м. Вінниця
07 квітня 2025 р. Справа № 120/12134/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протииправним та скасування наказу,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП у Вінницькій області № 134о/с від 03 вересня 2024 року в частині, що стосується звільнення його з посади поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадянами Вінницького районного управління поліції, та з 04.09.2024 призначення поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадянами Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області;
поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0019561), на посаді поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадянами Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області.
В обґрунтування вимог позивач вказує, що наказом начальника ГУНП у Вінницькій області № 134о/с від 03 вересня 2024 року його звільнено з посади поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадянами Вінницького районного управління поліції та з 04.09.2024 призначено поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадянами Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, встановивши відсотки посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.
Підставою для видачі оскаржуваного наказу було подання заступника начальника ГУНП у Вінницькій області від 02.09.2024 року підполковника поліції ОСОБА_2 . Позивач вважає, що даний наказ є протиправним, оскільки таке звільнення з посади з однієї місцевості та призначення на посаду в іншу місцевість здійснено без його згоди та фактично його перевели, а не перемістили, бо подальше проходження служби на переміщеній посаді передбачало переїзд від основного місця проживання його сім'ї, яка мешкає у м. Вінниці до м. Гайсина, де дислокується Гайсинське районне управління поліції.
Також вказує, що спірний наказ № 134о/с від 03 вересня 2024 року виданий поза його участю, що позбавило можливості надати свою згоду чи відмовитись від посади, на яку його перевели, що також суперечить вимогам ст. 32 КЗпП, який у даних правовідносинах підлягає застосуванню, оскільки поняття "переведення на іншу посаду" не регулюється Законом України "Про Національну поліцію".
Позивач зазначає, що спеціальним законодавством, у тому числі Законом № 580-VIII, не визначено та не розмежовано поняття «переміщення» та «переведення» на іншу посаду.
Водночас, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі, то підлягає застосуванню загальне трудове законодавство. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 р. по справі № 21-8а15.
При цьому, Верховний Суд України у Постанові Пленуму № 9 від 06.11.1992 року із змінами та доповненнями роз'яснив, що норма статті 32 КЗпП трактує поняття «переміщення» у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Переміщення може здійснюватися тільки за умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника. Якщо переведення на іншу роботу пов'язане зі зміною трудових функцій працівника, місця роботи (місцевості), то переміщення в інший структурний підрозділ передбачає збереження обумовленого трудовим договором місця роботи і трудових функцій.
На думку позивача, в результаті прийняття спірного наказу № 134о/с від 03 вересня 2024 року істотно змінились умови проходження служби позивача, місцевість, де позивач має виконувати свої функціональні обов'язки, то можна зробити висновок, що у даному випадку мало місце саме переведення позивача на іншу посаду шляхом звільнення, а не переміщення. Водночас, відповідачем має бути доведено, яким чином переміщення позивача призвело або повинно було призвести до більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, що є визначальною кваліфікуючою ознакою для застосування п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону № 580-VIII, в тому аспекті, що в даному випадку дійсно мало місце саме переміщення позивача, а не фактичне переведення, з урахуванням наведеного вище загального нормативного підходу до розмежування таких понять.
Ухвалою від 23.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
30.09.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив відповідача, в якому просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що підставою переміщенняпозивача слугувало подання заступника начальника ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції В. Ковальчука. Відповідно до подання, старший лейтенант поліції ОСОБА_3 проходить службу в Національній поліції України з листопада 2017 року по теперішній час. За період служби в поліції зарекомендував себе позитивно. До виконання службових обов'язків ставиться сумлінно, з почуттям відповідальності. У складних ситуаціях орієнтується швидко. У вирішенні службових питань проявляє принциповість і наполегливість. Якісно та ефективно реалізовує на службі свої потенційні можливості. Законодавство України, накази МВС України та інші нормативні акти, які регламентують роботу органів та підрозділів Національної поліції України, знає і дотримується їх вимог при виконанні службових завдань.
Головне завдання поліцейського офіцера громади - орієнтуватися на потреби місцевого населення, підтримувати постійний контакт з мешканцями, щоденно забезпечувати правопорядок на своїй території обслуговування, своєчасно реагувати на проблеми громадян та запобігати правопорушенням і злочинам у межах територіальної громади. У зв'язку з чим, виникла необхідність подальшого проходження служби позивача на посаді поліцейського офіцера громади на іншій території обслуговування. Станом на 26.08.2024 некомплект поліцейських офіцерів громад сектору поліцейських офіцерів громад відділу взаємодії з громадами Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області складає 56,3%, що призвело до надмірної завантаженості поліцейських на певній місцевості.
Для забезпечення належної поліцейської присутності на території обслуговування підрозділу є нагальна необхідність в укомплектовані вакантних посад поліцейських офіцерів громад. Враховуючи необхідність посилення службової діяльності сектору поліцейських офіцерів громад відділу взаємодії з громадами Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, професійні якості та практичний досвід роботи, виходячи з інтересів служби, із врахуванням пункту 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», у відповідності до пункту 2 (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» порушено клопотання про призначення позивача на посаду поліцейського офіцера громади сектору поліцейських офіцерів громад відділу взаємодії з громадами Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, установивши йому посадовий оклад у розмірі 2400 грн та надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.
Відповідач вказує, що внесені до Закону № 580-VIII зміни згідно із Законом від 15.03.2022 № 2123-IX "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану", який набрав чинності з 01 травня 2022 року, урегулювали питання переміщення поліцейських.
За приписами абзацу другого частини восьмої статті 65 Закону № 580-VIII (у редакції Закону від 15.03.2022 № 2123-IX) поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади. Крім того, Законом № 2123-IX частину першу статті 60 Закону № 580- VIII викладено в новій редакції, згідно з якою відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Отже, зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01 травня 2022 року, виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання порядку переміщення поліцейських, усунувши таким чином неоднозначне застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, що мало місце в судовій практиці, зокрема, постановах Верховного Суду, на які посилається позивач
Що ж стосується згоди поліцейського на переміщення на рівнозначну посаду, то відповідач зазначає, що серед підстав для переміщення поліцейських на рівнозначні посади пункт 2 частини першої статті 65 Закону № 580-VIII безпосередньо виділяє лише одну підставу для такого переміщення, яка враховує побажання поліцейського, а саме переміщення за ініціативою поліцейського. Згода поліцейського є необхідною також при переміщенні його по службі у зв'язку зі скороченням штатів (частина друга статті 68 Закону № 580-VIII ). В усіх інших випадках підставою переміщення визначено певні обставини або рішення певних органів, настання (прийняття) яких не залежать від волі поліцейського, в тому числі переміщення для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби. При цьому, пункт 2 частини першої статті 65 Закону № 580- VIII передбачає єдине правило щодо можливості переміщення поліцейських на рівнозначні посади в інтересах служби, не відокремлюючи випадки такого переміщення в межах однієї місцевості (населеного пункту) чи в іншу місцевість.
Відтак, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступне.
02.09.2024 заступником начальника ГУНП у Вінницькій області підполковником поліції В. Ковальчуком подано подання до ГУ НП у Вінницькій області, в якому зазначено, що старший лейтенант поліції ОСОБА_3 проходить службу в Національній поліції України з листопада 2017 року по теперішній час. За період служби в поліції зарекомендував себе позитивно. До виконання службових обов'язків ставиться сумлінно, з почуттям відповідальності. У складних ситуаціях орієнтується швидко. У вирішенні службових питань проявляє принциповість і наполегливість. Якісно та ефективно реалізовує на службі свої потенційні можливості. Законодавство України, накази МВС України та інші нормативні акти, які регламентують роботу органів та підрозділів Національної поліції України, знає і дотримується їх вимог при виконанні службових завдань.
Головне завдання поліцейського офіцера громади - орієнтуватися на потреби місцевого населення, підтримувати постійний контакт з мешканцями, щоденно забезпечувати правопорядок на своїй території обслуговування, своєчасно реагувати на проблеми громадян та запобігати правопорушенням і злочинам у межах територіальної громади. У зв'язку з чим, виникла необхідність подальшого проходження служби старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 на посаді поліцейського офіцера громади на іншій території обслуговування.
