Справа № 243/3184/24
Провадження № 1-кп/243/331/2025
08 квітня 2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника, адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових зсідань Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024052510000242 від 08.03.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який народився у с. Старі Трояни Кілійського району Одеської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період (посада - оператор групи спеціального призначення роти спеціального призначення загону спеціальних операцій військової частини НОМЕР_2 , звання - солдат), зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 12 січня 2024 року № 12, солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення та призначено до військової частини НОМЕР_3 на посаду стрільця-снайпера 2 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_3 .
Про факт несення військової служби у час особливого періоду та порядок проходження військової служби солдату ОСОБА_4 достеменно було відомо, вказаний військовослужбовець дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання та службові обов'язки.
У відповідності до ст. ст. 17, 65 Конституції України ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно зі ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовець зобов'язаний: свято i непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив тяжкий злочин за наступних обставин.
Так, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_3 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.
На початку січня 2024 року (більш точну дату та час в ході судового розгляду встановити не виявилося можливим), солдат ОСОБА_4 , перебуваючи в районі с. Білогорівка Донецької обл., під час виконання бойових завдань побачив на землі осколкову оборонну ручну гранату Ф-1, що відноситься до бойових припасів. В цей же час, на цьому місці у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, спрямований на носіння бойового припасу та подальше його зберігання, без передбаченого законом дозволу.
Реалізовуючи свій протиправний умисел, солдат ОСОБА_4 , всупереч вимогам чинного законодавства України, а саме постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 «Положення про дозвільну систему України», наказу МВС України від 21.08.1998 № 622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», підняв з землі осколкову оборонну ручну гранату Ф-1, що відноситься до бойових припасів, тим самим придбав вищезазначений бойовий припас.
Усвідомлюючи, що знайдена ним осколкова оборонна ручна граната Ф-1 є бойовим припасом, солдат ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, залишив її собі, чим здійснив незаконне носіння бойових припасів та почав їх зберігати.
В подальшому, 08 березня 2024 року, приблизно об 11 год. 50 хв., солдат ОСОБА_4 , перебуваючи біля буд. № 12 по вул. Корольова м. Слов'янська Донецької обл., був зупинений працівниками поліції, де в ході перевірки у солдата ОСОБА_4 було виявлено осколкову оборонну ручну гранату Ф-1, що відноситься до бойових припасів.
У зв'язку з цим 08 березня 2024 року в період часу з 13 год. 00 хв. по 13 год. 12 хв. слідчим СВ ВП №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, за участю солдата ОСОБА_4 , проведено огляд місця події, під час якого з правої кишені надягнутих на солдаті ОСОБА_4 , штанів, було вилучено осколкову оборонну ручну гранату Ф-1, що відноситься до бойових припасів.
Таким чином, солдат ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, зокрема - придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
24.04.2024 між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12024052510000242 від 08.03.2024, з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника, адвоката ОСОБА_5 , з іншого боку, добровільно укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. ст. 468-470, 472 КПК України.
Згідно з угодою про визнання винуватості, обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, вчиненого ним за викладених вище обставин у повному обсязі врученого йому обвинувального акту.
Обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування щиро покаявся у скоєному злочині.
Обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування та судового провадження зобов'язався:
а) беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України;
б) щиро каятися;
в) у разі затвердження угоди про визнання винуватості, виконати призначене покарання.
г) не вчиняти до закінчення проходження військової служби інших злочинів.
Обвинувачений ОСОБА_4 , укладаючи угоду про визнання винуватості, зобов'язується співпрацювати зі стороною обвинувачення у кримінальному провадженні № 1202405251000242 від 08.03.2024, давати правдиві, достовірні та повні показання щодо його причетності до злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, у тому числі й під час судового розгляду у разі розгляду судом кримінальних проваджень стосовно останнього.
Обвинувачений ОСОБА_4 зобов'язується сумлінно співпрацювати, а це означає, що він буде не лише правдиво та повною мірою відповідати на всі поставлені питання, а й добровільно надавати всю відому інформацію по кримінальному провадженню стосовно себе. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 зобов'язаний в умовах воєнного стану на території України більше не вчиняти інших військових, тяжких та особливо тяжких злочинів та зобов'язується виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником та на визначеному місці служби або у військовій частині.
Обвинувачений ОСОБА_4 розуміє, що ці зобов'язання співпрацювати зі стороною обвинувачення продовжуються і після винесення вироку, а відмова від такої співпраці є порушенням даної угоди, що є підставою для прокурора, який затвердив таку угоду, звернутися до суду з клопотанням про скасування вирокв та призначення судового розгляду в загальному порядку або направлення матеріалів провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була ініційована на стадії досудового розслідування.
