміністративного судочинства, закріплено й принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі. Частиною 4 цієї статті передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина 2 статті 72 КАС України).
Згідно з частиною 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 3 статті 73 КАС України).
Водночас особливості витребування доказів наведені у статті 80 КАС України.
Відповідно до частини 1 згаданої статті учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (частина 2 статті 80 КАС України).
Згідно з частиною 3 статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Як свідчить зміст позовної заяви, предметом оскарження у ній визначено бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 серпня 2018 року по 26 липня 2024 року.
При цьому відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 28 серпня 2018 року № 216 позивача виключено зі списків особового складу військової частини з 03 вересня 2018 року.
Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до приписів Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, для визначення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід виходити із розміру грошового забезпечення позивача за останні два місяці роботи перед звільненням та кількості фактично відпрацьованих робочих днів за останні два місяці роботи перед звільненням, тобто за липень та серпень 2018 року.
Однак в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували таку інформацію.
Крім того, про строки розрахунку при звільненні, зокрема й з військової служби, йдеться у статті 116 Кодексу законів про працю України, а відповідальність за недотримання таких визначена статтею 117 цього Кодексу.
Так, вказаними нормами визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Відтак відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України, настає лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати (грошового забезпечення), компенсацій тощо).
Водночас Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року, що ухвалена за результатами розгляду справи № 480/3105/19, дійшов висновку, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно і розмір відповідальності, що визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України. І при цьому розмір компенсації за недотримання роботодавцем строків проведення розрахунків при звільненні повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум. Тобто, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залежить від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум.
Разом із тим матеріали адміністративної справи не містять доказів, які б підтверджували інформацію про розмір виплачених при звільненні позивачеві сум грошового забезпечення, а також докази проведення інших виплат позивачу (в тому числі і на виконання судових рішень), що мало місце після звільнення з військової служби.
Відтак з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи суд дійшов висновку витребувати у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України інформацію про середньоденний розмір заробітку ОСОБА_1 у липні 2018 року та в серпні 2018 року, інформацію щодо його грошового забезпечення у липні 2018 року та в серпні 2018 року, а також інформацію про суму виплат та їх складові, які були здійснені позивачеві станом на день його виключення зі списків особового складу військової частини, а також докази проведення інших виплат позивачу (в тому числі і на виконання судових рішень), що мало місце після виключення зі списків особового складу військової частини (виплати індексації грошового забезпечення, компенсації за додаткову відпустку, тощо).
Керуючись статтями 9, 79, 80, 162, 248, 256 КАС України,
Витребувати у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України інформацію про середньоденний розмір заробітку ОСОБА_1 у липні 2018 року та в серпні 2018 року, а також інформацію щодо його грошового забезпечення у липні 2018 року та в серпні 2018 року.
Витребувати у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України інформацію про суму виплат та їх складові, які були здійснені ОСОБА_1 станом на день його виключення зі списків особового складу військової частини (тобто станом на 03 вересня 2018 року), а також докази проведення інших виплат ОСОБА_1 (в тому числі і на виконання судових рішень), що мало місце після його виключення зі списків особового складу військової частини (виплати індексації грошового забезпечення, компенсації за додаткову відпустку, тощо).
Витребувану інформацію надати до 25 квітня 2025 року.
Ухвала суду оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович