08 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/3304/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В. Г. - головуючого, Картере В. І., Огородніка К. М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги арбітражного керуючого Гайдукова Сергія Петровича (вх № 2164/2025)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025
у справі № 911/3304/20
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність фізичної особи,
22.05.2024 ухвалою Господарського суду Київської області у справі №911/3304/20, серед іншого, задоволено частково клопотання арбітражного керуючого Гайдукова Сергія Петровича від 21.06.2023 № 02-07/093 про затвердження основної грошової винагороди, затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, стягнення з кредиторів грошової винагороди.
Стягнуто з Акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на користь арбітражного керуючого Гайдукова Сергія Петровича 40 027,81 грн грошової винагороди та 5 148,28 грн витрат арбітражного керуючого.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Сенс банк" на користь арбітражного керуючого Гайдукова Сергія Петровича 23 690,45 грн грошової винагороди та 3 047 грн витрат арбітражного керуючого.
В іншій частині клопотання арбітражного керуючого Гайдукова Сергія Петровича від 21.06.2023 № 02-07/093 залишено без задоволення;
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 22.05.2024 в частині стягнення з Акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на користь арбітражного керуючого Гайдукова Сергія Петровича 40 027,81 грн грошової винагороди та 5 148,28 грн витрат арбітражного керуючого та ухвалити в цій частині нове рішення, за яким відмовити у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Гайдукова Сергія Петровича в частині стягнення грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого з Акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк".
04.02.2025 постановою Північного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено 03.03.2025) апеляційну скаргу Акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" задоволено.
Ухвалу Господарського суду Київської області від 22.05.2024 у справі №911/3304/20 скасовано в частині стягнення з кредиторів грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого (пункти 2, 3 резолютивної частини ухвали).
Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні клопотання про стягнення грошової винагороди арбітражного керуючого та витрат з кредиторів.
10.03.2025 (через підсистему Електронний суд) арбітражним керуючим Гайдуковим Сергієм Петровичем подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Київської області від 22.05.2024 у справі № 911/3304/20.
25.03.2025 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.,
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначено, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Тобто норми процесуального закону можливість касаційного оскарження судових рішень у справі про банкрутство ставлять у пряму залежність від особливостей (випадків), передбачених законодавством про банкрутство.
З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про затвердження плану санації у справі про банкрутство, ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Наведений у частині третій статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
У даному випадку предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 911/3304/20, прийнята за результатами перегляду ухвали Господарського суду Київської області від 22.05.2024 про стягнення з кредиторів грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого, можливість касаційного оскарження якої не передбачена частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Такого ж висновку щодо застосування частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства дійшов Верховний Суд, зокрема, в ухвалах від 05.12.2024 у справі № 910/2863/23, від 06.02.2024 у справі № 916/1261/16, від 23.01.2024 у справі № 910/3070/21, від 07.12.2023 у справі № 918/171/21, від 10.02.2022 у справі № 912/1324/16.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Як зазначалося вище, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення (рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Таким чином, вичерпний перелік прийнятих у справі про банкрутство ухвал місцевого суду та постанов суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 911/3304/20 за касаційною скаргою арбітражного керуючого Гайдукова Сергія Петровича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025, оскільки вона подана на судове рішення, яке відповідно до частини третьої статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 12, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 911/3304/20 за касаційною скаргою арбітражного керуючого Гайдукова Сергія Петровича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Картере
К. Огороднік