Красноокнянський районний суд Одеської області
Справа № 363/4889/24
Провадження № 2/506/95/25
02.04.2025 року селище Окни
Красноокнянський районний суд Одеської області у складі
головуючого судді Чеботаренко О.Л.
за участю секретаря судового засідання Смернової Д.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Окни цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 30500 грн,
Вказана позовна заява надійшла до Вишгородського районного суду Київської області через систему "Електронний суд" 24.09.2024 року.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18.10.2024 року справа передана для розгляду за підсудністю до Котовського міськрайонного суду Одеської області.
Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 26.11.2024 року справа передана для розгляду за підсудністю до Красноокнянського районного суду Одеської області.
03.01.2025 року справа надійшла до Красноокнянського районного суду Одеської області.
Згідно з протоколом щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2025 року, призначення не відбулося, оскільки не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи.
Так, за штатним розписом в Красноокнянському районному суді Одеської області троє суддів, а фактично працює двоє суддів, з яких: суддя Бурдинюк О.С. була відключена, у зв'язку перебуванням у відпустці, а також суддя Чеботаренко О.Л. була відключена, у зв'язку з перебуванням у відпустці з 26.12.2024 року по 10.01.2025 року та з 14.01.2025 року по 15.01.2025 року.
Тому після виходу судді Чеботаренко О.Л. з відпустки, а саме 16.01.2025 року проведено повторний автоматизований розподіл справи, згідно з яким, справу розподілено на суддю Чеботаренко О.Л.
05.02.2025 року до суду надійшла відповідь на запит суду, щодо місця проживання (перебування) відповідача по справі та ухвалою від 06.02.2025 року позовна заява прийнята судом до розгляду та відкрито провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.05.2024 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів, за умовами якого позикодавець передає, а позичальник отримує у борг грошові кошти в сумі 61000 грн. Сторони погодили факт передачі грошових коштів відеозаписом. Умовами договору сторони погодили графік повернення позики, а саме: 15250 грн до 02.06.2024 року, 15250 грн до 02.07.2024 року, 15250 грн до 02.08.2024 року та 15250 грн до 02.09.2024 року. Відповідачем не виконано зобов'язання щодо повернення позики у строк, визначений п.2.3 договору, а саме щодо сплати позики рівними частинами по 15250 грн протягом чотирьох місяців. Свої зобов'язання відповідач виконала частково та сплатила 30500 грн. Залишок заборгованості складає 30500 грн. Тому представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в сумі 30500 грн та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн, а також по сплаті судового збору в сумі 980 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак від його представника - адвоката Шпуганича В.П. до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, на задоволенні позову наполягає /а.с.60/.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, однак від неї до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, а також заява про надання розстрочки виконання судового рішення, в якій відповідач зазначила, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та не має заперечень. При цьому, для виконання рішення суду їй необхідна розстрочка, з огляду на наступне. Працюючи в call-центрі ТОВ «Уклон Україна» до неї, як до працівника зі стажем 4 роки, останніх 3 місяці допускали приниження людської гідності, а також порушення трудового законодавства, зокрема з 01.01.2025 року керівництво почало її штрафувати за неявку на роботу за наявною довідкою від лікаря, допускали цькування на роботі від колективу, 17.02.2025 року їй без причини надали випробувальний термін 2 тижні, протягом якого з кожним днем через незначні недоліки погрожували звільненням. Вона не могла зазнавати такого відношення до себе, тому 26.02.2025 року вона написала заяву на звільнення за згодою сторін. На даний час вона не має постійного джерела доходу, оскільки з 28.02.2025 року вона проходить стажування у магазині сантехніки і не знає подальші дії від керівництва магазину. Крім того, у неї на утриманні племінник, який мав вроджену травму та через це у віці 13 років захворів структурно-фокальною епілепсією. Через ці обставини вона, розуміючи всю складність ситуації, вже тривалий час здійснює грошові перекази на картку, яка належить ОСОБА_4 на ліки та їжу. Також, останній ще здобуває освіту денної форми навчання та не має фактичної змоги працювати, до того ж на даний час проходить практику. Мати ОСОБА_4 - її сестра, перенесла важку хворобу та операцію 28.02.2017 року, через яку її фізичний стан важкий, що унеможливлює працювати на постійній роботі, в повному обсязі утримувати себе та племінника. Фактично у відповідача 2 хворих члена сім'ї, від яких вона не може і не хоче відмовлятись, тому здійснює їх утримання відповідно до своїх можливостей. Крім того, вже майже 2 роки вона за усною домовленістю винаймає квартиру у свого знайомого, за яку потрібно сплачувати кошти. Тому, на думку відповідача, без надання розстрочки виконання рішення суду існування її сім'ї буде неможливим, до того ж, вона буде не в змозі виконати рішення суду через відсутність коштів. Тому враховуючи вимоги позивача, а саме: 30500 грн (ціна позову) + 980 грн (судовий збір) + 4000 (послуги адвоката) = 35480 грн, вона просила розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців зі сплатою по 2957 грн кожного 30 числа місяця, а в лютому - 28 числа, що надасть їй можливість в повному обсязі виконати цивільне зобов'язання та надалі утримувати свою родину і винаймати житло, тобто фактично забезпечити своє існування та існування своєї сім'ї.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
02.05.2024 року між позивачем ОСОБА_1 (Позикодавець) та відповідачем ОСОБА_2 (Позичальник) укладено Договір позики (між фізичними особами, безпроцентної), за умовами якого позивач передав відповідачу безвідсоткову позику в сумі 61000 грн готівкою, а відповідач зобов'язалася повернути отриману суму в строки і в порядку, що зазначені в даному Договорі /а.с.6-7/.