Станом на 26.08.2024 некомплект поліцейських офіцерів громад сектору поліцейських офіцерів громад відділу взаємодії з громадами Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області складає 56,3%, що призвело до надмірної завантаженості поліцейських на певній місцевості.
Для забезпечення належної поліцейської присутності на території обслуговування підрозділу є нагальна необхідність в укомплектовані вакантних посад поліцейських офіцерів громад.
Враховуючи необхідність посилення службової діяльності сектору поліцейських офіцерів громад відділу взаємодії з громадами Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, професійні якості та практичний досвід роботи, виходячи з інтересів служби, із врахуванням пункту 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», у відповідності до пункту 2 (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» порушує клопотання про призначення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 на посаду поліцейського офіцера громади сектору поліцейських офіцерів громад відділу взаємодії з громадами Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, установивши йому посадовий оклад у розмірі 2400 грн та надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.
Враховуючи подання, наказом Головного управління НП у Вінницькій області від 134 о/с від 03.09.2024 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 (0019561), звільнено з посади поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадянами Вінницького районного управління поліції, та з 04.09.2024 та призначено поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадянами Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, встановивши відсотки посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.
Не погоджуючись із цим наказом, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.,
Згідно з частин 1, 3, 4 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону №580-VIII відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Статтею 65 Закону №580-VIII визначені підстави переміщення поліцейських відповідно до частини 1 якої здійснюються:
1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;
2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;
3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв'язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно достатті 87 цього Закону;
4) у зв'язку із зарахуванням на денну форму навчання за державним замовленням, у тому числі до магістратури, ад'юнктури та докторантури закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.
Частиною 2 статті 65 Закону № 580-VIII, передбачено, що посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліцій нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.
Відповідно до змісту частини 7 статті 65 Закону № 580-VIII, переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.
За приписами частини 8 статті 65 Закону № 580-VIII, переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
Переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський (ч. 9 ст. 65 Закону № 580-VIII).
Так, аналізуючи норми Закону №580-VIII переміщення поліцейського на рівнозначну посаду в поліції з метою забезпечення більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, можливе за умови, якщо спеціальне звання за займаною ним посадою відповідає спеціальному званню посади, на яку він переміщується.
Згідно частини 2 статті 80 Закону №580-VIII граничні спеціальні звання молодшого, середнього складу поліції за штатними посадами встановлюються керівником поліції.
Так, у спірних наказах позивачу встановлено звання «старший лейтенант поліції», що в силу положень частини 2 статті 65 Закону № 580-VIII свідчить про рівнозначність цих посад.
Відповідно до приписів статті 59 Закону України «Про Національну поліцію», з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2016 року №1235, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2016 року за № 1668/29798, затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок № 1235) та Перелік документів з питань проходження служби (далі - Перелік).
Відповідно до розділу ІІ Порядку № 1235, підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, зокрема, як переміщення по службі.
За змістом пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 1235, підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.
Перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року № 1235 (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 1235).
Переліком визначено, що документами з питань проходження служби є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.
Закон № 580-VIII є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, а відтак у даному спорі мають пріоритет застосування норми спеціального законодавства.
У даному випадку основним та ключовим моментом на переконання суду є те, що поліцейський може бути переведений на рівнозначну посаду в будь-яке управління Національної поліції України, а саме туди де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу, зокрема на період введення в Україні воєнного стану та 60 днів після цього (пункт 2 розділу ІІ Закону №2123-ІХ).
Так, підставою для переведення позивача за спірними наказами слугувало подання заступника начальника ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції В. Ковальчука, у якому порушено клопотання та наведені аргументи, які дають підстави для переведення позивача в іншу місцевість в інтересах служби відповідно до статті 65 Закону України «Про Національну поліцію».
У даному випадку необхідно врахувати, що приписами статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», у редакції, яка діє тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, передбачено право керівників на переміщення поліцейського на рівнозначну посаду в поліції відповідними керівниками з урахуванням інтересів служби.
Тобто, вказана норма законодавства не вимагає погодження керівництвом переміщення із самим поліцейським, попереднього отримання від нього згоди з цих питань тощо. Натомість, Закон України «Про Національну поліцію» уповноважує керівництво за власною ініціативою порушувати відповідне питання щодо переміщення поліцейського, реалізуючи дискреційні повноваження з питань переміщення поліцейських на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби в умах правового режиму воєнного стану.
