Справа № 587/640/25
08 квітня 2025 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальне провадження № 62024170040004509 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
У провадженні Сумського районного суду Сумської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Враховуючи закінчення строку дії запобіжного заходу, сторона обвинувачення у судовому засіданні клопотала про продовження строку тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави, посилаючись на наявність ризиків у вказаному кримінальному провадженні, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Своє клопотання обґрунтовує тим, що строк тримання обвинуваченого під вартою закінчується 13 квітня 2025 року, однак до вказаної дати неможливо завершити судовий розгляд з об'єктивних причин, ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність яких була підставою для обрання запобіжного заходу, на цей час не зменшились, знаходячись на волі, обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, запобігти настанню зазначених ризиків неможливо застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, що свідчить про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, та свідчить про відсутність підстав для визначення мінімального розміру застави. Крім того, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_4 просила продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою із правом внесення застави та відкласти розгляд справи з метою узгодження позиції з обвинуваченим.
Обвинувачений зазначив, що можливість внесення застави у нього відсутня, тому погодився з клопотанням прокурора, проти відкладення розгляду справи не заперечував.
У судовому засіданні прокурор підтримав раніше подане клопотання із зазначених вище підстав, проти відкладення розгляду справи не заперечував.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканність.
У силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Суд вважає реальними, обґрунтованими та доведеними заявлені прокурором ризики. За вчинення злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, цей злочин посягає на встановлений порядок несення військової служби, при цьому суд зважає і на обставини цього злочину, зокрема на його вчинення військовослужбовцем в умовах воєнного стану.
Зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим клопотання прокурора про необхідність продовження щодо обвинуваченого виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29 вересня 2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
При цьому, суд враховує положення ч. 8 ст. 176 КПК України, які чітко вказують на те, що до військовослужбовця, який підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується запобіжний захід лише у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею 402 Кримінального кодексу України.
Враховуючи, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , є тяжким злочином, позицію самого обвинуваченого, який зазначив, що не має можливості сплатити розмір застави, а також те, що визначати чи не визначати розмір застави є правом, а не обов'язком суду, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України.
За таких обставин суд приходить до висновку про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Клопотання захисника ОСОБА_4 про відкладення розгляду судового засідання задовольнити.
Керуючись ст. ст. 183, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 06 червня 2025 року включно.
Відкласти судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62024170040004509, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, на 14 квітня 2025 року о 14 годині 00 хвилин з участю прокурора, обвинуваченого, захисника.
Копію ухвали негайно після проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику, направити Державній установі «Сумський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Суддя ОСОБА_1