Згідно з п.2.2 Договору позики, факт передачі Позикодавцем суми позики засвідчується відеозаписом.
На підтвердження факту передачі відповідачу суми позики до позовної заяви позивачем долучено відповідний відеозапис, на якому зафіксовано отримання та перераховування відповідачем коштів готівкою та складання між сторонами договору позики /а.с.13/.
При цьому, ні факт укладення договору позики, ні факт отримання суми позики за цим договором відповідач не оспорює.
Порядок повернення суми позики визначено п.2.3 Договору позики, згідно з яким повернення отриманих сум здійснюється Позичальником рівними частками - по 15250 грн щомісяця протягом 4-х місяців, починаючи з 02.06.2024 року, згідно з наступним графіком: 02.06.2024 року - 15250 грн, 02.07.2024 року - 15250 грн, 02.08.2024 року - 15250 грн та 02.09.2024 року - 15250 грн.
Однак, за посиланням позивача, відповідач порушила умови п.2.3 Договору позики та повернула лише частину позики в сумі 30500 грн, внаслідок чого залишок заборгованості становить 30500 грн.
Зазначені обставини відповідач у поданій до суду заяві не заперечує.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
При цьому, відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його в строк, передбачений договором.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Таким чином, оскільки відповідач не виконала належним чином свої зобов'язання за договором позики в строки, передбачені договором, сплативши лише два з чотирьох платежів з метою повернення позики, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на законі, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.
При цьому, ч.1 ст.142 ЦПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 968,96 грн.
Таким чином, оскільки відповідач визнала позов до початку розгляду справи по суті, то позивачу з державного бюджету слід повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 484,48 грн. (50% від 968,96 грн., сплаченого позивачем), а іншу частину судового збору у сумі 484,48 грн., відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то згідно з ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У відповідності до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При зверненні з позовом у позовній заяві представником позивача адвокатом Шпуганичем В.П. було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.
Судом встановлено, що 20.09.2024 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Шпуганичем В.П. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого адвокат адвокат Шпуганич В.П. зобов'язався надавати позивачу правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а позивач зобов'язався оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами /а.с.5, 11/.
Згідно з п.3.1 договору, за правову допомогу, надану в суді першої інстанції (консультації, складання позову, участь в судових засіданнях суду першої інстанції за необхідності) Замовник сплачує Адвокату винагороду (гонорар) в сумі 4000 грн.
Вартість години роботи сторони оцінюють у 1000 грн (п.3.2 договору).
У позовній заяві представник позивача зазначив, що позивач отримав від адвоката правову допомогу у вигляді: консультації правового характеру (орієнтовний час 1 год); підготовки доказової бази щодо подачі позову (орієнтовний час 1 год.); складання позовної заяви (орієнтовний час 2 год.); формування додатків до позову та його відправка до суду (орієнтовний час 1 год); участь в судових засіданнях суду першої інстанції (орієнтовний час 1 год). Орієнтовний час, який витрачений та буде витрачений в межах розгляду справи в суді першої інстанції, на думку представника позивача, становить від 6 до 7 год. Вартість виконаних робіт (наданих послуг) за згодою сторін у договорі визначено в сумі 4000 грн.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Така правова позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду (у справах №922/445/19; № 923/560/17; № 329/766/18; № /78/1522/18).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у Постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також' Верховним Судом у Постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18.
Вищевказані витрати на правову допомогу (5 год) (крім витрат на участь представника позивача в судових засіданнях (1 год), враховуючи, що представник позивача не був присутній в жодному судовому засіданні, надіславши заяву про розгляд справи у його відсутність), суд визнає судовими витратами на професійну правничу допомогу, які були необхідними для забезпечення розгляду вказаної справи, а також співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також значенням справи для сторони, а тому вказані витрати в загальному розмірі 4000 грн підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, враховуючи погоджений сторонами розмір гонорару в сумі 4000 грн та вартість години роботи 1000 грн, виходячи із наданих адвокатом послуг (5 год), то відхилення судом посилань сторони позивача на наявність витрат позивача на правничу допомогу адвоката за участь в судових засіданнях (1 год) не впливає на загальний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який заявлений до стягнення в сумі 4000 грн.
Таким чином, матеріалами справи доведено розмір понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.
Тому, оскільки позов задоволено повністю, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.
