Справа № 243/2671/25
Провадження № 1-кп/243/662/2025
про призначення до судового розгляду
07 квітня 2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі колегії суддів:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника, адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Слов'янського міськрайонного суду Донецької області матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025050000000326 від 06.02.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Мирне Слов'янського району Донецької області, громадянина України, не працюючого, утриманців не маючого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
Слов'янським міськрайонним судом Донецької області розглядається кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025050000000326 від 06.02.2025, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:
1. затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 цього Кодексу;
2. закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4 - 8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу
3. повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;
4. направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;
5. призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
6. доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
В судовому засіданні прокурор просив призначити кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 до судового розгляду, посилаючись на те, що підсудність кримінального провадження визначена правильно, підстав для повернення обвинувального акту або закриття кримінального провадження, на думку прокурора, немає. Також, прокурор заявив клопотання про розгляд обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, у закритому судовому засіданні. В обґрунтування наведеного прокурор пояснив, що у разі проведення судового розгляду кримінального провадження у відкритому судовому засіданні, може бути розголошена інформація про діяльність Збройних Сил України та їх місцезнаходження, що, зі свого боку, може нанести шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, підірвати стан боєготовності військових формувань України, чи нанести загрозу життю та здоров'ю військовослужбовців. Тому, прокурор просив, згідно ст. 27 КПК України, прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження.
Крім того, до суду від прокурора у кримінальному провадженні, прокурора Селидівського відділу Покровської окружної прокуратури ОСОБА_8 , надійшло клопотання про продовження застосування строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 . В обґрунтування заявленого клопотання прокурор посилається на те, що в ході досудового розслідування встановлено, що громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у селищі Мирне Слов'янської ТГ Краматорського району Донецької області (більш точне місце в ході досудового розслідування не встановлено), діючи умисно, в умовах воєнного стану, при цьому усвідомлюючи, що він діє на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, з метою надання допомоги іноземній організації у проведенні підривної діяльності проти України, використовуючи власний акаунт в месенджері «Телеграм», авторизований під номером телефону НОМЕР_1 , у період з 24.01.2023 до 21.08.2024, здійснював збір та передав в особистих листуваннях ОСОБА_9 , акаунт котрого авторизований в месенджері «Телеграм» під номером телефону НОМЕР_2 , інформацію про переміщення та дислокацію сил оборони України, про розміщення укріплень, інженерних споруд та про результати ракетно-артилерійських обстрілів з боку держави-агресора на території Слов'янської ТГ Краматорського району Донецької області, з усвідомленням, що така інформація буде використана державою- агресором та її представниками у проведенні підривної діяльності проти України.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у державній зраді, в умовах воєнного стану, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: наданні представникам іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
09.10.2024 ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 та п. 6 ст. 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, про що складено відповідний протокол.
09.10.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
06.02.2025 стосовно ОСОБА_6 матеріали досудового розслідування виділено до окремого кримінального провадження № 22025050000000326.
11.10.2024 слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська стосовно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 09 грудня 2024 року. В подальшому строк тримання ОСОБА_6 під вартою неодноразово продовжувався.
Наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
-матеріалами, зібраними оперативним підрозділом, що відповідно до ч. 2 ст. 99 КПК України є доказом;
-протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії № 78/2/2/1-622 від 30.09.2024;
-протоколом обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 від 09.10.2024;
-протоколом затримання ОСОБА_6 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення від 09.10.2024;
-протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 09.10.2024;
-протоколом проведення слідчого експерименту;
-висновком судової комп'ютерно-технічної експертизи;
Вказані здобутки під час досудового розслідування є вагомими.
Строк дії запобіжного заходу за ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська спливає 09.04.2025, однак закінчити судовий розгляд до цього часу неможливо через необхідність проведення великого обсягу процесуальних дій щодо розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_6 по суті: дослідження всього обсягу доказів у кримінальному провадженні як обвинувачення, так і захисту, проведення інших процесуальних дій, пов'язаних із судовим слідством.
Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Встановлюючи обґрунтованість підозри слід виходити з того, що «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила кримінальне правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі викладеного, при вирішенні питання про наявність підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованості обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкриміноване кримінальне правопорушення, а також наявність ризиків визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на сьогоднішній день не зменшилися, продовжують існувати та обґрунтовуються наступним.
Обвинувачений ОСОБА_6 спроможний:
1)переховуватися від суду: враховуючи, що ОСОБА_6 згідно із ст. 12 КК України обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, тому обвинувачений, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке, відповідно до діючого законодавства, пов'язане із позбавленням волі, може переховуватися від суду шляхом зміни місця свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за кордон або на тимчасово окуповану територію або РФ. Вказаній обставині також спряє той факт, що обвинувачений мешкає в селищі Мирне Слов'янської ТГ Краматорського району, яке розташоване поруч з лінією розмежування з окупованою територією та поруч з яким триває активна фаза бойових дій;
2)обвинувачений може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у справі, або стосовно злочинів, про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування, а саме, маючи доступ до власних облікових записів в застосунку «Телеграм» може за допомогою іншого пристрою видалити відповідні дані, які стосуються вчинення ним протиправних дій та повідомити осіб, котрим він поширював відповідну інформацію та які також можуть видалити сліди переписок із ним;
3)незаконно впливати на експерта у цьому ж кримінальному провадженні: сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_6 в подальшому може як у спосіб погроз, підкупу, вмовлянь незаконно впливати на експерта у кримінальному провадженні, оскільки його показання мають ґрунтовне значення для встановлення об'єктивної істини по провадженню;
Слід також зазначити, що ризик незаконного впливу на експертів є актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання за необхідності показань від осіб, які є експертами, у кримінальному провадженні, а саме усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. ст. 23, 356 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Беручи до уваги той факт, що обвинувачений в умовах воєнного стану ініціативно надавав допомогу представнику іноземної держави у веденні підривної діяльності проти України, зважаючи на лояльність обвинуваченого до РФ, котра здійснює збройну агресію проти України, існує ризик вчинення цього ж злочину, або подібних злочинів, що можливо нівелювати виключно шляхом тримання підозрюваного під вартою.
Враховуючи лояльне ставлення ОСОБА_6 до окупаційних військ РФ, не обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може створити передумови для вчинення ним нового кримінального правопорушення, або продовження злочину, в якому підозрюється.
24 лютого 2022 року указом Президента України ОСОБА_10 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, тому необхідно взяти до уваги, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні злочину під час воєнного стану.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 неможливе, оскільки менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків, а саме:
-застосування особистого зобов'язання неможливе у зв'язку з тим, що воно не буде відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення;
-застосування особистої поруки неможливе у зв'язку із відсутністю у обвинуваченого осіб, які б могли взяти на себе передбачені законом процесуальні обов'язки;
-застосування домашнього арешту неможливе, оскільки поблизу с. Мирне Краматорського району Донецької області відбуваються активні бойові дії, що робить неможливим здійснювати належну перевірку виконання обвинуваченим вказаного запобіжного заходу, та може призвести до ухилення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, зокрема передбаченого статтею 111 КК України.
Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, зокрема передбаченого статтею 111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Враховуючи, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти Національної безпеки України, прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави.
Заявлене прокурором ОСОБА_8 клопотання про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на наведені в клопотанні обставини.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому вважав можливим призначити кримінальне провадження до судового розгляду, не заперечував проти розгляду кримінального провадження в закритому судовому засіданні та проти продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_7 , в судовому засіданні вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, підтримав думку свого підзахисного щодо заявлених стороною обвинувачення клопотань.
Судова колегія, вислухавши думку учасників процесу, дійшла наступних висновків.
Пункт 4 частини 2 статті 27 КПК України передбачає, що слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини у разі, в тому числі, якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом.
Окрім цього, ч. 4 ст. 27 КПК України визначає, що кримінальне провадження у закритому судовому засіданні суд здійснює з додержанням правил судочинства, передбачених цим Кодексом. На судовому розгляді в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише сторони та інші учасники кримінального провадження.
Прокурор в своєму клопотанні обґрунтовує необхідність розглядати кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 у закритому судовому засіданні, оскільки можуть бути розголошені відомості, які становлять військову таємницю, зокрема, інформація стосовно діяльності Збройних Сил України, відомості щодо військовослужбовців, їх місцезнаходження. У випадку розголошення таких відомостей, це дійсно може становити загрозу суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, підірвати стан боєготовності військових формувань України, чи нанести загрозу життю та здоров'ю військовослужбовців та може бути використана в проведенні підривної діяльності проти України.
Судова колегія вважає доводи прокурора обґрунтованими, оскільки наразі на території України продовжує діяти воєнний стан, введений на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне проводити судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_6 в закритому судовому засіданні задля недопущення розголошення відомостей, які можуть становити таємницю, що охороняється законом.
Також, з метою підготовки до судового розгляду, судова колегія дійшла наступного.
Кримінальне провадження підсудне Слов'янському міськрайонному суду Донецької області.
Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України і не підлягає поверненню прокурору.
Підстав для закриття провадження на підставі п. п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України немає.
Судом проведено підготовче судове засідання, за результатом якого не було встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України.
Справа буде розглядатися в закритому судовому засіданні.
Судом встановлено перелік осіб, які братимуть участь в судовому засіданні.
Заперечень від учасників судового провадження щодо складу осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, не надійшло.
Клопотань від учасників судового провадження про витребування певних речей чи документів не надійшло.
Таким чином, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 336 КПК України, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: 1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров'я або з інших поважних причин; 2) необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 4-1) введення воєнного стану або під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України; 5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
Суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
З огляду на наведене, враховуючи, що станом на сьогодні триває широкомасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України, внаслідок якої Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в України», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на всій території нашої держави з 24.02.2022 року введено воєнний стан, який систематично продовжується та діє на теперішній час, судова колегія вважає можливим надати учасникам кримінального провадження можливість брати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференцзв'язку, згідно ст. 336 КПК України, використовуючи власні технічні засоби та кваліфікований електронний підпис згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної систем.
Що стосується заявленого прокурором клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судова колегія вважає наступне.
Частиною третьою статті 315 КПК України встановлено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2024 було застосовано відносно ОСОБА_6 , який на той час перебував в статусі підозрюваного, запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення застави, на строк до 07.12.2024.
В подальшому строк застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою неодноразово продовжувався, востаннє - ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05.03.2025 строк тримання під вартою відносно ОСОБА_6 був продовжений до 09.04.2025 включно, без визначення застави.
За правилами ч. 5 ст. 199 КПК України, суд, вирішуючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, зобов'язаний перевірити те, що заявлені стороною обвинувачення ризики не зменшилися.
Так, оцінивши доводи учасників судового провадження, суд вважає реальним та таким, що продовжує існувати, ризик, встановлений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки ОСОБА_6 достовірно обізнаний про тяжкість покарання, яке може йому загрожувати у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, що спрямоване проти основ національної безпеки України, та може спробувати уникнути відповідальності шляхом переховування від суду, при цьому наслідки і ризик втечі для обвинуваченого можуть бути визнані як менш небезпечні, ніж покарання та процедура його відбування. При цьому, враховуючи склад кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, існує висока ймовірність наявності зв'язків ОСОБА_6 з представниками збройних формування держави-агресора, та скориставшись такими зв'язками, останній може здійснити спробу переховування від суду як на тимчасово окупованій території України, так і безпосередньо на території держави-агресора.
Таким чином, на думку суду, перебуваючи на волі, ОСОБА_6 матиме достатньо можливостей для переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім зазначеного, прокурор також вважає ймовірним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на експерта у кримінальному провадженню.
