Справа №:755/7657/24
Провадження №: 1-кп/755/154/25
"02" квітня 2025 р.колегія Дніпровського районного суду м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.10.2023 року за № 22023000000000984 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023000000000984 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на більш м'який, який не пов'язаний з тримання під вартою, посилаючись на те, що відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Відповідно до ст. 91 КПК України доказування у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках на потерпілого. Так, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення. Так, обвинувачення щодо ОСОБА_5 не підтверджується дослідженими в суді доказами наданими прокурором. Щодо інших обставин, які суд зобов'язаний оцінити при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, зокрема є вік та стан здоров'я обвинуваченого.
Так, 17.08.2023 року, ОСОБА_5 було затримано працівниками Служби безпеки України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києві від 18.08.2023 року, підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
22 серпня 2023 року, ОСОБА_5 був госпіталізований до КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» через травми, отримані під час тримання під вартою. У ОСОБА_5 було діагностовано закриту травму живота та розрив селезінки, через що йому було проведено полосну операцію по видаленню селезінки, дренування черевної порожнини.
На стаціонарному лікуванні у КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» ОСОБА_5 знаходився до 06.09.2023 року, після чого знов був переведений до Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.09.2023 року, зобов'язано начальника Державної установи «Київський слідчий ізолятор» вжити заходи щодо забезпечення безпеки ОСОБА_5 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.11.2023 року, зобов'язано уповноважену особу установи пенітенціарної системи, де утримується ОСОБА_5 забезпечити належне медичне обстеження стану його здоров'я із залученням відповідних фахівців у галузі медицини, у разі необхідності організувати лікування.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16.05.2024 року, зобов'язяно начальника Державної установи «Київський слідчий ізолятор» забезпечити невідкладне проведення повного медичного обстеження ОСОБА_5 для встановлення наявних захворювань та надання йому необхідної медичної допомоги, в тому числі із можливістю залучення відповідних лікарів-фахівців, з дотриманням вимог «Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, взятим під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерством охорони здоров'я України № 239/5/104 від 10 лютого 2012 року.
Фахівцями Державної установи «Київський слідчий ізолятор» у ОСОБА_5 діагностовано грижу черевної стінки, наявність якої становить пряму загрозу його здоров'ю у разі її защемлення. ОСОБА_5 потребує оперативного лікування в умовах закладу охорони здоров'я.
З огляду на досліджені в суді докази, беручи до уваги стадію кримінального провадження, а саме те, що всі надані прокурором письмові докази судом досліджено, подальше утримання ОСОБА_5 під вартою призведе до порушення ст. 5 та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, коли інтереси правосуддя не потребують подальшого безальтернативного тримання під вартою обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисника.
Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки в Київському апеляційному суді розглядається апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11.02.2025 року про продовження строку обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши наявні в розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, колегія суддів, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
До обвинуваченого було застосовано запобіжний захід - тримання під вартою, який продовжувався в ході судового розгляду. На даний час судове провадження триває, метою застосування/продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).
Підставою застосування/продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ст. 177 КПК України).
Так, колегія суддів, враховує, що ОСОБА_5 висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 111 КК України, тобто, у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна. Крім того, колегія суддів, враховує наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на специфіку кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вчинені кримінального правопорушення, а також зважаючи на конкретні обставини кримінального провадження, а саме на можливу причетність до вчинення злочину, пов'язаного проти основ національної безпеки України, наявність реального ризику переховування від суду та органів прокуратури, з огляду на санкцію статті, що може бути сприйняте обвинуваченим як менш обтяжлива обставина, а також, в сукупності, вказує на реальне існування ризиків, регламентованих ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, на даний час колегія суддів не вбачає,
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 177, 183, 331 КПК України, колегія суддів,
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на більш м'який, який не пов'язаний з тримання під вартою - відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Головуючий суддя:
Суддя:
Суддя: