Єд. унік. № 243/1760/25
Провадження № 1-кп/243/594/2025
08 квітня 2025 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025052510000084 від 22 січня 2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженця м. Нововолинськ Волинської області, громадянина України, із середньо спеціальною освітою, одруженого, який має на утриманні малолітньою дитину 2019 року народження, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, водія-електрика відділення розвідки та корегування взводу безпілотних авіаційних комплексів 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , старшого солдата, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.263 КК України,
Під час судового провадження 25.02.2025 між ОСОБА_5 та прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості.
За змістом обвинувального акту кримінальне правопорушення було вчинене за наступних обставин.
Старший солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, перебуваючи на посаді водія-електрика відділення розвідки та корегування взводу безпілотних авіаційних комплексів 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , 16.10.2024 року перебуваючи на бойовому завданні на позиціях поблизу населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області, знайшов у невстановленому місці обріз мисливської рушниці моделі ЗКМ № 12393Р, 16 калібру, виготовлений саморобним способом; п'ятсот вісімнадцять патронів калібру 5,45х39 мм, корпуси наступальної ручної осколкової гранати типу RGD-5 (2 од.); корпус наступальної ручної осколкової гранати GHO-1 (1 од.); корпус наступальної осколкової гранати типу РГ-42 (1 од.); корпус оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1 (1 од.); корпуси осколкової ручної гранати типу M67 (4 од.); запал ручної гранати AF11 (1 од.), запали типу УЗРГМ (2 од.), UZRGM (2 од.); запали ручної гранати типу М213 (4 од.); 40 - мм постріл гранатомету ВОГ-25 (1 од.).
Так, старший солдат ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, не маючи передбаченого законом дозволу, з метою придбання та зберігання вогнепальної зброї та боєприпасів, всупереч вимогам чинного законодавства України, а саме: Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», Постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року «Положення про дозвільну систему України»: наказу МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року «Про затвердження інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, бойових припасів до них і вибухових речовин», поклав до свого рюкзака обріз мисливської рушниці моделі ЗКМ №12393Р, 16 калібру, виготовлений саморобним способом; п'ятсот вісімнадцять патронів калібру 5,45х39 мм, корпуси наступальної ручної осколкової гранати типу RGD-5 (2 од.); корпус наступальної ручної осколкової гранати GHO-1 (1 од.); корпус наступальної осколкової гранати типу РГ-42 (1 од.); корпус оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1 (1 од.); корпуси осколкової ручної гранати типу M67 (4 од.); запал ручної гранати AF11 (1 од.), запали типу УЗРГМ (2 од.), UZRGM (2 од.); запали ручної гранати типу М213 (4 од.); 40 - мм постріл гранатомету ВОГ-25 (1 од.). У конструкційному поєднанні корпуси гранат GHO-1 (1 од.), РГ-42 (1 од.), Ф-1 (1 од.), M67 (4 од.) та запали типу AF11 (1 од.), UZRGM (2 од.), М213 (4 од.), являються осколковими ручними гранатами типу GHO-1 (1од.), РГ-42 (1 од.), Ф-1 (1 од.), М67 (4 од.) вказані гранати відносяться до категорії бойових припасів, тим самим придбав та почав незаконно зберігати вогнепальну зброю та бойові припаси без передбаченого законом дозволу.
У січні 2025 року (більш точної дати встановити не виявилося можливим), після виходу з позиції старший солдат ОСОБА_5 , продовжуючи свій злочинний умисел, поклав обріз мисливської рушниці моделі ЗКМ №12393Р, 16 калібру, виготовлений саморобним способом; п'ятсот вісімнадцять патронів калібру 5,45х39 мм, корпуси наступальної ручної осколкової гранати типу RGD-5 (2 од.); корпус наступальної ручної осколкової гранати GHO-1 (1 од.); корпус наступальної осколкової гранати типу РГ-42 (1 од.); корпус оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1 (1 од.); корпуси осколкової ручної гранати типу M67 (4 од.); запал ручної гранати AF11 (1 од.), запали типу УЗРГМ (2 од.), UZRGM (2 од.); запали ручної гранати типу М213 (4 од.); 40- мм постріл гранатомету ВОГ-25 (1 од.) до багажного відділення власного транспортного засобу марки Nissan Navara д.н.з. НОМЕР_3 та направився до тимчасового місця розташування підрозділу у м. Краматорськ, тим самим продовжив незаконно зберігати вогнепальну зброю бойові припаси без передбаченого законом дозволу.
