печерський районний суд міста києва
Справа № 757/7165/25-п
02 квітня 2025 року м. Київ
Суддя Печерського районного суду м. Києва Гречана С.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Костопіль, Костопільського району, Рівненської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ;
за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
13.01.2025 об 11 год. 42 хв. та об 11 год. 44 хв. ОСОБА_1 у м. Києві по вул. Михайла Бойчука, 40А, здійснив продаж товару через мережу Інтернет, оплату за який здійснено на його особистий рахунок № НОМЕР_2 відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , при цьому встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 не зареєстрований фізичною особою підприємцем, відтак проводив господарську діяльність без реєстрації як суб'єкта господарювання, відповідальність за що передбачена за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про місце, дату і час слухання справи, у судове засідання не з'явився, заяв про відкладення судового засідання або з інших процесуальних питань не надходило. Відтак, з метою розгляду справи у розумні строки, справа розглянута в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення та на підставі наявних у ній доказів.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення; поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків тощо.
Згідно ст. 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачено відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.
Об'єктивна сторона даного правопорушення полягає у здійсненні діяльності, що містить ознаки підприємницької, без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
Відповідно до ст. 2 ГК України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Разом з тим, відповідно до положень п. 14.1.36 Податкового Кодексу України, ст. 14 ГК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Статтею 42 Господарського кодексу України, передбачено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.04.200 «Про застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» господарська діяльність це діяльність фізичних і юридичних осіб, пов'язана з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов'язкові ознаки якої - безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.
З матеріалів справи, зокрема, фотоматеріалів вбачається, що ОСОБА_1 здійснює продаж товарів через мережу Інтернет, зокрема, на платформі продажу olx.ua.
Так, фізична особа ОСОБА_1 за допомогою аккаунту China Goods, який зареєстрований на сайті olx.ua. з вересня 2022 року виконав більше 100+ успішних доставок з OLX Доставка, відтак останній здійснює продаж товарів через мережу Інтернет, що у розумінні ст. 42 Господарського кодексу України є господарською діяльністю без реєстрації як суб'єкта господарювання.
За такого, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення підтверджується фактичними даними, які містяться у:
- протоколі про адміністративне правопорушення від 24.01.2025;
-копії акту, щодо неявки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності № 530/Ж6/26-15-24-02-08 від 24.01.2025;
- інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи;
- повідомленні про реалізацію товарів через мережу Інтернет;
- фотоматеріалах, долученими до протоколу;
-копіях платіжних інструкцій проведеними на рахунок № UA 603052990000026209664890546 відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» фізичної особи ОСОБА_1 .
З урахуванням фактичних обставин справи суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП, як провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд у відповідності до положень ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника і вважає можливим у виховних цілях призначити стягнення у виді штрафу.
На підставі наведеного, керуючись ч. 1 ст. 164, ст. ст. 283-287 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійснення примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення до виконання 3 (три) місяці.
Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Світлана ГРЕЧАНА