Судова колегія погоджується з доводами прокурора стосовно цього заявленого ризику, оскільки наразі судове провадження перебуває на підготовчій стадії, порядок дослідження доказів в судовому засіданні не встановлений, та не виключена можливість, що в подальшому, згідно ч. 1 ст. 356 КПК України, може виникнути необхідність у виклику в судове засідання для допиту експерта, який проводив комп'ютерно-технічне дослідження у кримінальному провадженні, а отже ризик того, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може здійснити спробу впливу на експерта з метою змусити надати свідчення на свою користь, задля уникнення в подальшому кримінальної відповідальності, є досить реальним.
Крім зазначеного, судова колегія вважає досить реальним заявлений прокурором ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - ймовірність того, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення або може продовжити аналогічну протиправну діяльність, яка йому інкримінується. При цьому, суд також зважає на те, що введений в Україні воєнний стан продовжує діяти й на теперішній час, точаться активні бойові дії, а сам обвинувачений мешкає на території Краматорського району Донецької області, та протиправна діяльність, яка інкримінована ОСОБА_6 , також здійснювалась на території Краматорського району Донецької області, де наразі продовжує розміщуватися значна чисельність українських військових об'єктів.
Отже, вказані обставини можуть сприяти продовженню протиправної поведінки обвинуваченого.
Стосовно ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, на який посилається прокурор в своєму клопотанні, зокрема ймовірність того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, судова колегія вказаний ризик вважає не доведеним та не обґрунтованим стороною обвинувачення. В цьому випадку слід зважати на те, що досудове розслідування кримінального провадження вже завершено, складений відносно ОСОБА_6 обвинувальний акт разом з реєстром матеріалів кримінального провадження передані до суду, тож, всі докази по кримінальному провадженню зібрані, досліджені та зафіксовані, а отже ймовірність заявленого ризику наразі виключена.
Щодо заявленого прокурором ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів вказаний ризик також відхиляє через його необґрунтованість.
Суд також, у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, розглянув й інші заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого, не пов'язані з триманням під вартою, які передбачені ст. 176 КПК України, однак, з огляду на характер обвинувачення, тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, з огляду на існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вважає, що прокурором в судовому засіданні обґрунтовано доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Таким чином, з огляду на відсутність належних доказів, які б свідчили, що стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 виключає можливість його перебування в установі виконання покарань, судова колегія враховує невідворотність та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, та вважає реальними ризики, визначені у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, може впливати на експерта у кримінальному провадженні, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується.
Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-2586, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме - тримання під вартою.
Враховуючи наведене вище, особу обвинуваченого, з огляду на введений в Україні воєнний стан, що суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, судова колегія дійшла висновку про недостатність застосування відносно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання зазначеним вище ризикам, а отже, вважає, що є підстави для продовження відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки саме такий запобіжний захід може у подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.
Будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, стороною захисту суду не наведено.
На підставі абзацу третього ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно з яким під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України, судова колегія, враховуючи наведені вище обставини та наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, застосовуючи до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, не вбачає підстав для визначення розміру застави обвинуваченому.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 27, 31, 177-178, 181, 183, 194, 197, 201, 202, 314-316, 334, 336, 371-372, 376, 395 КПК України, судова колегія
Клопотання прокурора про розгляд кримінального провадження в закритому судовому засіданні, - задовольнити.
Здійснювати розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, в закритому судовому засіданні.
Призначити по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, судовий розгляд у закритому судовому засіданні у приміщенні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області за адресою: Донецька область, Краматорський район, м. Слов'янськ, вул. Незалежності, 2, - на 24 квітня 2025 року о 14 годині 00 хвилин.
В судове засідання викликати учасників судового провадження.
Надати учасникам кримінального провадження можливість брати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференцзв'язку, згідно ст. 336 КПК України, використовуючи власні технічні засоби та кваліфікований електронний підпис згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної систем.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» на строк 60 днів, тобто до 05 червня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала про продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію цієї ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захиснику, - до відома, та до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», - для виконання.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, що перебуває під вартою, - з моменту отримання копії ухвали.
Ухвалу постановлено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.
Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 07.04.2025 о 14-20 год.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3