08 квітня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/1029/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Бутирський А.А.,
розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність,
Фізична особа ОСОБА_1 (заявник) звернувся до Господарського суду Чернівецької області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025 р. заяву передано на розгляд судді Бутирському А.А.
Ухвалою від 02.04.2025 р. згадану заяву залишено без руху, запропоновано заявнику протягом десяти днів з дня отримання нею цієї ухвали виконати належним чином вимоги ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме подати суду:
- вказати розмір місячного платежу за кожним з кредитних зобов'язань;
- належним чином заповнені розділи декларацій про майновий стан членів родини боржника, складені у відповідності до положень чинного законодавства;
- Договір про розстрочення авансування винагороди арбітражного керуючого від 13.03.2025 р., підписаний заявником;
- вказати у плані реструктуризації боргів боржника обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника, та надати докази понесення місячних витрат у сумі 7000,00 грн.;
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо.
07.04.2025 р. на адресу господарського суду надійшла заява про усунення недоліків поданої заяви, проте вказані вище докази надані не у повному обсязі, зокрема.
Як на підставу звернення із заявою, боржник посилається на п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), згідно якої боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців.
Проте, заявник не вказав розмір місячного платежу за кожним з кредитних зобов'язань, у зв'язку з чим неможливо встановити дотримання боржником положень п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ)
Заявником не надано належним чином заповнені розділи декларацій про майновий стан членів родини боржника, складені у відповідності до положень чинного законодавства.
У поданих заявником деклараціях про майновий стан відсутні відомості про доходи членів його сім'ї, вказані особи відмовилися надавати інформацію щодо себе.
З цього приводу суд зазначає таке.
З огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Отже, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).
Системне тлумачення приписів статей 123, 126 КУзПБ свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Отже, у силу пункту 11 частини 3 статті 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, серед іншого, додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства. Наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 затверджено форму Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність. Пунктом 4 Розділу "Примітки" зазначеного вище Наказу встановлено, що декларація заповнюється власноруч або з використанням засобів комп'ютерної техніки українською мовою та не повинна містити виправлень, підчисток, помарок, дописок і закреслень.
Таким чином, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника.
Отже, з огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що декларації про майновий стан боржника при зазначенні у них того, що члени сім'ї боржника "не надали інформації" не відповідають принципам повноти та достовірності.
Також заявник не надав інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо .
Також заявник не надав доказів понесення місячних витрат у сумі 7000,00 грн., що вказано у плану реструктуризації.
Договір оренди житла, на який посилається заявник, не є підтвердженням понесення витрат.
Також боржник вказує на те, що несе витрати на проїзд до місця роботи, яке находиться за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 24, хоча у заяві відкриття провадження у справі заявник вказав, що працює поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (смт. Путила) Вижницького районного відділу поліції.
Документальних доказів в обґрунтування понесення вищевказаних витрат (чеків, виписок з банківських рахунків) заявник суду не надав, що викликає у суду сумніви у правдивості та реальності відображення заявником відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
За приписом ч. 6 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Згідно ч. 7 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що заявник не усунув вказані недоліки, суд дійшов висновку про повернення поданої заяви та доданих до неї документів заявнику.
При цьому, суд звертає увагу, що у відповідності до п. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 2, 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Повернути заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та додані до неї документи ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя А.А. Бутирський