22.01.2025 приблизно о 11 год. 30 хв. ОСОБА_5 , під час руху на власному транспортному засобі марки Nissan Navara д.н.з. НОМЕР_3 , в багажному відділенні якого знаходилися обріз мисливської рушниці моделі ЗКМ №12393Р 16 калібру, виготовлений саморобним способом; п'ятсот вісімнадцять патронів калібру 5,45 х 39 мм, корпуси наступальної ручної осколкової гранати типу RGD-5 (2 од.); корпус наступальної ручної осколкової гранати GHO-1 (1 од.); корпус наступальної осколкової гранати типу РГ-42 (1 од.); корпус оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1 (1 од.); корпуси осколкової ручної гранати типу M67 (4 од.); запал ручної гранати AF11 (1 од.), запали типу УЗРГМ (2 од.), UZRGM (2 од.); запали ручної гранати типу М213 (4 од.); 40 - мм постріл гранатомету ВОГ-25 (1 од.), проїжджаючи блок-пост «Стелла» поблизу населеного пункту Долина Краматорського району Донецької області був зупинений працівниками поліції для перевірки документів та особистих речей.
В період часу з 17 год. 19 хв. по 17 год. 55 хв. 22.01.2025 року в ході огляду за добровільною згодою ОСОБА_5 та в його присутності було виявлено та вилучено: обріз мисливської рушниці моделі ЗКМ №12393Р, 16 калібру, виготовлений саморобним способом, який є вогнепальною зброєю; п'ятсот вісімнадцять патронів, з них п'ятсот вісім бойових проміжних патронів калібру 5,45 х 39 мм з кулею зі сталевим осердям (5,45 ПС), три патрони з бронебійною кулею (5,45 БП), два патрони з трасуючою кулею (5,45 Т) та п'ять патронів з кулею підвищеної пробивної здатності (5,45 ПП), які відносяться до категорії бойових припасів; корпуси наступальної ручної осколкової гранати типу RGD-5 (2 од.) до категорії бойових припасів не відносяться, є вибуховою речовиною бризантних типу «В», масою 180-185 грам; корпус наступальної ручної осколкової гранати GHO-1 (1 од.), до категорії бойових припасів не відноситься, є вибуховою речовиною групи бризантних масою 58 грам; корпус наступальної осколкової гранати типу РГ-42 (1 од.), до категорії бойових припасів не відноситься, є вибуховою речовиною групи бризантних (тротил) масою 110-120 грам; корпус оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1 (1 од.), до категорії бойових припасів не відноситься, є вибуховою речовиною групи бризантних - тротил масою 50-56 грам; корпуси осколкової ручної гранати типу M67 (4 од.) до категорії бойових припасів не відносяться, є вибуховою речовиною групи бризантних типу «В», масою 180-185 грам.; запал ручної гранати AF11 (1 од.), до категорії бойових припасів не відноситься, є вибуховою речовиною групи ініціюючих та групи бризантних, запали типу УЗРГМ (2 од.), UZRGM (2 од.), до категорії бойових припасів не відносяться, є вибуховою речовиною групи ініціюючих та групи бризантних; запали ручної гранати типу М213 (4 од.) до категорії бойових припасів не відносяться, є вибуховою речовиною групи ініціюючих та групи бризантних; 40 - мм постріл гранатомету ВОГ-25 (1 од.), відноситься до категорії бойових припасів. У конструкційному поєднанні корпуси гранат GHO-1 (1 од.), РГ-42 (1 од.), Ф-1 (1 од.), M67 (4 од.) та запали типу AF11 (1 од.), UZRGM (2 од.), М213 (4 од.), являються осколковими ручними гранатами типу GHO-1 (1од.), РГ-42 (1 од.), Ф-1 (1 од.), М67 (4 од.) вказані гранати відносяться до категорії бойових припасів, які ОСОБА_5 незаконно придбав та зберігав без передбаченого законом дозволу.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 у скоєнні цього кримінального правопорушення визнав себе винним у повному обсязі та просив затвердити угоду про визнання винуватості від 25.02.2025, яку було ним укладено з прокурором. Він розуміє незаконність своїх дій, визнає наведені в обвинувальному акті обставини вчинення ним кримінального правопорушення, погоджується з кримінально-правовою кваліфікацією інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 263 КК України, усвідомлює небезпечність своєї протиправної поведінки.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 25.02.2025 між прокурором ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора по цьому кримінальному провадженню, та обвинуваченим ОСОБА_5 у присутності захисника ОСОБА_4 було укладено угоду про визнання винуватості, за умовами якої обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, зобов'язався беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, щиро каятися, у разі затвердження угоди про визнання винуватості виконати призначене покарання, не вчиняти до закінчення проходження військової служби інших військових злочинів, відшкодувати витрати за проведення судових експертиз у кримінальному провадженні у розмірі 14326,20 грн. Також сторонами угоди визначено узгоджене між ними покарання, яке ОСОБА_5 повинен нести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких обставин, а також беззастережне визнання своєї винуватості, беручи до уваги інтереси суспільства, і відсутність обставин, передбачених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , враховуючи низку обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 та істотно впливають на прийняття рішення про можливість укладення угоди про визнання винуватості та обумовлення міри покарання за вчинений злочин, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, сторони угоди вважали за можливе при призначенні покарання ОСОБА_5 за вчинений злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, застосувати норми ст. 69 КК України, та погодилися на призначення останньому покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 1 ст. 263 КК України, у виді службового обмеження строком на 2 роки, з відрахуванням в дохід держави 20% від суми грошового забезпечення. В угоді передбачені наслідки її укладання, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому. Угода була підписана прокурором ОСОБА_3 , обвинуваченим ОСОБА_5 та його захисником адвокатом ОСОБА_4 .
Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить із наступного.
Відповідно до положень ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод: 1) угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим; 2) угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Положеннями частини 2 статті 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Згідно частини 5 статті 469 КПК України укладання угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначила про те, що при укладанні даної угоди від 25.02.2025 були дотримані вимоги та правила Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, просила цю угоду затвердити та призначити ОСОБА_5 узгоджену по угоді міру покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні також просив затвердити укладену угоду про визнання винуватості від 25.02.2025, беззастережно підтвердив визнання ним винуватості у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, добровільність укладання цієї угоди та можливість її виконання.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що мале місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , воно правильно кваліфіковане за ч. 1 ст. 263 КК України, а саме - придбання та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Відповідно до положень статті 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 263 КК України, є тяжкими злочинами.
Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості від 25.02.2025 за своїм змістом та порядком укладання відповідає вимогам статей 468-470, 472 КПК України, положенням ч. 1 ст. 263 КК України, щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення, можливості застосування положень ст. 69 КК України з огляду на наявність обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, та можливості призначення покарання у виді службового обмеження строком на 2 роки, з відрахуванням в дохід держави 20% від суми грошового забезпечення, що відповідає положенням ст. 58 КК України.
Шляхом вивчення документів кримінального провадження, заслуховування пояснень ОСОБА_5 , суд переконався у тому, що укладання угоди є добровільним. Тобто, згідно положень частини 6 статті 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим, тому угода підлягає затвердженню також з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем служби, за медичною допомогою до нарколога та психіатра не звертався.
Крім того, обвинуваченому роз'яснені положення частини 5, 6 та 7 статті 474 КПК України та положення статті 389-1 КК України «Умисне невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості», які йому зрозумілі, ним усвідомлено, що наслідком укладання та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених частиною п'ятою статті 474 КПК України, обмеження його права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України. Наслідки невиконання угоди обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз'яснень обвинувачений не заперечував проти затвердження судом угоди про визнання винуватості.
Таким чином, за наслідками розгляду угоди у судовому засіданні, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального та кримінального законів, врахувавши заслухані доводи сторін угоди, приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про ухвалення обвинувального вироку та затвердження угоди про визнання винуватості ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, із застосуванням положень ст. ст. 58, 69 КК України та призначення узгодженої сторонами міри покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців строком на 2 роки з відрахуванням в дохід держави 20 % від суми грошового забезпечення.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Цивільний позов не заявлявся.
Процесуальні витрати за проведення експертизи у відповідності до ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Долю речових доказів вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 374, 468-472 Кримінального процесуального кодексу України,
Затвердити угоду від 25 лютого 2025 року, укладену між ОСОБА_5 та прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про визнання винуватості у рамках кримінального провадження № 12025052510000084 від 22 січня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання, із застосуванням ст. ст. 58, 69 КК України у виді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням в дохід держави 20% від суми грошового забезпечення.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня, з якого фактично розпочнеться відрахування із грошового забезпечення військовослужбовця.
Під час відбування даного покарання обвинувачений ОСОБА_5 , не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
Стягнути зі ОСОБА_5 процесуальні витрати за проведення судової експертизи зброї № СЕ-19/105-25/747-БЛ від 27.01.2025 у сумі 1591,80 грн., судової експертизи зброї № СЕ-19/105-25/750-БЛ від 28.01.2025 у сумі 3183,60 грн., судової вибухово-технічної експертизи № СЕ-19/105-25/767-ВТХ від 04.02.2025 у сумі 9550,80 грн. на користь держави.
Речові докази у відповідності до положень ст. 100 КПК України, а саме: обріз рушниці ЗКМ № 12393Р, 16 калібру, що зберігається у камері схову речових доказів ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, за квитанцією ДЦК № 138, - повернути військовій частині НОМЕР_2 , патрони калібру 5,45х39 мм. загальною кількістю 498 шт., що зберігаються у камері схову речових доказів ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, за квитанцією ДЦК № 139, - повернути військовій частині НОМЕР_2 , 20 гільз патронів калібру 5,45х39 мм, що зберігаються у камері схову речових доказів ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області за квитанцією ДЦК № 1139, - знищити, осколки, які утворились внаслідок вибуху наданих на дослідження об'єктів, що зберігаються у сейф-пакеті в камері схову речових доказів ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області за квитанцією № 450, - знищити.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 3891 КК України.
У разі невиконання затвердженої судом угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення: обвинуваченим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1