08.04.2025 Справа №607/3848/25 Провадження №1-кп/607/1219/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Тернополі кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025210000000304 від 21 січня 2025 року про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Добромірка Збаразького району Тернопільської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , -
20 січня 2025 року о 14 год 30 хв, обвинувачений ОСОБА_3 , керуючи технічно-справним автомобілем Mitsubishi Outlander р.н. НОМЕР_1 , рухався заднім ходом по території КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня №2», що по вул. Купчинського, 14 в м. Тернопіль в напрямку виїзду з території лікарні на проїзну частину дороги вул. Купчинського.
Рухаючись заднім ходом, водій автомобіля Mitsubishi Outlander р.н. НОМЕР_1 обвинувачений ОСОБА_3 , в порушення вимог п. 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами та доповненнями (далі - ПДР), не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб своєчасно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Так, в цей час, по території вказаної лікарні, в зустрічному до руху автомобіля Mitsubishi Outlander напрямку, тобто в сторону вул. Сахарова, в темпі повільної ходьби, рухався пішохід ОСОБА_7 .
Продовжуючи рух у вищевказаному напрямку, обвинувачений ОСОБА_3 , всупереч вимог п. 10.9 ПДР, які зобов'язували його своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, не переконався, що це буде безпечним та не створюватиме небезпеки іншим учасникам руху, не звернувся за допомогою до інших осіб, для забезпечення безпеки руху і допустив наїзд на ОСОБА_7 , який продовжував рухатись, в зустрічному до автомобіля Mitsubishi Outlander напрямку.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми у вигляді перелому кісток склепіння і основи черепа, крововиливів у речовину та під оболонки головного мозку, протікання якої ускладнилося розвитком набряку-набубнявіння та компресії головного мозку із вклиненням стовбурових структур у великий потиличний отвір, що призвело до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 о 16:30 год в приміщенні КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня №2».
Порушення водієм автомобіля Mitsubishi Outlander р.н. НОМЕР_1 обвинуваченим ОСОБА_3 вимог п. 10.9 ПДР перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та заподіянням смерті потерпілому ОСОБА_7 .
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 , своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_7 , вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у інкримінованому йому злочині визнав повністю, погодився з усіма обставинами, які були зібрані та дослідженні під час досудового розслідування та викладені в обвинувальному акті. Крім цього, показав, що 20.01.2025 о 14 год 30 хв, він рухаючись транспортним засобом марки «Mitsubishi Outlander», р.н. НОМЕР_2 , заднім ходом по території КНП «Тернопільська комунальна міська лікарня №2» не помітив пішохода ОСОБА_7 , на якого здійснив наїзд автомобілем. Після цього, він одразу звернувся до лікарів, з метою надання необхідної медичної допомоги потерпілому, проте останній від отриманих внаслідок наїзду автомобілем травм, помер. У вчиненому щиро розкаюється, просить суд, при призначенні покарання врахувати те, що ним відшкодовано завдану шкоду потерпілій у кримінальному провадженні, а також те, що він здійснює волонтерську діяльність, має на утриманні двоє малолітніх дітей. Поряд з цим, просить не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки це його єдиний заробіток для утримання дружини, двох малолітніх дітей та непрацездатних батьків.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що обвинуваченим ОСОБА_3 їй відшкодована шкода у повному обсязі, жодних претензій матеріального чи морального характеру вона до обвинуваченого не має. Просить суд, призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_3 не пов'язане з позбавленням волі та не позбавляти його права керування транспортними засобами.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, визнано судом недоцільним. При цьому, суд виходив з того, що згідно ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту своїх прав. В судовому засіданні, після допиту обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_3 та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин, які зазначені в обвинувальному акті, та які сторона обвинувачення вважає такими, при яких відбулося вчинення кримінального правопорушення.
Сумніви у добровільності позиції учасників судового провадження, у суду відсутні, наслідки неможливості оскаржити обставини, що були ними визнані в судовому засіданні, в апеляційному порядку - роз'яснені.
Судом встановлено, що наявні підстави для визнання винуватості обвинуваченим, оскільки з реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що при досудовому розслідуванні зібрано достатньо доказів для обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а тому визнання обвинуваченим винуватості є цілком виправданим.
