08 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 921/319/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О.Р.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2024
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "Нафтогаз України")
до Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" (далі - ПрАТ "Тернопільміськгаз")
про стягнення заборгованості у сумі 78 633 535,09 грн,
1. ТОВ "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Тернопільської області позовом до ПрАТ "Тернопільміськгаз" про стягнення заборгованості у загальній сумі 78 633 535,09 грн, з яких: 54 487 242,47 грн основний борг, 13 733 770,67 грн пеня, 2 726 613,52 грн три проценти річних та 7 685 908,43 грн інфляційних втрат.
2. В процесі розгляду справи ПрАТ "Тернопільміськгаз" подало заяви про визнання позову в частині позовних вимог в розмірі 54 487 242,47грн основного боргу, 2 726 613,52 грн 3% річних та 7 685 908,43 грн інфляційних втрат. Також подало заяву про зменшення розміру штрафних санкцій - пені на 90% від заявлених до 1 373 377,07 грн.
3. Господарський суд Тернопільської області рішенням від 12.11.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025, позов задовольнив частково: прийняв заяву ПрАТ "Тернопільміськгаз" про визнання позову в частині позовних вимог в розмірі 54 487 242,47 грн основного боргу, 2 726 613,52 грн три проценти річних та 7 685 908,43 грн інфляційних витрат; стягнув з ПрАТ "Тернопільміськгаз" на користь ТОВ "Нафтогаз України" - 54 487 242,47 грн основного боргу, 2 726 613,52 грн три проценти річних, 7 685 908,43 грн інфляційних втрат; в частині стягнення пені позов задовольнив частково: стягнув з ПрАТ "Тернопільміськгаз" на користь ТОВ "Нафтогаз України" - 6 866 885,34 грн пені; в задоволенні позовних вимог в сумі 6 866 885,34 грн пені - відмовив.
4. 21.03.2025 ТОВ "Нафтогаз України" через систему Електронний Суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025, в якій просить скасувати їх частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 6 866 885,34 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
5. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.
6. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.
7. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).
8. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.
9. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).
10. У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
11. Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
12. Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
13. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).
14. Скаржник у касаційній скарзі цитує положення п.1 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають правозастосовній практиці Верховного Суду, що викладені в постановах: від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, від 10.06.2021 у справі №910/6471/20, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
15. Однак, скаржник у касаційній скарзі не вказує конкретних норм права (пункт, частина, стаття тощо), які суди попередніх інстанцій неправильно застосували в оскаржуваних судових рішеннях та не обґрунтовує подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справах, в яких Верховний Суд виклав свої висновки.
16. Крім того, скаржник, вказуючи підстави касаційного оскарження, зазначає що суди не надали належної уваги ступеню виконання зобов'язання боржником, не врахували співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру заявленої пені, не дослідили причини невиконання боржником грошового зобов'язання та строк такого невиконання, не виконали при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, не обґрунтували підстав для перерахунку нарахувань та не спростували правильність розрахунку наданого позивачем, а тому оскаржувані рішення в цій частині прийняті з порушенням норм матеріального права: ст.233 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України; процесуального права: статей 13, 236 та 238 ГПК без дослідження усіх істотних обставин справи; відсутні підстави для зменшення пені на 50%, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів для такого зменшення, що призвело до порушення ст.80 ГПК, ст.233 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного кодексу України, а отже, в силу положень частин 1-2 ст.236 ГПК, оскаржувані рішення не відповідають ознакам законного і обґрунтованого.
17. Втім, в частині цих доводів скаржник не посилається на жодну з підстав касаційного оскарження, визначених у ч.2 ст.287 ГПК.
18. Отже, скаржнику необхідно уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень, врахувавши вимоги щодо їх обґрунтування, які описані, зокрема, у пунктах 9-13 цієї ухвали.
19. Крім того, відповідно до п.2 ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
20. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".
21. Згідно з ч.1 ст.4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
22. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
23. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
24. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір").
25. Відповідно до ч.3 ст.4 Закону "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
26. Враховуючи вимоги касаційної скарги (скасувати оскаржувані рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 6 866 885,34 грн пені та ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог), скаржник при її подачі повинен був сплатити судовий збір у розмірі 164 805,25 грн, про що сам скаржник зазначає у касаційній скарзі, проте не надає доказів його сплати.
27. Оскільки скаржник не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п.2 ч.4 ст.290 ГПК.
28. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.
29. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статей 4, 8 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.11.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі №921/319/24 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3. Роз'яснити Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Cуддя О. Кібенко