Стаття 32 КЗпП України визначає, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
За змістом статті 3 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.
У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною 3 статті 32 та статті 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.
Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" прийняття цього законопроекту створить умови для належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу, шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.
Законом України №2102-IX від 24.02.2022 затверджено Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та діє дотепер.
Зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01 травня 2022 року, виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання порядку переміщення поліцейських, відтак, аргументи позивача (з посиланням на практику Верховного Суду, що сформована до внесення таких змін) про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів КЗпП України є неприйнятними.
У рішенні від 07.05.2002 №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) Конституційний Суд України зазначив, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Відповідно, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні питання або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Необхідно врахувати, що частину 8 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" доповнено абзацом другим, який передбачає, що поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
Відтак, оскільки порядок переміщення поліцейських по службі врегульовано спеціальним Законом України "Про Національну поліцію", а згідно із Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" переведення працівника на іншу роботу можливе без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України застосуванню не підлягають.
Позивач переміщений на рівнозначну посаду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону №580-VIII для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, з дотриманням процедури, установленої спеціальним законодавством, у тому числі з урахуванням положень Закону № 2123-IX, яким внесено зміни до спеціального Закону № 580-VIII, з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану.
Відтак наведене вище додатково підтверджує, що при виданні оскаржуваних позивачем наказів відповідачі діяли виключно у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, не допускаючи, при цьому жодних порушень прав та законних інтересів позивача.
Судом враховано правову позицію Верховного Суду, сформульовану у постанові від 25.05.2023 у справі №620/3663/19, в якій вказано: «…оскільки після 01 травня 2022 року законодавчо врегульовані спірні питання щодо переміщення поліцейських по службі, то відсутні обґрунтовані підстави й доцільність відступати від висновку щодо застосування відповідних норм Закону №580-VIII у попередній редакції, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, та формулювати інший висновок щодо застосування цих норм, які після вказаної дати не підлягатимуть застосуванню в судовій практиці до правовідносин, аналогічних тим, які виникли в цій справі.».
Верховним Судом наведені також висновки щодо згоди поліцейського на переміщення на рівнозначну посаду:
"…серед підстав для переміщення поліцейських на рівнозначні посади п. 2 ч.1 ст. 65 Закону №580-VIII безпосередньо виділяє лише одну підставу для такого переміщення, яка враховує побажання поліцейського, а саме переміщення за ініціативою поліцейського.
33. Згода поліцейського є необхідною також при переміщенні його по службі у зв'язку зі скороченням штатів (ч. 2ст. 68 Закону №580-VIII).
34. В усіх інших випадках підставою переміщення визначено певні обставини або рішення певних органів, настання (прийняття) яких не залежать від волі поліцейського, в тому числі переміщення для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.
35. При цьому п.2 ч.1 ст.65 Закону №580-VIII передбачає єдине правило щодо можливості переміщення поліцейських на рівнозначні посади в інтересах служби, не відокремлюючи випадки такого переміщення в межах однієї місцевості (населеного пункту) чи в іншу місцевість…".
"39. Отже, спеціальне законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не вимагало згоди поліцейського при прийнятті рішення про його переміщення в інтересах служби на рівнозначну посаду у цю або іншу місцевість".
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 вказано, що якщо у різних постановах Верховного Суду викладені різні правові висновки зі спірного питання, то суд керується саме останньою правовою позицією Верховного Суду.
У даному ж випадку, позивач був переміщений на рівнозначну посаду відповідно до пункту 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, з дотриманням процедури, установленої спеціальним законодавством, у тому числі з урахуванням положень Закону № 2123- IX, яким внесено зміни до спеціального Закону № 580-VIII, з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану.
А отже при прийнятті оскаржуваного позивачем наказу відповідач діяв виключно у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, не допускаючи, при цьому жодних порушень прав та законних інтересів позивача.
Відтак, спірний наказ є правомірним та не підлягає скасуванню, відповідно, відсутні підстави й для задоволення похідної вимоги зобов'язального характеру.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваної відповіді та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статті 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 40108672)
Суддя Мультян Марина Бондівна