Оцінивши в сукупності всі докази у справі, в межах обраного обсягу та порядку, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 винуватий у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України злочин за ч. 2 ст. 286 КК України відноситься до тяжкого злочину.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного ним злочину, ту обставину, що ОСОБА_3 вперше скоїв кримінальне правопорушення з необережності, особу обвинуваченого, а саме: відношення обвинуваченого до скоєного ним злочину, який усвідомив неправомірність вчиненого ним діяння і критично оцінює скоєне, готовий нести відповідальність.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, добровільне відшкодування потерпілій завданої шкоди.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_3 не перебуває на обліку у нарколога, психіатра.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 вид та міру покарання, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує, обставини, які пом'якшують покарання, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який повністю визнав себе винним у вчиненому, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, здійснює волонтерську діяльність, пов'язану з керуванням транспортними засобами, має на утриманні двоє малолітніх дітей. З врахуванням наведених обставин, суд доходить до висновку, що необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі в межах визначених ч. 2 ст. 286 КК України.
Вирішуючи питання про необхідність призначення альтернативного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, суд враховує наступне.
Закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов'язана з користуванням таким правом, є джерелом доходу. Наявність цієї обставини потребує більш виваженого підходу під час обрання відповідного виду покарання для особи, засудженої за ч. 2 ст. 286 КК України, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.
Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Так, санкція ч. 2 ст. 286 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. У цьому випадку додаткове покарання є альтернативним, а доцільність його застосування вирішується судом у кожному конкретному випадку. Такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 10.08.2021, справа № 137/807/20.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08.02.2018, справа № 361/2704/16-к, санкція ч. 2 ст. 286 КК, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи, оскільки це покарання у санкції носить альтернативний характер і не є обов'язковим для застосування судом.
З урахуванням даних про обставини порушення обвинуваченим правил безпеки дорожнього руху, особу ОСОБА_3 , а саме - щире каяття, виключно критичне ставлення до наслідків своїх дій, принесення вибачення потерпілій, готовність нести призначене покарання, відсутність у обвинуваченого інших джерел доходу для забезпечення утриманців, позитивну характеристику у зв'язку із здійсненням волонтерської діяльності, а також те, що після ДТП обвинувачений викликав допомогу лікарів для потерпілого, відшкодував потерпілій ОСОБА_6 шкоду, спричинену смертю її батька, обставини, які пом'якшують покарання та суттєво знижують ступінь суспільної небезпеки винного, суд дійшов до переконання про можливість виправлення обвинуваченого без призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Разом з тим, враховуючи думку прокурора, захисника та потерпілої, зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має позитивну характеристику за місцем проживання, вжив заходи, за яких у потерпілої відсутні жодні вимоги до нього, суд приходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України та встановити іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, що є достатнім для того, щоб він в умовах здійснення контролю за поведінкою довів своє виправлення.
Суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у справі відсутній.
Питання щодо речових доказів у кримінальному проваджені, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України, а саме: процесуальні витрати у зв'язку із залученням експерта у сумі 9550 гривень 80 копійок підлягають стягненню з ОСОБА_3 в користь держави (вартість судової інженерно-транспортної експертизи «дослідження технічного стану транспортних засобів» №СЕ-19/120-25/981-ІТ від 07.02.2025, складає 3183,60 грн; вартість судової інженерно-транспортної експертизи «транспортно-трасологічні дослідження» №СЕ-19/120-25/980-ІТ від 07.02.2025, складає 3183,60 грн; вартість судової інженерно-транспортної експертизи «дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» №СЕ-19/120-25/1127-ІТ від 30.01.2025, складає 3183,60 грн).
Питання про скасування арешту майна, суд вирішує, відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому за даною статтею покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому 2 (два) роки іспитового строку.
Зобов'язати ОСОБА_3 , відповідно до ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати у зв'язку із залученням експерта в розмірі 9550,80 грн (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят гривень вісімдесят копійок) в користь держави.
Речові докази:
- автомобіль марки «Mitsubishi» модель «Outlander», д.н.з. НОМЕР_2 - залишити в розпорядженні власника БО «БФ» Допомога українців з Європи», після набрання вироку законної сили.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.01.2025 (справа №607/1623/25, провадження №1-кс/607/558/2025) на автомобіль марки «Mitsubishi» модель «Outlander», д.н.з. НОМЕР_2 , що на праві власності належить БО «БФ» Допомога українців з Європи» - скасувати, після набрання вироку законної сили.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий суддяОСОБА_1