Справа № 932/11388/23
Провадження №2/932/140/24
30 грудня 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Кудрявцевої Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпропетровської міської ради про скасування наказу про накладення стягнення у вигляді догани,
У грудні 2023 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпропетровської міської ради, в якій вона просить суд скасувати, як виданий без обґрунтування на те правових підстав, наказ генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпропетровської міської ради Хасілєва О.Й. за №562 від 21.11.2023 про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що вона працює лікарем-комбустіологом опікового відділення Філії №3 КНП «МКЛ №16» ДМР. 21.11.2023 генеральним директором КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР ОСОБА_2 було видано наказ №562 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на ОСОБА_1 , передумовою чого стали результати проведеного службового розслідування стосовно лікування хворого ОСОБА_3 , який помер у лікарні. З огляду на те, що позивач вважає відсутніми в її діях будь-яких факторів, які стали причиною настання смерті ОСОБА_3 , а також, враховуючи відсутність доказів порушення трудової дисципліни у тому обсязі, які б дозволяли притягнути до дисциплінарної відповідальності, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справ між суддями від 25.12.2023 справу передано судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцевій Т.О.
Ухвалою від 29.12.2023 суддя Кудрявцева Т.О. відкрила провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 29.12.2023 судом витребувано з КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР належним чином завірені матеріали службового розслідування, на підставі яких було винесено наказ №562 від 21.11.2023.
Відповідачем 17.05.2024 надано суду відзив, доводи викладені в якому зводяться до незгоди з заявленими позовними вимогами та в якому зазначено, що за результатами проведеного службового розслідування за фактом смерті ОСОБА_3 було з'ясовано, що медична карта хворого не була належним чином заповнена лікарем ОСОБА_1 , а також останньою не було проведено повного обсягу досліджень, передбачених для пацієнта, з огляду на динаміку показників його стану, що у своїй сукупності є підставою для притягнення лікаря до відповідальності у вигляді догани.
Розглянувши справу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює лікарем-комбустіологом опікового відділення Філії №2 Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради.
Генеральним директором КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР ОСОБА_2 було видано наказ №562, яким лікарю-комбустіологу опікового відділення Філії №2 КНП «МКЛ №16» ДМР - ОСОБА_1 за неналежне виконання вимог власної посадової інструкції та правил трудового розпорядку КНП «МКЛ №16» ДМР оголошено догану.
У вказаному наказі зазначено, що передумовою його винесення стали результати службового розслідування, проведеного на виконання розпорядження генерального директора КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР ОСОБА_2 за №56 від 25.10.2023.
Відповідно до копії акту №7 комісії зі службового розслідування від 14.11.2023, у діях ОСОБА_1 , в межах здійснення лікування стаціонарного хворого ОСОБА_3 , було встановлено порушення та невиконання вимог її власної посадової інструкції, а саме пунктів: 1.4, 2.12, 2.18, що виразилося у наступному:
-бланк форми первинної облікової документації №003/о не відповідає новій редакції наказу МОЗ України №29 від 21.01.2016, зі змінами (у пункті 6 та 6.1 не зазначено документ, що посвідчує особу пацієнта ОСОБА_3 , номер цього документа; у пункті 6.2. не зазначено код країни; у пункті 7.1 не зазначено поштовий індекс; у пункті 8 не зазначено місце роботи або відсутність роботи; у пункті 10 не вказано код захворювання згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я Десятого перегляду; у пункті 15 не вказана група крові; у пункті 16 відсутня інформація про резус-приналежність; у підпункті 22 не зазначено дату запису та ідентифікаційні дані лікаря);
-в медичній карті пацієнта ОСОБА_3 не підписана інформована добровільна згода пацієнта на обробку персональних даних;
- в медичній карті пацієнта ОСОБА_3 не підписана та не заповнена інформована добровільна згода пацієнта на операцію та знеболення, проведення діагностики, лікування;
-обробку персональних даних;
- недостатнє обстеження хворого (рентгенологічні обстеження вперше і востаннє було проведено на 17 добу перебування хворого. Заключення: гострий набряк легень. Двостороння пневмонія);
-недостатнє ЕКГ - моніторування (у хворого було виконано 3 електрокардіограмми, всі вони не мають заключення профільного лікаря (лікаря функціональної діагностики);
-недостатньо проведено лабораторних досліджень;
-виявлено порушення режиму антібактеріальної терапії;
-надання допомоги хворому при набряку легень не відповідає сучасним міжнародним клінічним протоколам лікування (настанова МОЗ України від 21.11.2016 за №00089).
Згідно копії посадової інструкції лікаря-комбустіолога опікового відділення Філії №3 КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР, затвердженої 31.08.2023, та з якою ОСОБА_1 ознайомилась 04.09.2023, визначено, зокрема,:
-п.1.4 визначено - лікар-комбустіолог в своїй роботі керується чинним законодавством України про охорону здоров'я, кодексом законів про працю та нормативно-правовими актами КМ України, МОЗ України, НСЗ України, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію хірургічної і травматологічної допомоги дорослому і дитячому населенню, Статутом підприємства, колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку. Наказами та розпорядженнями Департаменту охорони здоров'я населення ДМР, Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської облдержадміністрації, генерального директора підприємства, цією посадовою інструкцією;
-п.2.12 визначено - обов'язок лікаря вести належним чином лікарську та іншу медичну документацію;
-п.2.18 визначено - обов'язок лікаря виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
16.11.2023 ОСОБА_1 було надано письмове пояснення, в якому вона зазначила, що недоліки заповнення медичної документації не могли вплинути на стан здоров'я хворого, процес його лікування та послідуючих негативних наслідків - настання смерті.
Протоколом №2 засідання комісії від 14.11.2023 було затверджено акт №7 комісії зі службового розслідування фактів неналежного лікування ОСОБА_3 .
Судом було досліджено медичну карту стаціонарного хворого №1925/8 ОСОБА_3 та правила внутрішнього трудового розпорядку КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР.
Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Під порушенням трудової дисципліни слід розуміти винне протиправне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків. Вина, як одна з ознак порушення трудової дисципліни, є обов'язковою умовою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Протиправність поведінки працівника полягає у порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права, а саме КЗпП України, правилами внутрішнього трудового розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.
За змістом статті 147 КЗпП України, вина працівника в порушенні трудової дисципліни є обов'язковою ознакою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 18.01.2018 у справі №757/16203/16-ц.
Статтею 148 КЗпП України встановлено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
При розгляді судами справ щодо накладення дисциплінарних стягнень судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для накладення стягнення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховувались обставини, за яких вчинено проступок тощо. Судам слід виходити з того, що накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани є різновидом відповідальності у сфері трудових правовідносин, адже тягне для працівника певні негативні наслідки, в тому числі позбавлення премії, звільнення та інше. Тому в таких правовідносинах застосовуються загальні положення для притягнення винуватої особи до відповідальності, які передбачають обов'язковість вини працівника у формі умислу або необережності за порушення чітких положень правил внутрішнього трудового розпорядку (трудової дисципліни) або виробничої дисципліни, а також формування у наказі об'єктивної сторони суті правопорушення. У цьому випадку застосовується презумпція правомірної поведінки працівника, що полягає в обов'язку працедавця довести належними та достатніми доказами законність звинувачення працівника в порушенні тих чи інших правил та накладення на нього стягнення.
У даній справі встановлено факт неналежного виконання позивачем своїх трудових обов'язків, покладених на неї посадовою інструкцією лікаря-комбустіолога опікового відділення філії №3 КНП «МКЛ №16» ДМР, затвердженою 31.08.2023, а саме факту неналежного ведення медичної документації, що є порушенням пункту 2.12 вказаної інструкції та як один із факторів, що спричинив за собою тяжкі наслідки для пацієнта.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши допущені суттєві факти недотримання позивачем вимог щодо повноти та своєчасного заповнення (належного оформлення) медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 , відсутні підстави для скасування оскаржуваного наказу.
Суд звертає увагу, що роботодавцем при накладенні стягнення враховано ступінь вини і характер дисциплінарного проступку позивача та застосовано більш м'який (у порівнянні із звільненням) вид дисциплінарного стягнення - догану, що передбачений статтею 147 КЗпП України.
Обґрунтування позивача, що вказані у акті №7 порушення є несуттєвими, спростовуються матеріалами справи, оскільки перелічені у вказаному акті недоліки у даному випадку є численними, а частина невнесеної інформації є суттєвою.
Також судом враховано, що від правильного заповнення медичної документації залежить не лише подальше ефективне лікування пацієнта, а також і можливість підтвердження пацієнтом обставин, дати ушкодження здоров'я, з якими пов'язане виникнення для пацієнта правових наслідків - одержання певного соціального статусу, пільг, грошових виплат тощо.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню як недоведені.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по справі слід віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,12,76-81, 83, 141, 258, 259,265, 268, 272-273, 274,352-355 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпропетровської міської ради про скасування наказу про накладення стягнення у вигляді догани - відмовити.
Витрати по справі віднести за рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання учасником справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Кудрявцева