08.04.2025 Справа №607/16200/23 Провадження №2-з/607/25/2025
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Герчаківська О. Я., ознайомившись із заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвокатки Сидоренко Світлани Іванівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
У провадженні судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області О. Герчаківської перебувають матеріали цивільної справи № 607/16200/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
07 квітня 2025 року до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області через підсистему «Електронний суд» (документ сформований 04 квітня 2025 року) надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 - адвокатки Сидоренко С. І. про забезпечення позову у цивільній справі № 607/16200/23.
У заяві про забезпечення позову представник позивача просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме, транспортні засоби: CITROEN JUMPY, рік випуску 2013, номер кузову НОМЕР_2 , та BMW 120I, рік випуску 2008 номер кузову НОМЕР_3 .
В обґрунтування поданої заяви представник позивача ОСОБА_1 - адвокатка Сидоренко С. І. зазначила, що у провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувають матеріали цивільної справи № 607/16200/23. Ухвалою від 30 січня 2025 року зупинено провадження у цій справі, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 752/21448/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дрон.Юа Агро Сплай» про визнання договору удаваним.
За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на зазначену вище ухвалу, 12 березня 2025 року Тернопільський апеляційний суд скасував ухвалу про зупинення провадження по справі, а справу направив для продовження розгляду до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Після винесення постанови Тернопільським апеляційним судом ОСОБА_2 почав вчиняти дії, направлені на відчуження належних йому на праві власності транспортних засобів. Так, станом на 18 березня 2025 року ОСОБА_2 належали наступні транспорті засоби: номерний знак НОМЕР_4 , FORD TRANSIT, рік випуску 2011, вантажний; номерний знак НОМЕР_5 , CITROEN JUMPY, рік випуску 2013, вантажний; номерний знак НОМЕР_6 , MERCEDES-BENZ SPRINTER 413 CDI, рік випуску 2006, вантажний; номерний знак НОМЕР_7 , BMW 120I, рік випуску 2008, легковий; номерний знак НОМЕР_8 , LINCOLN CONTINENTAL, рік випуску 2017, легковий; номерний знак НОМЕР_9 , MERCEDES-BENZ SL 550, рік випуску 2012, легковий; номерний знак НОМЕР_10 FORD F 150, рік випуску 2016, вантажний.
З відповіді ГСЦ МВС № 31/920АЗ-7644-2025 від 31 березня 2025 року, отриманої адвокаткою Сидоренко С. І., вбачається, що відповідач дійсно здійснив 18 березня 2025 року передачу до Статутного капіталу ТОВ «РОБОТИЗОВАНІ КОМПЛЕКСИ» наступних транспортних засобів: LINCOLN CONTINENTAL, MERCEDES-BENZ SL 550, FORD F 150, FORD TRANSIT, MERCEDES-BENZ SPRINTER 413 CDI. Також ГСЦ МВС підтвердило право власності ОСОБА_2 на наступні транспортні засоби: CITROEN JUMPY, рік випуску 2013, BMW 120I, рік випуску 2008.
Дії ОСОБА_2 щодо відчуження рухомого майна свідчать, що він потенційно передбачає негативні наслідки для нього у випадку, коли виникне необхідність виконати рішення суду щодо стягнення з нього 70 000 дол. США, що порушує майнові інтереси ОСОБА_1 , та є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Розгляд заяви здійснено судом у строки, визначені ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає вимогам ч. 13 ст. 7 та ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Отож, розглянувши заяву про забезпечення позову, суд доходить до таких висновків.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
В силу ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Пункт 6 вказаної Постанови містить роз'яснення про те, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 травня 2019 року у справі № 487/7097/18 та від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Так, зі змісту позовної заяви встановлено, що між сторонами існує спір з приводу повернення боргу за розпискою у розмірі 70 000,00 дол. США. Виникла заборгованість має місце у зв'язку із порушенням умов договору позики позичальником ОСОБА_2 перед позикодавцем ОСОБА_1 . Передача відповідачем 18 березня 2025 року до Статутного капіталу ТОВ «РОБОТИЗОВАНІ КОМПЛЕКСИ» частини рухомого майна, на що покликається сторона заявника, свідчить про можливий намір відповідача уникнути виконання своїх зобов'язань.
Отож, взявши до уваги предмет виниклого між сторонами спору, його підстави та ціну, існує обґрунтована ймовірність того, що відповідач ОСОБА_2 може вчинити дії щодо відчуження ще належного йому майна, у зв'язку з чим суд вважає підставними вимоги про забезпечення позову, так як за викладених заявником обставин, невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відтак аналізуючи матеріали справи і доводи заяви про забезпечення позову, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби: CITROEN JUMPY, рік випуску 2013, номер кузову НОМЕР_2 , та BMW 120I, рік випуску 2008, номер кузову НОМЕР_3 , оскільки такий вид забезпечення позову є доцільним та співрозмірним заявленим позовним вимогам. Арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном.
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст.ст. 149-153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвокатки Сидоренко Світлани Іванівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Накласти арешт на:
транспортний засіб CITROEN JUMPY, рік випуску 2013, номер кузову НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;
транспортний засіб BMW 120I, рік випуску 2008, номер кузову НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Копію ухвали направити учасникам справи для відому та Тернопільському відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Острозького, 14, м. Тернопіль, 46002, info2@tem.te.dvs.gov.ua) та Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Тернопільській області (вул. Стрийська, 5, с. Підгородне, Тернопільський р-н, 47715, info_ter@hsc.gov.ua), для негайного виконання.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.
Суддя Тернопільського міськрайонного суду
Тернопільської області О. Я. Герчаківська