З урахуванням зазначеного, загальний розмір понесених позивачем судових витрат, який підлягає стягненню з відповідача складає 4484,48 грн., з них: судові витрати по сплаті судового збору - 484,48 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу - 4000 грн.
Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, суд прийшов до наступного висновку.
Так, відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.435 ЦПК України).
Згідно з ч.4 ст.435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому, відповідно до ч.5 ст.435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Як на підстави для розстрочення виконання рішення до 12 місяців відповідач посилалася на складне фінансове становище, яке обумовлюється відсутністю постійного джерела доходу та необхідністю утримання хворої сестри та племінника, який також має проблеми зі здоров'ям та не може працювати, у зв'язку з навчанням на денній формі навчання.
Ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доказування та надання доказів, а саме, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Разом з тим, посилаючись на скрутне матеріальне становище, відповідач в порушення ч.1 ст.81 ЦПК України, не надала доказів щодо розміру своїх доходів.
При цьому, долучення до заяви копії наказу про звільнення з ТОВ «Уклон» від 28.02.2025 року не свідчить про те, що станом на день ухвалення рішення відповідач не працевлаштована та не отримує будь-яких інших доходів.
Крім того, відповідачем до заяви долучено копію виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.03.2017 року, виписки із медичних документів ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за 2006 р., 2019 р, 2020 р. та 2024 р., копії паспортів вказаних осіб та виписку АТ «Універсал Банк» по картці відповідача щодо здійснення нею переказів на картку ОСОБА_6 за період з 22.09.2023 року по 26.02.2025 року на загальну суму 12176,89 грн /а.с.67, 68, 69, 70-71, 73, 74, 75/.
Разом з тим, доказів того, що ОСОБА_5 є сестрою відповідача, а ОСОБА_6 - племінником, відповідач в порушення ч.1 ст.81 ЦПК України до заяви не долучила, як і доказів щодо розміру доходів вказаних осіб, у зв'язку з чим вони потребують матеріальної підтримки.
При цьому, як ОСОБА_5 , так і ОСОБА_6 є повнолітніми особами, у зв'язку з чим повинні самі себе забезпечувати, а згідно з довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, ОСОБА_6 30.06.2025 року завершує здобуття освіти у Відокремленому структурному підрозділі «Київський фаховий коледж морського і річкового флоту та транспортних технологій Державного університету Інфраструктури та технологій» /а.с.87/ і матиме можливість працевлаштуватись.
Крім того, як вбачається з вищевказаних документів, ОСОБА_5 хворіє ще з 2017 року, а ОСОБА_6 - з 2019 року, тобто вказані обставини вже існували на момент укладення відповідачем договору позики з позивачем від 02.05.2024 року і, погоджуючись на викладені в договорі умови щодо повернення позики протягом 4-х місяців рівними платежами до 02.09.2024 року, відповідач мала об'єктивно оцінювати свої можливості щодо виконання вказаного зобов'язання.
Окрім того, згідно з долученою до заяви копією наказу про звільнення ТОВ «Уклон», відповідач звільнена з посади менеджера у сфері надання інформації відділу інформаційної підтримки 28.02.2025 року, тобто через понад 5 місяців після настання терміну виконання зобов'язання за договором позики в повному обсязі, який настав 02.09.2024 року.
Будь-яких доказів виникнення об'єктивних обставин, які б перешкоджали відповідачу належним чином виконати свої зобов'язання за договором позики саме в період необхідності сплати обов'язкових платежів за договором позики, а саме 02.08.2024 року та 02.09.2024 року, відповідачем в порушення ч.1 ст.81 ЦПК України до заяви не долучено.
Таким чином, заборгованість за вказаним договором позики виникла саме з вини відповідача.
Таким чином, відповідачем не доведено наявність обставин, які згідно з ч.4 ст.435 ЦПК України можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду, а тому з урахуванням ступеня вини відповідача у виникненні даного спору, суд приходить до висновку, що підстав для розстрочення виконання рішення на теперішній час у суду немає, а тому у розстроченні виконання рішення суду відповідачу слід відмовити.
При цьому, відповідачу слід роз'яснити, що вона має право звернутися до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду з долученням до неї відповідних доказів в порядку, передбаченому ст.435 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 10, 13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 435 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості в сумі 30500 грн задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 02.05.2024 року в сумі 30500 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 4484,48 грн (з них: судові витрати по сплаті судового збору - 484,48 грн, судові витрати на професійну правничу допомогу - 4000 грн).
Зобов'язати Головне управління Казначейства у Київській області, код ЄДРПОУ 37955989, що розташоване за адресою: 01196, м.Київ, площа Лесі Українки, буд.1, повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 484,48 грн., сплачений через сервіс плати GOVPAY на рахунок UA318999980313131206000010788, отримувач ГУК уКихв.обл/Вишгород.міс/22030101, квитанція про сплату №0353-7645-0847-3424 від 24.09.2024 року.
У розстроченні виконання рішення суду ОСОБА_2 відмовити.
Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07.04.2025 року.
СуддяО. Л. Чеботаренко