Сторони угоди про визнання винуватості підтверджують, що її укладення є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При укладанні даної угоди прокурором враховано обставини, передбачені ст. 470 КПК України, а саме, що обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування активно сприяв у проведенні кримінального провадження щодо себе. Крім того, враховано характер та тяжкість обвинувачення, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , також враховано той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 під час досудового розслідування щиро покаявся у скоєному злочині та активно сприяв розкриттю злочину.
Отже, враховуючи низку обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 та істотно впливають на прийняття рішення про можливість укладення угоди про визнання винуватості та обумовлення міри покарання за вчинений злочин, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого ОСОБА_4 , а також роз'яснень, що містяться у п. 12 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» сторони вважають за можливе при призначенні покарання ОСОБА_4 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, із застосуванням ст. ст. 58, 69 КК України перейти до більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення та призначити покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців строком на 1 (один) рік з відрахуванням із суми грошового забезпечення 10 (десяти) відсотків в дохід держави.
Таким чином, сторони дійшли згоди та погоджуються пропонувати суду на призначення ОСОБА_4 остаточного покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, покарання у видіслужбових обмежень для військовослужбовців строком на 1 (один) рік з відрахуванням із суми грошового забезпечення 10 (десяти) відсотків в дохід держави.
Даною угодою обвинувачений ОСОБА_4 підтверджує свою згоду на призначення йому вказаного виду та міри покарання.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні повністю визнав свою провину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, щиро покаявся та підтвердив обставини, зазначені в обвинувальному акті, просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Перед ухваленням рішення про затвердження угод про визнання винуватості суд під час судового засідання з'ясував у обвинуваченого, чи цілком він розуміє, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а також обвинувачений має такі права:
- мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;
- мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;
- допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.
Суд роз'яснив ОСОБА_4 наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та характер кожного обвинувачення, щодо якого обвинувачений визнає себе винуватим, а також вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Сторони просять затвердити угоду про визнання винуватості.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні в тому числі щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією). (п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України)
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження укладеної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди про визнання винуватості судом.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що укладення цієї угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, і що угода відповідає вимогам закону та інтересам суспільства. При цьому, суд приймає до уваги відомості, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який за місце проживання характеризується посередньо, раніше не судимий, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, згідно інформаційного листа, який надійшов до суду від військової частини НОМЕР_2 від 09.04.2025, командування просить про призначення ОСОБА_4 покарання, не пов'язаного з позбавленням волі для можливості подальшого виконання військовослужбовцем військових обов'язків, пов'язаних із захистом Батьківщини.
Отже, враховуючи наведене, суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 24.04.2024 між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12024052510000242 від 08.03.2024, з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника, адвоката ОСОБА_5 , і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджену сторонами міру покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, із застосуванням ст. ст. 58, 69 КК України, - у виді 1 (одного) року службового обмеження для військовослужбовців, з відрахуванням із суми грошового забезпечення обвинуваченого в дохід держави 10 % (десяти) відсотків.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.
Клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає залишенню без розгляду.
Витрати на проведення судової вибухово-технічної експертизи за висновком № СЕ-19/104-24/10808-ВТХ від 14.03.2024, у розмірі 3786,64 грн підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 369-370, 373, 374, 475 КПК України,
Затвердити угоду про визнання винуватості від 24.04.2024, укладену між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12024052510000242 від 08.03.2024, з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника, адвоката ОСОБА_5 .
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання, із застосуванням ст. ст. 58, 69 КК України, у виді 1 (одного) року службового обмеження для військовослужбовців, з відрахуванням із суми грошового забезпечення обвинуваченого в дохід держави 10 % (десяти) відсотків.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави витрати на проведення судової вибухово-технічної експертизи за висновком № СЕ-19/104-24/10808-ВТХ від 14.03.2024, у розмірі 3786,64 (три тисячі сімсот вісімдесят шість гривень 64 копійки).
Речові докази, а саме - предмет, зовні схожий на корпус гранати, та предмет, зовні схожий на запал до гранати, що відповідно до висновку експерта № СЕ-19/104-24/10808-ВТХ від 14.03.2024, є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, а саме - спорядженим корпусом осколкової оборонної ручної гранати Ф-1 промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин та придатний для здійснення вибуху, модернізований уніфікованим запалом ручних гранат типу УЗРГМ, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв і придатний для здійснення вибуху; у конструктивному поєднанні корпус гранати Ф-1 із запалом типу УЗРГМ є осколковою оборонною ручною гранатою Ф-1 промислового виготовлення, яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для виробництва вибуху, - передати у власність держави на потреби Збройних Сил України.
Клопотання прокурора про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, - залишити без розгляду.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, а саме:
- обвинуваченим, його захисником, законним представником - виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.4, ч.6, ч.7 ст. 474 КПК України, у тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором - виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1